Кілессо, Сергій Костьович

Кілессо Сергій Костьович
Фото О. Пермінова, 1986

Кіле́ссо, Сергі́й Ко́стьович (Костянти́нович; 28.03.1931, м. Київ — 30.06.2012, там само) — архітектор, реставратор, науковець, автор праць з історії архітектури і мистецтва, член Національної спілки архітекторів України (з 1966), дійсний член Української академії архітектури (з 1993).

Кілессо, Сергій Костьович

Народження 28.03.1931
Місце народження Київ
Смерть 30.06.2012
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Місце діяльності Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування
Напрями діяльності Архітектор, учений, реставратор, історик архітектури
Традиція/школа Кераміка в архітектурі. архітектура радянської доби, реконструкція історичних місць


Відзнаки

Почесні звання Заслужений архітектор України
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1997, 2007

Життєпис

Кілессо С. К. Покровська каплиця у м. Чигирині.
Фото В. В. Вечерського
Кілессо С. К. Відтворений архітектурний комплекс Присутствених місць у м. Чигирині, тепер музей Б. Хмельницького.
Фото В. В. Вечерського

Народився в родині лікаря Костянтина Григоровича Кілессо (1895–1957).

1944–1952 навчався в Київській художній школі ім. Т. Шевченка. 1957 закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Його вчителями були В. Заболотний, Н. Чмутіна, Д. Яблонський, Ю. Асєєв. Після закінчення навчання за рекомендацією Ю. Асєєва був направлений на посаду завідувача відділу охорони і реставрації пам’яток архітектури Києво-Печерського заповідника (1957–1959; тепер — Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник).

1966 захистив кандидатську дисертацію на тему: «Кераміка в архітектурі України».

1959–2007 працював у Державному науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ), де керував секторами аналізу практики радянської архітектури (1976–1990), проблем сучасної архітектури і містобудування (1990–2004), забудови і реконструкції історичних міст (2004–2007). Викладав у Київському художньо-промисловому технікумі (тепер Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука), Київському державному художньому інституті, на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Творчість

Провідний фахівець з історії архітектури України радянської доби і перших десятиріч незалежності. Упродовж багатьох років керував темою «Аналіз матеріалів щорічних конкурсів Держбуду України на кращі споруди і комплекси». Автор понад 600 публікацій. Досліджував пам’ятки архітектури України, творчість архітекторів О. Вербицького, В. Городецького, Олексія Яковича Сокола (1870–1939), В. Заболотного.

Споруди

Житлові будинки в м. Києві на вул. Великій Житомирській, 14 (1968), вул. Січових стрільців, 70 (1975); Покровська каплиця у м. Чигирині (1995); відтворення архітектурного комплексу Присутствених місць у м. Чигирині з пристосуванням під музей Б. Хмельницького (1993–1995, у співавт.).

Реставраційні роботи

Троїцька надбрамна церква (1957–1962, у співавт.), келії соборних старців № 3 і № 4, корпус клірошан (1968-1975) — усі в Києво-Печерській лаврі; Троїцький собор Мотронинського Троїцького монастиря (1964–1969); Іллінська церква в Суботові (усипальниця Б. Хмельницького; 1977, іконостас — 1995); бастіон П. Дорошенка в Чигиринському замку (1995, у співавт.).

Автор архітектурної частини низки пам’ятників: Лесі Українці в м. Луцьку (1977), Б. Хмельницькому в с. Суботові Чигиринського р-ну (1995) та ін.

Визнання

Заслужений архітектор України (1994); двічі лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1997, 2007).

Додатково

Автор низки енциклопедичних статей у виданнях: Велика радянська енциклопедія, Українська радянська енциклопедія, Словник художників України (1975), Митці України (1992), Мистецтво України (1997), Енциклопедія сучасної України (1998-2012). Брав участь в написанні колективних праць «Історія української архітектури» (2003), «Історія українського мистецтва» (Т. 5, 2007), «Історія української культури» (Т. 5, 2011).

Праці

  • Керамика в архитектуре Украины. Київ : Будівельник, 1968. 104 с.
  • Мистецтво будівничих. Київ: Радянська школа, 1971. 56 с.
  • Архитектура Крыма. Київ : Будівельник, 1983. 95 с.
  • Мистецтво, народжене Жовтнем. Київ : Мистецтво, 1987. 344 с.
  • Київ архітектурний. Київ : Будівельник, 1987. 160 с.
  • Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. Київ : Техніка, 2000. 144 с.
  • Києво-Печерська лавра. Київ : Техніка, 2003. 200 с.

Література

  1. Кілессо С. К. Сторінки життя // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування / Редкол.: В. А. Абизов (голова редколегії), Б. В. Колосок (заступник голови) та ін. Вип. 6. На честь Сергія Костянтиновича Кілессо. Київ : НДІТІАМ, 2005. С. 7–17.
  2. Кілессо Сергій Костянтинович // Митці України: Енцикл. довід. Упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза, // за ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. С. 297.

Автор ВУЕ

Т. С. Кілессо-Контан


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кілессо-Контан Т. С. Кілессо, Сергій Костьович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кілессо, Сергій Костьович (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