Вартбург, замок

Замок Вартбург

Вартбург, замок
Країна	Німеччина
Місце розташування	Тюрингія
Площа	27,3 га
Рік внесення	1999
Критерії	(iii), (vi)

Ситуаційний план

Донжон і палац

Внутрішній двір

Художник Лукас Кранах старший. Мартин Лютер як «юнкер Йорг» під час перебування у Вартбурзі 1522 р.

Ва́ртбург, за́мок (англ. Wartburg Castle) — середньовічний комплекс оборонних споруд (замок), пов’язаний із життям і діяльністю М. Лютера та інших видатних осіб (федеральна земля Тюрингія, Німеччина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1999).

Площа території пам’ятки — 27,3 га; буферну зону не визначено.

Розташування. Складники

Замок міститься за 2 км на південь від м. Айзенаха на верхівці оточеної Тюринзьким лісом гори, заввишки 411 м над рівнем моря (220 м над долиною; вище, ніж пагорби у довкіллі). Назва у перекладі з німецької мови означає «Вартовий замок». Від часів середньовіччя він контролював континентальний торговельний, військовий, сакральний шлях Віа Регія (Via Regia — Королівський шлях), прокладений у часи Римської імперії. В епоху Священної Римської імперії германської нації шлях ішов, огинаючи підніжжя замкового пагорба з північного й східного боків, від м. Києва на сході через міста Люблін, Вроцлав, Франкфурт, Реймс, Париж, Бордо до Сантьяго-де-Компостели старого міста й атлантичного узбережжя Іспанії на заході. Для власників замку ландграфів Тюрингії важливість його місця розташування посилена тим, що неподалік зі східного боку цей шлях перетинав другий головний загальноєвропейський — Віа Імперія (Via Imperii — Імперський шлях); він ішов із півночі від м. Щеціна на Балтійському узбережжі до м. Рима на півдні.

Овальна у плані первісна територія замку витягнута з півночі на південь. Вона включає горішній двір, розділений на 2 частини поперечним корпусом. З північного заходу нижче по схилу гори міститься зовнішній замковий двір, який є пізнішою прибудовою. Центром комплексу споруд є найвища серед них — донжон, що посилює композиційне значення замку як архітектурної домінанти у ландшафті. Буферну зону памятки не визначено, оскільки її заміняє природоохоронна зона навколо замкового пагорба, де у радіусі 500 м заборонено будь-яке будівництво. З міркувань безпеки над замком оголошено повітряний простір з обмеженим доступом, де заборонено польоти повітряних суден. Замок Вартбург вважають географічним центром Німеччини (хоча формально центром є точка з координатами 51° 0′ пн. ш., 10° 20′ сх. д., розташована за 10 км від замку).

Історична довідка

Замок муровано з каменю 1067 на замовлення графа Л. Шпрінгера (1042‒1123; тепер Німеччина), засновника династії ландграфів Людовингів. Першу писемну згадку про замок датовано 1080. Замковий палац збудовано 1156‒1162. Тут під час правління ландграфа Германа І (1155‒1217; тепер Німеччина) після 1190 утворився центр середньовічної німецької поезії. У замку мешкали й творили мінезингери, серед них найвидатніші — В. фон дер Фогельвайде (1170; тепер Австрія — 1230; тепер Німеччина) та від 1203 — В. фон Ешенбах (1170‒1220; тепер Німеччина), автор лицарського епосу «Парсифаль», що спопуляризував легенду про святий Грааль. 1221‒1227 у замку мешкала дружина (згодом удова) ландграфа свята Єлизавета Угорська, або Тюринзька (1207; тепер Угорщина — 1231; тепер Німеччина, канонізована 1235), правнучка київської князівни, королеви Угорщини Єфросинії Мстиславівни (1130; тепер Україна — 1193; тепер Ізраїль). Від середини 13 ст. у власності іншої династії — Веттинів — у замку збудовано низку фахверкових (див. Фахверк) споруд. Замок розширено 1250 і тоді збудовано південну башту; пошкоджено пожежею 1318, відбудовано 1319; облаштовано замкову церкву 1320. Кінцем 15 ст. (після 1480) датовано браму, лицарську залу, будинок управителя.

