Кілессо, Сергій Костьович
Кіле́ссо, Сергі́й Ко́стьович (Костянтинович; 28.03.1931, м. Київ, тепер Україна — 30.06.2012, там само) — архітектор, реставратор, історик архітектури, мистецтвознавець, член Національної спілки архітекторів України (з 1966), дійсний член Української академії архітектури (з 1993).
|
Кілессо, Сергій Костьович | |
|---|---|
| Народження | 28.03.1931 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 30.06.2012 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Місце діяльності | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування |
| Напрями діяльності | Архітектор, учений, реставратор, історик архітектури |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | Заслужений архітектор України |
| Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки | 1997, 2007 |
Зміст
Життєпис
Народився в сім'ї лікаря.
1944–1952 навчався в Київській художній школі ім. Т. Шевченка. 1957 закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Його вчителями були В. Заболотний, Н. Чмутіна, Д. Яблонський, Ю. Асєєв. Після закінчення навчання за рекомендацією Ю. Асєєва був направлений на посаду завідувача відділу охорони і реставрації пам’яток архітектури Києво-Печерського заповідника (1957–1959; тепер — Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник).
1966 захистив кандидатську дисертацію на тему: «Кераміка в архітектурі України».
1959–2007 працював у Державному науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ), де керував секторами аналізу практики радянської архітектури (1976–1990), проблем сучасної архітектури і містобудування (1990–2004), забудови і реконструкції історичних міст (2004–2007). Викладав у Київському художньо-промисловому технікумі (тепер Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука), Київському державному художньому інституті, на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.
Творчість
Провідний фахівець з історії архітектури України радянської доби і перших десятиріч незалежності. Упродовж багатьох років керував темою «Аналіз матеріалів щорічних конкурсів Держбуду України на кращі споруди і комплекси». Автор понад 600 публікацій. Досліджував пам’ятки архітектури України, творчість архітекторів О. Вербицького, В. Городецького, О. Я. Сокола (1870–1939; тепер Україна), В. Заболотного.
Споруди
Житлові будинки в м. Києві на вул. Великій Житомирській, 14 (1968), вул. Січових стрільців, 70 (1975); Покровська каплиця у м. Чигирині (1995); відтворення архітектурного комплексу Присутствених місць у м. Чигирині з пристосуванням під музей Б. Хмельницького (1993–1995, у співавт.).
Реставраційні роботи
Троїцька надбрамна церква (1957–1962, у співавт.), келії соборних старців № 3 і № 4, корпус клірошан (1968-1975) — усі в Києво-Печерській лаврі; Троїцький собор Мотронинського Троїцького монастиря (1964–1969); Іллінська церква в Суботові (усипальниця Б. Хмельницького; 1977, іконостас — 1995); бастіон П. Дорошенка в Чигиринському замку (1995, у співавт.).
Автор архітектурної частини низки пам’ятників: Лесі Українці в м. Луцьку (1977), Б. Хмельницькому в с. Суботові Черкаського р-ну (1995) та ін.
Пам’ятник Б. Хмельницькому в с. Суботові
Пам'ятник Лесі Українці в м. Луцьку
Визнання
Заслужений архітектор України (1994); двічі лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1997, 2007).
Додатково
Автор низки енциклопедичних статей у виданнях: Велика радянська енциклопедія, Українська радянська енциклопедія, Словник художників України (1975), Митці України (1992), Мистецтво України (1997), Енциклопедія сучасної України (1998-2012). Брав участь в написанні колективних праць «Історія української архітектури» (2003), «Історія українського мистецтва» (Т. 5, 2007), «Історія української культури» (Т. 5, 2011).
Праці
- Керамика в архитектуре Украины. Київ : Будівельник, 1968. 104 с.
- Мистецтво будівничих. Київ: Радянська школа, 1971. 56 с.
- Архитектура Крыма. Київ : Будівельник, 1983. 95 с.
- Мистецтво, народжене Жовтнем. Київ : Мистецтво, 1987. 344 с.
- Київ архітектурний. Київ : Будівельник, 1987. 160 с.
- Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. Київ : Техніка, 2000. 144 с.
- Києво-Печерська лавра. Київ : Техніка, 2003. 200 с.
Література
- Кілессо С. К. Сторінки життя // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування / Редкол.: В. А. Абизов (голова редколегії), Б. В. Колосок (заступник голови) та ін. Вип. 6. На честь Сергія Костянтиновича Кілессо. Київ : НДІТІАМ, 2005. С. 7–17.
- Кілессо Сергій Костянтинович // Митці України: Енцикл. довід. Упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза, // за ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. С. 297.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кілессо-Контан Т. С. Кілессо, Сергій Костьович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кілессо, Сергій Костьович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.07.2020
