Світові релігії

Світові́ релі́гії — група релігій, які з бігом історичного розвитку подолали регіональні, етнонаціональні, державні межі та поширилися серед різних народів і культур. До таких релігій зазвичай відносять три: буддизм, християнство та іслам. Світові релігії звернені до всього людства (людського роду), проголошують універсальні цінності та ідеали, стали засобом віросповідного зв’язку осіб, незалежно від їхньої етнічної, соціальної, політичної, культурної, мовної тощо ідентичностей.

Загальна характеристика

У релігієзнавчих концепціях світові релігії розглядаються як такі, що генетично пов’язані з етнічними та племінними релігіями, але істотно відрізняються від них за складністю й змістом релігійно-філософських, богословських, етичних, сотеріологічних доктрин, ідеями егалітаризму, відкритістю, космополітичним характером тощо.

Виникають від осьового часу й пізніше (буддизм — у 6‒5 ст. до н. е., християнство — 1 ст. н. е., іслам — 7 ст.) у різних регіонах Азії (Давня Індія, Палестина, Аравійський півострів відповідно), поступово охоплюють масштабні територіальні ареали та численних вірян.

За даними глобального соціологічного дослідження, оприлюдненого Дослідницьким центром П’ю («Religious Composition by Country, 2010‒2050»), на 2020 у світі налічували: близько 2,38 млрд християн; 1,91 млрд мусульман; 0,51 млрд буддистів.

До особливостей, що зумовили світовий масштаб поширення цих релігій, відносять такі.

По-перше. Формування цих релігій відбувалося в умовах становлення або розширення світових імперій (тоді як ґенезис етнічних релігій пов’язаний з процесами утворення національних держав). Так, буддизм набув державного значення за часів імперії Маур’їв у Давній Індії, християнство — Римської імперії, іслам — Арабського халіфату. Чинником їх поширення ставала відкритість та адаптація до існування в масштабних, поліетнічних, багатомовних, культурно різнорідних географічних регіонах, об’єднаних під владою імператора (царя, халіфа).

По-друге. Кожна з цих духовних традицій виникала й утверджувалася як релігія ідейного й соціального протесту (переважно ненасильницького); поставала як певна духовна альтернатива, вираз конфлікту з соціумом, містила в собі потенціал опозиції тогочасним суспільним реаліям, а водночас — бажання улаштувати інакший, кращий, перетворений світ. Так, буддизм ставав маніфестацією протесту проти жорсткого кастового поділу індусів, освяченого брахманізмом; християнство — проти римського панування в провінціях та утверджуваного культу імператора-Бога в Римській імперії; іслам — проти монополії на владу курайшитів, нерівності та безупинних воєн розрізнених арабських племен. Такий протестний імпульс ставав вагомим чинником інтеграції мирян та інституалізації багатьох релігійних практик як інакших, нових, відмінних, протиставлених традиції.

По-третє. Світові релігії проповідували рівність всіх людей перед Богом (у гріху, у стражданні, у спасінні), незалежно від їхнього соціального, етнічного, родового, гендерного тощо статусу; вони охоче зверталася до верств, найбільше уражених в соціальному, економічному, правовому або релігійному відношенні. Закріплені століттями поділи людей на касти, стани, родові клани, етноси тощо були оголошені вторинними, несуттєвими («всі — брати і сестри Христові»; «всі мусульмани — браття», «кожен може стати на шлях, відкритий Буддою»). Чільною цінністю ставала переконаність у правдивості віри (обраного шляху), готовність до виконання Божих заповідей і настанов, наближеність до етико-релігійного взірця праведності.