Власник замку курфюрст Саксонії Фрідріх ІІІ Мудрий Веттин (1463‒1525; тепер Німеччина) на шляху до Вартбурга 04.05.1521 інсценував напад на М. Лютера і його убивство. Насправді під іменем лицаря Георга (юнкера Йорга) М. Лютер 04.05.1521—01.03.1522 таємно мешкав у замку в кімнаті над брамою, що її раніше використовували для ув’язнення лицарів, які провинилися (за іншою версією — у будинку замкового управителя). Тут М. Лютер переклав Новий Завіт німецькою мовою і написав засадничі тексти, які стали ідеологічною основою Реформації.

Від 1777 у замку бував Й. В. Гете, котрий виконав кілька рисунків замку й 1815 пропонував перетворити його на музей старовинного німецького мистецтва (реалізовано у 20 ст.). 18‒19.10.1817 у замку відбулося «Вартбурзьке святкування» — політична акція патріотично налаштованих німецьких студентів (яких Й. В. Гете назвав «гарячими головами») й університетських професорів, приурочена до 300-річчя Реформації та 4-ї річниці «Битви народів» під Лейпцигом 1813. Акцію було спрямовано на популяризацію ідей німецької національної єдності. Тоді тут спалювали на багаттях державні акти, «ненімецькі» книжки, зокрема й Кодекс Наполеона. Вдруге подібний резонансний політичний виступ тут відбувся 1848.

Замок зазнав реконструкції у стилі історизму 1838‒1890. У реставрованих інтер’єрах замкових приміщень віденський художник М. фон Швінд (1804; тепер Австрія — 1871, тепер Німеччина) виконав 1854‒1855 цикл фресок історичної тематики. Король Баварії Людвиг ІІ (1845‒1886; тепер Німеччина) відвідав Вартбург 1867 і побачив тут свою «втілену в камені мрію» про німецьке середньовіччя. Тож за цим зразком він збудував у Баварських Альпах замок Нойшванштайн (тепер — пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО). Протягом 1900‒1905 навколо замку утворено популярну курортну зону і він став об’єктом масового туризму (від 1891 до 2009 замок відвідали 30 млн. осіб; тільки у 2017 — 459 тис. осіб). Сім’я власників 1921 передала замок державі зі створенням так званого Вартбурзького фонду. Від 1930 діють Музей Вартбурга і Замковий архів. Від 1934 замок використовували нацисти для проведення пропагандистських заходів. 1939 тут засновано «Інститут вивчення та ліквідації єврейського впливу на німецьке церковне життя». За розпорядженням місцевого гауляйтера Ф. Заукеля (1894–1946; Німеччина) хрест на замковому донжоні 1938 замінили на свастику. Проте через місяць унаслідок протестів місцевого населення свастику демонтували й повернули хрест. Червона армія 1946 вивезла із замку до Росії колекцію зброї; відтоді її місцезнаходження невідоме.

Реставрацію замку виконано у 1950-х за часів Німецької Демократичної Республіки. Після об’єднання Німеччини від 1992 власником замку є Фонд Вартбурга зі штаб-квартирою у сусідньому м. Айзенаху. Адмініструє пам’ятку Рада директорів Фонду Вартбурга разом із Управлінням охорони історичних пам'яток землі Тюрингія Міністерства освіти, науки та культури Тюрингії. Вони відповідають за реалізацію Плану управління (менеджмент-плану). Фінансування поєднує власні кошти Фонду й асигнування із федерального та земельного бюджетів.

