Хмельницького Богдана садиба в Суботові
Хмельни́цького Богда́на сади́ба в Су́ботові — залишки резиденції гетьмана
Б.-З. Хмельницького, історична пам’ятка — визначне місце, складник Нацiонального iсторико-культурного заповiдника «Чигирин», Черкаський район, Черкаська область, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Колишня садиба гетьмана — це замчище (топографічні залишки замку) середини 17 ст., що містяться на окремому пагорбі високого правого берега р. Тясмин (права притока Дніпра). Замчище підноситься над долиною, домінуючи у ландшафті. Має вигідну топографічну позицію з точки зору оборони. Тепер це південно-східна околиця села. На захід від замчища за яром на меншому за площею, але дещо вищому пагорбі стоять муровані Іллінська церква та дзвіниця. Церква первісно була складником садиби. На захід від них — шлях, що поєднує Суботів із м. Чигирином. У другій половині 17 ст. цей шлях ішов унизу берегом річки попід замчищем (стежка існує дотепер). Східну частину замчища займають сільські садиби, західну — об’єкти Нацiонального iсторико-культурного заповiдника «Чигирин».
Історична довідка
Ці терени заселено віддавна, про що свідчать результати археологічних досліджень. Назва населеного пункту походить від річечки Суба (Суботь; у її долині й лежить село). Вона витікає з Холодного Яру і впадає у р. Тясмин. Ці землі від 1616 стали власністю шляхтича (див. Шляхта), підстарости чигиринського Михайла Лавріновича Хмельницького (16 ст. — 1620, тепер Україна), котрий заснував (за іншою версією — розбудовував заснований раніше) хутір Суботів і збудував у ньому дерев’яну Михайлівську церкву. Його син Богдан після смерті батька й повернення із турецького полону 1624 успадкував маєток. Він розвинув тут великий і прибутковий господарський комплекс із полями, сіножатями, пасіками, млинами на греблях і рибними ставами. Саме конфлікт за Суботів, що спалахнув між Б.-З. Хмельницьким та урядниками Речі Посполитої, став приводом для повстання, яке переросло у Хмельниччину. Її успішність, столичний статус сусіднього м. Чигирина після 1648 та розбудова гетьманської приватної резиденції перетворили у 1650-х колишній хутір на містечко, в якому відбувалися ярмарки. На відміну від гетьманового двору у м. Чигирині, у Суботові містилася резиденція суто приватна. Але тут гетьман не лише відпочивав, а й працював: проводив наради з козацькою старшиною, приймав іноземних дипломатів тощо. Відомо близько 300 гетьманових універсалів, підписаних у Суботові. Від 1653 тут мешкала з двома синами-близнюками вдова Тимоша Хмельницького (1632; тепер Україна — 1653; тепер Румунія) Розанда (Роксана, Руксандра) Хмельницька, у дівоцтві молдовська княжна Лупу (1630‒1686, тепер Румунія). Тут вона 03.08.1654 зустрічалася з Антіохійським патріархом Макарієм ІІІ. Згодом (не пізніше 1657) переїхала на Лівобережну Україну в околиці м. Зінькова. Після смерті Б.-З. Хмельницького більшість споруд його садиби зруйнувало військо Речі Посполитої 1664, хоча руїни палацу височіли до 1830, після чого їх поступово знищила російська влада.
Наукові дослідження тут розпочато 1953 під керівництвом Г. Логвина. Їхній другий етап припадає на 1970-ті, третій — на 1990‒1991, четвертий — 2008. У ті роки тут працювали загони археологічних експедицій під керівництвом археологів П. Горішнього (1928‒2015), В. Клочка (нар. 1948), Ю. Павленка (1957‒2012), М. Кучери (1922‒1999), Д. Куштана (усі — Україна). Під час археологічних досліджень замку знайдено цеглу, кахлі й черепицю, а також печі для випалення їх. З цього зроблено висновок, що суботівський палац Б.-З. Хмельницького був мурованим, із кахляними печами й грубами та дахом, укритим керамічною черепицею. Орієнтовне місце розташування палацу вказав Г. Логвин 1953. Збережено кілька зображень палацових руїн. Достовірністю відзначається акварель Т. Шевченка 1845 «Богданові руїни в Суботові», на якій зафіксовано напівзруйновану прямокутну в плані споруду з нішами у стінах; її колись перекривало циліндричне склепіння. Із цим зображенням узгоджується аматорськи зроблений Д .П. Де ля Флізом у 1850-х план під назвою «Фундамент дому Богдана Хмельницького». Він показує прямокутну в плані споруду, розмірами 13,4×10,1 м. Саме ці фундаменти дослідив 1953 Г. Логвин. Як для гетьманського палацу споруда замала, тож імовірно це тільки його частина, а саме — башта. Ці підмурки розкопано, досліджено й музеєфіковано (див. Музеєфікація): над ними 2006‒2007 споруджено музейний експозиційний павільйон, який захищає об’єкт від негоди та подальшого руйнування. Тут розміщено також археологічні знахідки, виявлені під час розкопок. Тоді на замчищі знайдено чимало інших об'єктів середини 17 ст., серед яких: кам’яні підмурки дерев’яної в’їзної башти, дві землянки, господарчі споруди та близько десяти господарських ям, курінь-вартівня тощо.
