Хата (житло)

Ха́та (від давньоугор. ház — дім, з авест. kata — дім, яма) — традиційний український сільський житловий будинок із пічним опаленням.

Дерев'яна рублена хата в Карпатах

Хата з сіньми й коморою у Чернігівській області

Хата на дві половини у Черкаській області

Основні варіанти розпланування хати. Цифрами позначено: 1 – хата (житлове приміщення); 2 – хатина (житлове приміщення); 3 – кухня; 4 – світлиця; 5 – сіни; 6 – комора

Інтер'єр хати

Містить одну чи кілька кімнат, неопалювані сіни та господарські приміщення (комору).

Історична довідка

Хата — наймасовіший витвір дерев'яної архітектури в Україні. Народне житлове будівництво було консервативним, зберігаючи тисячолітні традиції, і водночас сприйнятливим до новацій. Метод створення традиційного народного житла — хати — відрізнявся від сучасного проєктування: житло будували не за проєктами, а за зразками вже наявних будівель згідно з традиціями, властивими певному регіону чи навіть окремому селу. Народні будівельні традиції, як і фольклор, передавали з покоління в покоління. З найдавніших часів хати будували з дерева як «курні» — з кам’яною чи глинобитною піччю, без димоходу: дим виходив назовні через отвір у стелі. Димоходи почали масово застосовувати з середини 19 ст. У районах розповсюдження лісів хати складалися з одного або кількох дерев’яних зрубів, які ставили на землю або на стояни. Вікна були спершу волоковими (заввишки в діаметр колоди, в якій вікно прорізали), з 19 ст. — рамними, тобто значно більшими. У зоні лісостепу хата мала комбіновані конструкції стін, в яких дерев’яний каркас поєднано з різноманітними заповнювачами (пліт, очерет, глиняні вальки тощо). У південних регіонах стіни зводили з глини, саману, каменю (пісковик, ракушняк, вапняк).

З кінця 19 — початку 20 ст. хати почали будувати з цегли. Хата незалежно від конструкції мала здебільшого побілені стіни. Тільки у районах Карпат і Полісся, де було вдосталь високоякісної деревини, рублені стіни залишалися у натуральному вигляді без обмазки глиною та побілки. Чотирисхилі та двосхилі дахи по дерев’яних кроквах покривали соломою, ґонтом, дранкою, очеретом, у 20 ст. — покрівельною сталлю, хвилястими асбестоцементними аркушами (шифером), у західних областях — іноді черепицею.

Характеристика

Хата поєднує раціональність задуму й високу майстерність виконання. Найчастіше її робили з одним житловим приміщенням, до якого могли прилягати допоміжні — сіни, комора. При збільшенні селянської родини хата мала два житлові приміщення, поєднані через сіни; з ними поєднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі приміщення. План хати — простий прямокутник; дах із широкими звисами по периметру, накривав від дощу призьбу й іноді — галерейку на чолі. Такий будинок нескладно збудувати й ремонтувати, а також легше обігрівати в холодну пору року.

Розпланувальні типи хати:

однокамерний;
двокамерний (хата і сіни);
трикамерний (хата, сіни, комора);
хати з двома житловими приміщеннями відомі в чотирьох варіантах, що мають народні назви: «хата і хатина», «дві хати підряд», «хата через сіни», «хата на дві половини».

Кольорове й конструктивне вирішення хати відрізняється залежно від регіону. Застосування в оздобленні хати кольору характерне для всіх регіонів: на Поділлі стіни хат фарбували в синій колір. В інших регіонах фасади, як правило, білили вапном. Тильні стіни хат в усіх регіонах фарбували глиною кольором жовтої чи червоної вохри. Призьби мазали жовтою глиною.

Декор хати різноманітний і вишуканий (розписи, різьблення, кераміка), заснований на двох суто раціоналістичних засадах:

прикрашали тільки ті частини будівлі, які завжди були на виду;
застосовували принцип художнього контрасту (кольорів, форми, матеріалу, фактури), який при мінімумі ужитих засобів дає максимальний художній ефект.

Фасади хати прикрашали різьбленням одвірків порталів, дверей і стовпчиків на галерейках, активною поліхромією віконниць, настінними розписами. Найбільшою мірою декорували інтер'єр. Центр житлового приміщення хати — велика вариста піч. Біля неї був піл — дерев’яний настил, на якому спала родина. Уздовж стін стояли лави, на покуті під іконами — стіл, поряд — розмальована або різьблена скриня. Біля вхідних дверей містився мисник — полиці для керамічного посуду. Піч здебільшого мала вишуканий і різноманітний декор (рельєфні та поліхромні кахлі, розписи). Головну балку, на яку спиралася стеля (сволок), прикрашали різьбленням, християнською символікою, пам'ятними написами.

Тильний фасад хати
Хата на Поділлі

Література

Самойлович В. Українське народне житло (кінець XIX — початок ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1972. 51 с.
Гудченко З. Хата // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 103.
Вечерський В. Українська народна дерев’яна архітектура // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2006. Вип. 3 (2). С. 29–46.
Вечерський В. Українська дерев’яна архітектура. Київ : Балтія-Друк, 2013. 120 с.
Євсєєва Г. П., Савицький М. В. Історія та традиції українського народного житла Придніпровського регіону. Дніпропетровськ : Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2016. 269 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Хата (житло) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хата (житло) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.03.2023

Оновлено: 11.02.2024