Кахля

Кахляна піч 16 ст. у палаці королівського замку на Вавелі

Ка́хля, кахель (пол. kafel, від нім. Káchel — плитка, з давньоверхньонім. chachala — глиняна посудина) — тонка керамічна плитка з обпаленої глини, зовні вкрита поливою.

Кахлі відомі в архітектурі Давніх Месопотамії та Єгипту з 1 тисячоліття до н. е. як елементи декору фасадів та інтер’єрів репрезентативних споруд (Брама Іштар у Вавилоні). Виготовлення кахлів набуло значного розвитку в архітектурі й мистецтві ісламських країн доби середньовіччя, Візантійської імперії, а з 16 ст. — в Італії, Німеччині, Польщі (кахляна піч 16 ст. у палаці королівського замку на Вавелі). В Україні кахлі відомі з 10 ст., особливого поширення виробництво їх набуло в 17–18 ст. у всіх регіонах. Їх робили рельєфними, орнаментованими, поліхромними, з сюжетними зображеннями. Високою майстерністю відзначалися кахлі, вироблені в Галичині, особливо на Гуцульщині у 19 ст. (Косівська кераміка, див. Нематеріальна культурна спадщина).

Кахля з внутрішнього боку має рамкоподібний обідок (так звана ринда або румпа) для закріплення її у муруванні. Цим кахля відрізняється від облицювальної керамічної плитки. Кахлі застосовують для облицювання печей, груб, камінів, стін, іноді — стелі та підлоги (Кахляна кімната в палаці Віляновського палацово-паркового ансамблю у Варшаві). Нагріті кахлі довго зберігають тепло й покращують мікроклімат у приміщенні, усуваючи надмірну вологість.

Кахлі бувають квадратної, прямокутної, багатокутної, круглої та іншої форми. Розрізняють кахлі лицьові, наріжні, карнизні, фронтонні, призначені для нижньої (цоколь) та горішньої (фриз, карниз) частин печі чи груби, а також медальйони, які вставляли у фасадне мурування.

Кахляна кімната в палаці Віляновського палацово-паркового ансамблю у Варшаві
Кахлі з Полтавщини, вмуровані у дворовий фасад будинку Губернського земства в Полтаві

Література

Кургаєва А. Кахля // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 121.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 203.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 84–85.