Старокостянтинівський замок
Старокостянти́нівський за́мок — комплекс оборонних споруд резиденції князя Костянтина-Василя Острозького, архітектурна пам'ятка національного значення, м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, Україна.
Муровані замкові споруди містяться в рівнинній заболоченій місцевості на мисі, утвореному злиттям річок Случ та Ікопоть.
Історична довідка
Для захисту краю від татарських нападів князь Костянтин-Василь Костянтинович Острозький на місці викупленого у попереднього власника колишнього села Колищенці 1561 заснував нове місто. Назвавши його іменем свого батька Старокостянтиновом, він розпочав будівництво мурованого замку як своєї резиденції. Замкове будівництво тривало у два етапи. 1561–1571 зведено оборонну башту з палацовим корпусом, прилеглим із заходу, і домовою Троїцькою церквою зі сходу. Її поєднано з палацовим корпусом переходом на рівні хорів. На початку 17 ст. (за іншими джерелами — 1636) зведено об’єм між церквою і палацовим корпусом. Ця вставка заповнила простір до південного замкового муру й завершила формування південного фасаду палацу. Замок був адміністративним центром Костянтинівської волості володінь князів Острозьких. Тут 1591 служив сотником надвірної сотні С. Наливайко. У першій половині 17 ст. у замку було 12 споруд і багато озброєння. 1648 його здобуло штурмом козацьке військо Б.-З. Хмельницького. Сам він перебував у замку 26.06.1649. Від 1673 козацький гарнізон гетьмана П. Дорошенка обороняв замок і його не змогло здобути 1675 військо Османської імперії. Протягом 17–18 ст. замок мав послідовно різних власників з відомих магнатських сімей: Ходкевичів, Заславських, Любомирських, Сангушків, Ржевуських тощо.
Під час панування Російської імперії тут містилися різні установи, зокрема поліційна дільниця. Постановою Ради народних комісарів УСРР 15.01.1929 на базі замку створено державний історико-культурний заповідник. Від 1930 у палацовому корпусі облаштовано музей. 1944 під час боїв за місто замок зазнав руйнувань. 1954 заповідник і музей ліквідовано й замкову територію стали використовувати для господарських потреб. Часткову реставрацію архітектурних пам’яток виконано у 1990-х та 2008 (не завершено), археологічні дослідження території — 2001–2008 (керівник — археолог Л. Виногродська 1947 р. н.; Україна). 2010 порушено питання про створення на базі замку Державного історико-культурного заповідника «Старий Костянтинів» (станом на 2025 не реалізовано). Замкова Троїцька церква тепер є храмом Православної церкви України.
Характеристика
До складу збереженого комплексу замкових споруд входять:
- палацовий корпус із оборонною баштою на південному заході і замковою Троїцькою церквою на сході;
- окремо розташована поряд із церквою дзвіниця;
- в’їзна брама, що міститься на північ від палацу.
Оборонні мури частково збережено. Вони йдуть від брами до оборонної башти, а далі на південний схід уздовж р. Случі. З боку міста територію замку відмежовував заповнений водою рів, через який було влаштовано звідний міст.
Двоярусна оборонна башта, включена в комплекс князівської резиденції, є головним композиційним акцентом укріплень на південному заході. Разом із палацовим корпусом вона утворила зручний фронт для обстрілу нападників. Її монументальність, зумовлена наявністю глибоких гарматних амбразур і бійниць, контрастує з ренесансним (див. Ренесанс) завершенням у вигляді аттика складної конфігурації.
Палацовий корпус двоповерховий, прямокутний у плані, з висунутим у бік річки ризалітом. Під усім корпусом є глибокі підвали з криницями-камерами, що ведуть до річки.
Замкова Троїцька церква зального типу, з однією вівтарною апсидою. Вона мала важливе оборонне значення, тому в неї товсті стіни, вузькі стрілчастої форми вікна в глибоких нішах та монументальна баштоподібна прибудова (ризниця) з півдня. Має двосхилий дах. Барокова маківка і фронтон над входом, як і два контрфорси — результат реконструкції 17 ст.
Значення
Старокостянтинівський замок унікальний тим, що добре зберіг характерні риси інкастельованої (пристосованої до оборони) князівської резиденції другої половини 16 ст. — часів, коли старовинні княжі роди вважали окрасою тодішньої української спільноти, а володарів Волині князів Острозьких — «некоронованими королями Русі». Як результат будівничої діяльності цієї династії Старокостянтинівський замок належить до таких цінних для нації пам’яток, як Острозький замок та Троїцький монастир у Межирічі.
Література
- Годованюк О. Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем» 1615 р. // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1996. Вип. 3. Ч. 1. С. 60–74.
- Годованюк О. Вплив готики на муроване монументальне будівництво Волині кінця ХІІІ–ХVІ ст. // Архітектурна спадщина Волині : в 7 вип. Рівне : ПП ДМ, 2008. Вип. 1. С. 9–22.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 323–326.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 52.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Старокостянтинівський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Старокостянтинівський замок (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.04.2025