Характеристика
Садиба гетьмана була добре уфортифікованою як чималий замок із дерев’яно-земляними й частково мурованими оборонними спорудами. Укріплення площею понад 2 га складалося з двох частин: оточеного оборонною лінією великого двору з гетьмановим палацом і службами та укріплення довкола мурованої Іллінської церкви (земляний вал із ровом і дерев’яним частоколом). Територію гетьманового двору оточував оборонний вал (збережено частково). На ньому стояли дерев’яні стіни зрубної (див. Зруб) конструкції. У периметрі було три дерев’яні башти й одна мурована, яка виконувала функцію донжона — найміцнішої замкової башти, що могла бути останнім оплотом захисників твердині. З трьох дерев’яних башт дві були надбрамними, причому одна з них мала мурований фундамент. Тепер на території замчища є вхідна дерев’яна брама, відбудована в гіпотетичних архітектурних формах дерев'яна надбрамна башта, музеєфіковані у павільйоні залишки мурованого палацу, етнографічний комплекс з двох селянських хат 19 ст. під стріхами, а також криниця. Виконано благоустрій території зі зведенням 2000‒2003 підпірної стіни з боку схилу та означенням на місцевості трасування укріплень середини 17 ст. зі встановленням там макетів козацьких гармат. У хатах влаштовано музейні експозиції, зокрема присвячену місцевому гончарству. Від 1989 — Суботівський історичний музей, тепер — відділ Нацiонального iсторико-культурного заповiдника «Чигирин». Близько половини території замчища займають сучасні приватні садибні будинки.
Значення
Садиба Б.-З. Хмельницького в Суботові оприявнює правдивість свідчень сучасників гетьмана (П. Алеппського та інших) про скромний і невибагливий триб життя його, попри велику владу, вплив і авторитет. Неоціненне історико-меморіальне значення цього місця для української національної ідентичності зумовлено безпосередньою пов’язаністю з постаттю очільника Хмельниччини як засновника козацької держави й політичного діяча, без якого годі уявити історію як України, так і всієї Східної Європи.
Додатково
Відомо кілька художньо-фантастичних словесних описів імовірного вигляду суботівського палацу Б.-З. Хмельницького. Усі вони є белетристикою, далекою від наукової достовірності. Той вигляд палацу, який запропоновано графічною реконструкцією Г. Логвина та об’ємною реконструкцією С. Кілессо — також суто гіпотетичний. Із цим палацом пов’язано ще одне поширене в літературі романтичне зображення, яке існує і у вигляді гравюри, й у вигляді акварелей С. Васильківського. Деякий час відповідний малюнок навіть приписували авторству Т. Шевченка. Сюжет зображає триярусну муровану склепінчасту споруду, частину якої накрито солом’яною стріхою. Насправді це не суботівські руїни оселі
Б.-З. Хмельницького, а романтичні руїни, що існують і тепер на березі ставу у садибі в Качанівці — маєтку Тарновських.
Залишки валів і рів між двома частинами садиби
Селянська хата, в якій розміщено музейну експозицію
«Руїни в Суботові» (насправді — у Качанівці). Малюнок 19 ст.
Цитата
Переклад:
«Будинок незабутнього Богдана стояв поблизу теперішньої Іллінської церкви. Ще близько 1830 року залишалися від цього будинку руїни стін, заввишки в сажень; але невігластво дозволило розібрати їх для фундаменту під церкву Медведівського монастиря.»
Оригінал:
«Дом незабвенного Богдана стоял близ нынешней Ильинской церкви. Еще около 1830 года оставались от этого дома развалины стен, вышиною в сажень; но невежество допустило разобрать их для фундамента под церковь Медведовского монастыря.»Цит. за: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех древних селах, местечках и городах в пределах губернии находящихся. Киев : Тип. Киевопечерской Лавры, 1864. С. 681.
Джерела
- Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех древних селах, местечках и городах в пределах губернии находящихся. Киев : Тип. Киевопечерской Лавры, 1864. 764 с.
- Алеппський П. Подорож патріарха Макара / Перекл. В. Огоновського // Життя і знання. Львів, 1935. № 4–12; Львів, 1936. № 1–8.
Література
- Логвин Г. Чигирин-Суботів (Архітектурно-історичний нарис). Київ : Академія архітектури УРСР, 1954. 72 с.
- Кілессо С. Суботів // Пам’ятки України: історія та культура. 1994. № 3–6. С. 70–73.
- Кілессо С. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. Київ : Техніка, 2000. 144 с.
- Вечерський В. Григорій Логвин і його дослідження Суботова і Чигирина // Студії мистецтвознавчі. 2003. № 3. С. 114‒117.
- Логвин Г. Науковий відчит про командировку в м. Чигирин і Суботів / Підготовка тексту до публікації В. Вечерського // Студії мистецтвознавчі. 2003. № 3. С. 117‒126.
- Вечерський В. Суботів // Гетьманські столиці України. Київ : Наш час, 2008. С. 144‒156.
- Кучера М. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині // Археологія і давня історія України. Київ : НАН України, 2010. Вип. 1. С. 541‒554.
- Вечерський В. Архітектура Гетьманщини у творчості Тараса Шевченка // Сіверщина в історії України. Вип. 7. Київ; Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, 2014. С. 6‒12.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Хмельницького Богдана садиба в Суботові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хмельницького Богдана садиба в Суботові (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2026
