Троїцька церква у Степанівці
Тро́їцька це́рква у Степані́вці — православний храм, архітектурна пам’ятка, Корюківський район Чернігівської області, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Тризрубна триверха дерев’яна церква з трьома притворами й прибудованою дзвіницею стоїть на пагорбі при в’їзді в село і є його архітектурною домінантою.
На церковному подвір’ї на захід від церкви збережено могилу з надгробком місцевого уродженця, нащадка козацької старшини Гетьманщини Г. Даниловича (1825–1906; тепер Україна) — генерала від інфантерії, генерал-ад’ютанта при особі імператора, вихователя великих князів Романових — цесаревича (спадкоємця престолу) Георгія Олександровича (1871; тепер РФ — 1899; тепер Грузія) та Миколи Олександровича — майбутнього імператора Миколи ІІ.
Історична довідка
Збудовано 1767–1769 (за іншими даними 1732). 1881 прибудовано південний і північний притвори-ґанки, а також західний притвор із високою двоярусною дзвіницею, що дещо порушило урівноваженість силуету церкви. Під час перебудови 1881, виконаної завдяки матеріальній підтримці Г. Даниловича, усупереч проєкту західну прибудову зробили ширшою, ніж планувалося, для чого перебудували бабинець, зробивши його квадратним у плані. Тоді ж розібрано жертовник із півночі. Решта зрубів і верхів значних змін не зазнали. У радянську добу церкву двічі закривали й улаштовували в ній склад збіжжя. При цьому стіни в інтер’єрі побілили вапном. Тепер це парафіяльний православний храм, що від 1987 має статус пам’ятки архітектури.
Характеристика
Три зруби первісного ядра пам’ятки згруповано уздовж осі захід-схід. Композиція храму спочатку була строго симетричною: центральний зруб — прямокутний, 6×8,5 м, витягнутий у поперечному напрямку; рівновеликі вівтар і бабинець — гранчасті. Обабіч вівтаря є мініатюрні пастофорії (дияконник і жертовник), що підкреслюють монументальність будівлі (жертовник було розібрано, а згодом відновлено). Масивний центральний верх зі світловим восьмериком двозаломний, верхи вівтаря і бабинця однозаломні, глухі. У центральному зрубі перехід від прямокутника до правильного восьмерика здійснено за допомогою складної системи трикутних пандативів і високої зрізаної восьмигранної піраміди. В інтер’єрі зруби поєднано арками-вирізами трапецієподібної форми. Добре освітлений висотно розкритий простір центрального зрубу контрастує із затемненими бабинцем і вівтарем. Декору в інтер’єрі немає (за винятком олійних розписів кінця 19 ст.).
У зовнішніх формах підкреслено первісну симетричність пам’ятки: рівновеликі верхи бабинця і вівтаря мають однакові наметові дахи з глухими ліхтариками. Центральний верх має сферичну гранчасту баню з ліхтариком і маківкою. Стіни ошальовано традиційно — дошками вертикально з нащільниками; це підкреслює стрункість і монументальність споруди.
Двоярусна дзвіниця належить до типу «восьмерик на четверику», увінчана банею з ліхтариком (первісно вінчалася високим шпилем на бані). У ярусі дзвонів — отвори традиційних обрисів зі зрізаними верхніми кутами. Перед західним і південним входами — ґанки у вигляді чотириколонних портиків тосканського ордера з трикутними фронтонами. Аналогічний південний ґанок не збережено.
Значення
Церква зберегла первісні архітектурні форми і є високохудожнім витвором народних майстрів 18 ст. Прибудови 1881 за масштабом й архітектурними формами гармонують із початковим об’ємом. Вона належить до визначних витворів народної сакральної архітектури як Чернігово-Сіверщини, так і України загалом.
Література
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 137–138.
- Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 98–99.
- Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 174–175, 804–805.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Троїцька церква у Степанівці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Троїцька церква у Степанівці (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.07.2025