Характеристика

Замкову територію оточено кам’яним муром, до якого зсередини прилягають корпуси. Серед них найзначнішим є триповерховий на підвалах палац 12 ст. у романському стилі. Це резиденція ландграфа, найкраще збережена тогочасна цивільна будівля на теренах Європи на північ від Альп. Дворовий фасад вирішено мотивом аркадних (див. Аркада) галерей на колонах; вікна — традиційні романські біфорії і трифорії. Автентичні (див. Автентичність) нижні поверхи зберегли романські хрестові склепіння. Південна башта й периметральний мур також збережено від романського етапу будівництва замку. В’їзд до замку влаштовано через надбрамну башту зі звідним мостом перед брамою. Середньовічні кількаповерхові фахверкові будівлі житлового й господарського призначення оточують двір, посеред якого влаштовано циліндричну цистерну для збирання дощової води (колодязя чи іншого джерела води у замку не було). Багатоярусний чотиригранний донжон, що прилягає до наріжної частини палацу, збудовано з сірого каменю у 19 ст. Його завершує оглядовий майданчик. Частина теперішніх замкових споруд є результатами так званої стилістичної або романтичної реставрації, характерної для європейської пам’яткоохоронної практики середини 19 ст. Тому автентичність усієї пам’ятки тепер визначають за 2-ма різними підставами: так звана археологічна автентичність властива реставрованим і музеєфікованим справжнім середньовічним спорудам та їхнім частинам. Символічна автентичність пов’язана з високохудожніми доповненнями, внесеними у 19 ст. для оприявнення зв’язку архітектури з історичними постатями (свята Єлизавета, мінезингери, М. Лютер тощо). Відповідно до цього облаштовано інтер’єри основних замкових приміщень. Так звана зала мінезингерів у нижньому поверсі палацу, хоч і парадна, але має суто середньовічний вигляд без прикрас, тоді як величезна Святкова зала горішнього поверху, оформлена у 19 ст., має пишний декор у стилі історизму й унікальну акустику. Кімната М. Лютера у будинку управителя оформлена як чернеча келія початку 16 ст., а кімната святої Єлизавети декорована скляною мозаїкою початку 20 ст.

Значення

Серед численних збережених у Німеччині середньовічних замків Вартбург має особливо важливе значення як один із символів німецької національної ідентичності. Цим обумовлено його визначну універсальну цінність. З огляду на це замок занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 897 за критеріями (iii), (vi). Його цінність Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:

К р и т е р і й (i i i): Замок Вартбург є визначною пам'яткою феодальної епохи у Центральній Європі.

К р и т е р і й (v i): Замок Вартбург багатий на культурні асоціації, зокрема важлива його роль як місця переховування М. Лютера, котрий створив тут свій німецький переклад Нового Завіту. Вартбург також є потужним символом німецької національної єдності.

Додатково

Згідно з історичними переказами, замок створено завдяки шахрайству: замкова гора початково не належала графу Людвігу Шпрінгеру. Він захопив її і перед початком будівництва насипав на горішньому плато землю, привезену зі своїх законних володінь. Після цього граф та його 12 лицарів встромили в цю землю свої «клятвені мечі» й поклялися своєю лицарською честю перед імператором Священної Римської імперії германської нації (за іншою версією — перед імперським судом), що це — законна земля графа.
М. Лютер твердив, що під час перебування у Вартбурзі йому надокучав диявол, але він «прогнав нечистого чорнилом», тобто працею над перекладом Нового Завіту. Пізніше місцеві послідовники перетворили це на байку про Лютера, котрий поцілив у чорта чорнильницею. На стіні лютерової кімнати намалювали чорнильну пляму, яку побожні відвідувачі зішкрябували шматочками як сакральну реліквію, тож її доводилося постійно поновлювати.

Цікаві факти

Замок Вартбург є місцем дії романтичної опери у 3-х діях Р. Вагнера «Таннгойзер і змагання співаків у Вартбурзі» 1845 та фарсів із піснями «Таннгойзер і бійка у замку Вартбургу» 1852 (у 4-х діях) та 1857 (у 3-х діях) — обидва є пародіями різних авторів на оперу Р. Вагнера.

Джерело

UNESCO World Heritage Centre: Wartburg Castle. URL: https://whc.unesco.org/en/list/897/

Література

Mrusek H. Romanik. Leipzig : VEB E. A. Seemann Verlag, 1972. 234 p.
Mrusek H. Burgen in Europa. Leipzig, 1975. 156 p.
Schäfer G. Die Wartburg und ihre Geschichte. Leipzig : Sachsenbuch-Verlag, 1991. 92 p.
Die Wartburg. Porträt einer Tausendjährigen. Regensburg : Schnell und Steiner, 2007. 174 p.
UNESCO World Heritage Centre. Wartburg Castle. Paris : UNESCO World Heritage Centre, 2024. URL: https://whc.unesco.org/en/list/897/
Nentwig F. Wartburg.Sichten: Gedanken zur Zukunft des UNESCO-Welterbes Wartburg. Göttingen : Wallstein Verlag, 2025. 164 S.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вартбург, замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вартбург, замок (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2026