По-четверте. На відміну від етнічних релігій, які закріплювали священне походження та осібність певного народу (див. Юдаїзм, Синтоїзм), істотною ознакою світових релігій є досить швидко сформований універсалізм, космополітичний характер. Тут відсутня ідея національної винятковості, «боговибраності» чи «особливої місії», «священного шляху» для окремого народу. Навпаки, вони відкриті для всіх і обіцяють спасіння кожному, хто увірував, незалежно від етнічного походження [див., напр.: «…немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скіфа…, але все й у всьому — Христос» (Кол. 3:11); «Аллаг… веде прямим шляхом того, хто до Нього навертається, тих, які увірували й знайшли спокій для своїх сердець у згадуванні Аллага!.. На тих, які увірували й робили добро, чекає блаженство та найкращий притулок!» (Коран 13:27‒29)]. Ідеї космополітизму та універсалізму виразно проступають у тому, що засновники світових релігій (Ісус, Мухаммед, Будда Гаутама) приходять як спасителі для всього людського роду. Світові релігії відмовляються від нав’язування традицій, звичаїв, культури певної нації; натомість пропонують деякі спільні для всіх форми і взірці релігійних практик. Разом із їх поширенням відбувається адаптація до місцевих вірувань (див. Двовір'я), обрядів, свят, мови різних племен і народів, наповнення традиційної обрядової культури новим релігійним змістом, інкорпорація звичаєвого права, з’являються різномовні переклади священних текстів (тоді як національні релігії консервували складні обрядові форми, що підкреслено відрізняли їх носіїв від іншовірців).

По-п’яте. У кожній зі світових релігій виняткового, чільного значення набуло морально-етичне (етико-філософське) вчення. Вони стають способом артикуляції універсальних (загальнолюдських) моральних принципів, цінностей, чеснот — любові та співчуття до ближнього, поваги до батьків, доброчинності, милосердя, справедливості, братерства, щирості, утримання від убивства, зла, злочинів, брехні, заздрощів тощо. Кожна з цих релігій пропонує вірним шлях спасіння від гріха, зла, смерті, страждань. Головний фокус при цьому зміщено на власні духовні зусилля людини щодо спасіння своєї душі (досягнення просвітлення), її персональну відповідальність за пройдене земне життя у потойбіччі (перед Всевишнім; звільнення від сансари).

По-шосте. Для світових релігій властива цілеспрямована й висока місіонерська активність, тобто зусилля з поширення своєї віри серед іншовірців, залучення якомога більше нових послідовників. Назагал такі особливі форми діяльності, як-от проповідництво, євангелізація (у християнстві), місіонерство, прозелітизм, характерні саме для світових релігій (етнічним релігіям місіонерство не потрібне — їх носіями ставали від народження, а не обирали). Від моменту перетворення світових релігій на державні, ідейна експансія підтримана іншими засобами — військовими, політичними, економічними, соціальною мотивацією (що блискуче демонстрував іслам), кампаніями з примусового насадження тощо. Проте місіонерські практики ніколи не втрачали своєї вагомості, а з 19 ст. стали предметом спеціального аналізу.

По-сьоме. Поширення через організаційні структури нового типу. Світові релігії сформували новий мережевий тип релігійних організацій одновірців, відмінний від попередньої жорсткої ієрархії храмового жрецтва. Еклезії та пустельницьке чернецтво в ранньому християнстві, монастирі в буддизмі, мечеті в ісламі утворювались як асоціації вірян, що добровільно брали на себе священні обов’язки. Їм була невластива жорстка ієрархічна структура (й подібна структура — церква — виникла з часом тільки в християнстві, що стало чинником численних розколів), натомість значущими були принципи рівності, взаємодопомоги, співучасті, координації зусиль.

По-восьме. Для світових релігій характерним є спрощення процедури прийняття віри, відмова від складних і тривалих ритуалів посвячення. Ритуал навернення відкритий для кожної особи, будь-якого віку й рівня освіти, професії та регіону проживання: у буддизмі — виголошення «формули Прихистку» та символічний ритуал приєднання до сангхи; у християнстві — обрядодії хрещення; в ісламі — тричі промовлена при свідках шахада.

Часом до світових релігій відносять юдаїзм, віру бахаї, індуїзм. Проте більшість дослідників висновують, що «світовість» релігії визначається саме сукупністю ознак, а не окремими критеріями. Тому сумнівним є віднесення до світових релігій індуїзму (попри значущу кількість носіїв — бл. 1,16 млрд), юдаїзму (поширений у більшості країн світу, але зберіг національну ексклюзивність), бахаїзму (попри прагнення синтезувати у віровченні всі значні релігії).

Світові релігії та глобалізація

Частина науковців висновують, що безпрецедентне за масштабами для Давнього й середньовічного світу поширення буддизму, християнства, ісламу варто розглядати як (прото)глобалізаційний процес (першою фазою або хвилею глобалізації). Понад те, буддизм, християнство, іслам саме тому й стали світовими, що історично поставали як деякі глобальні проєкти: ідея єдності людства та ідея нової ідентичності — надтериторіальної, надетнічної, наддержавної — була артикульована вперше як ідея релігійна. Світові релігії навзамін традиційних ідентичностей пропонували нову — приналежність до спільноти, де релігійні зв’язки є сакральнішими за родові, сімейні, племінні, етнічні чи підданські, відчуття метаобщини одновірців (Вселенського християнства, магаяни чи умми). Ще задовго до економічної, політичної, культурної інтеграції світу, світові релігії довели можливість і дієвість інтеграції географічних і культурних ареалів на основі спільних ідейно-світоглядних цінностей, організаційних структур та релігійних інститутів (а політичні, економічні та військові чинники прискорили цей процес).

Кожна з цих великих релігій Євразії виробила певну глобалізаційну модель: візію ідеального земного світу — буддійської, християнської чи мусульманської ойкумени, шляхів його досягнення та способу улаштування, форм організації та інтеграції одновірців; формувала великий цивілізаційний ареал. Інтегративну функцію виконували й мережі типових організаційних структур, певна уніфікація способу життя одновірців (від вимог до зовнішнього вигляду, вбрання до норм і приписів повсякденного буття).

Поряд із тим (і на відміну від сучасних глобалізаційних процесів) співіснування світових релігій століттями було принципово інакшим — вони не змішувалися, а радше блокували одна одну, закріплювали чітку регіоналізацію світу: «християнська Європа», «мусульманська Азія», «буддійський Схід».

Джерела

Global Christianity — A Report on the Size and Distribution of the World’s Christian Population // Pew Research Center. 2011. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2011/12/19/global-christianity-exec/
The Future of the Global Muslim Population // Pew Research Center. 2011. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2011/01/27/the-future-of-the-global-muslim-population/
The Future of World Religions: Population Growth Projections, 2010–2050 // Pew Research Center. 2015. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2015/04/02/religious-projections-2010-2050/
The Changing Global Religious Landscape // Pew Research Center. 2017. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2017/04/05/the-changing-global-religious-landscape/
Religious Composition by Country, 2010‒2050 // Pew Research Center. 2022. URL: https://www.pewresearch.org/religion/feature/religious-composition-by-country-2010-2050/

Література

Beyer P. Religion and Globalization. London : Sage Publications, 1994. 256 p.
Академічне релігієзнавство / За наук. ред. А. Колодного. Київ : Світ Знань, 2000. 862 с.
Many Globalizations: Cultural Diversity in the Contemporary World / Ed. by P. Berger, S. Huntington. New York : Oxford University Press, 2002. 374 p.
Religion, Globalization, and Culture / Ed. by P. Beyer, L. Beaman. Leiden : Brill, 2007. 608 p.
Релігія — Світ — Україна : в 3 кн. Київ : УАР, 2010–2012.
Єленський В. Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця ХХ — початку ХХІ століття. Львів : Український католицький університет, 2013. 504 с.
Яроцький П. Л. Релігієзнавство. Сучасні релігійні процеси у світі й Україні. Київ : Кондор, 2015. 442 с.
Казанова Х. Релігія в сучасному світі: плюралізм, секуляризація, глобалізація / Пер. з англ. Р. Скакуна. Львів : Український католицький університет, 2019. 348 c.
Арістова А. В. Глобальний релігійний ландшафт і нові транснаціональні ідентичності // Георелігійні процеси і конфесійні трансформації в Україні / За заг. ред. О. Сагана. Київ : Світ Знань, 2023. С. 27‒34.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Світові релігії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Світові релігії (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2024