Сансара

Са́нсара, самсара (санскр. संसार, палі Saṃsāra, тиб.'khor ba — блукання, мандрівка [від народження до народження]) — одне з фундаментальних понять індійської релігійної філософії та дгармічних релігій: колообіг народжень і смертей у світах, обмежених кармою.

Кожна з релігійних традицій (індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм) та філософських шкіл подає власні інтерпретації поняття. У більшості з них сансару розглядають як несприятливий стан, з якого необхідно вийти: душа прагне звільнення (мокші, нірвани) від сансари та позбавлення від результатів своїх минулих дій (карми).

В індуїзмі

Уперше вчення про сансару з'являється в ранніх упанішадах (Чгандог'я, Брігадараньяка), які датують періодом складання брахман (початок 1 тис. до н. е.).

В індуїзмі причиною перебування душі (дживи) у світі сансари вважається авідья (незнання, невігластво). Проявляється у незнанні індивідом своєї правдивої природи, істинного «Я», ототожненні себе з матеріальним тілом та ілюзорним світом маї. Таке ототожнення тримає дживу в кайданах чуттєвих насолод, змушує її перевтілюватися і набувати щонові тіла в кругообігу сансари.

Стадія кінцевого звільнення з циклу сансари означена в індуїзмі по-різному: мокша, мукті, нірвана або магасамадгі.

У різних традиціях йоги пропоновані кілька шляхів звільнення з циклу сансари та досягнення мокші: за допомогою любові до Ішвари / Бога (бгакті-йога), шляхом медитації (раджа-йога), умінням відрізняти реальність від ілюзії за допомогою філософського аналізу (джняна-йога) або шляхом правильного виконання належної діяльності без прихильності до її плодів (карма-йога).

У адвайта-веданті Брахман постає як безособова і нескінченна реальність, за усвідомлення якої всі тимчасові прояви (як-от сансара, космос, деви та різні форми Бога) видаються маніфестаціями безособового Брахмана.

У філософській школі санкх'я вироблено вчення про існування двох тіл: грубого матеріального (стгула) і тонкого матеріального. Тонке тіло не руйнується після смерті грубого, але переходить у наступне фізичне тіло, яке індивід отримує у циклі сансари. У кругообігу сансари живі істоти перебігають через різні форми життя — від мікробів, комах, рослин, тварин і навіть мінералів до найвищої позиції дева-Творця всесвіту Брахми. Положення, в якому опинилася жива істота в цій життєвій ієрархії, залежить від якостей, набутих у минулих втіленнях, є «плодами карми», що їх індивід змушений пожинати.

Існує кілька версій пояснення дії кармічних реакцій у циклі сансари. За деякими з них, душа (джива), полишивши грубе матеріальне тіло переноситься тонким тілом на небесні (або пекельні) планети чи плани буття (локи) і перебуває там доти, доки не пожне певну частину плодів своєї доброї чи поганої карми. Після цього джива народжується наново і опиняється у певному тілі та за визначених обставин, які є результатом залишку її карми. Теоретично це уможливлює пам'ять про минуле життя (джатісмара) — здатність, яку часто приписують великим святим (вважається, що вона може бути розвинена за допомогою певних духовних практик).

У буддизмі

У буддизмі під сансарою розуміють:

1) термін, що позначає кругообіг народжень однієї особи, її нескінченні переходи з одного існування в інше, кожне з яких обумовлено кармою (тобто наслідками усіх дій, слів, думок цієї особи в колишніх життях);
2) світ пристрастей, страждань та задоволень, заселений п'ятьма чи шістьма (залежно від школи буддизму) видами живих істот, що протиставлений нірвані. Цей світ страждань (дукха), бажань і несвободи нерозривно пов'язаний з повторюваним циклом народжень і смертей.

В Абгідгармі (див. Типітака) сансара — це нерозривний ланцюг станів свідомості, утворених дгармо-частками п'яти груп (скандг), які, щомиті змінюючись, створюють передвічний (без початку) потік свідомості окремої особи. Він триває незліченно довгий час: численні життя і смерті протягом багатьох кальп. Народження богом, асурою або людиною вважається вдалим, причому останнє — найсприятливіше для духовного вдосконалення та звільнення. Управління процесом народження заради отримання «сприятливого» є тимчасовою релігійною метою.

Остаточне ж звільнення від сансари є головною метою ченців Малої колісниці (гінаяни), тоді як у магаяні та ваджраяні їй відповідає прагнення стати просвітленою істотою — бодгісаттвою, котра воліє знову народжуватися в сансарі задля духовної допомоги іншим істотам. Однак, у мандрах кругообігом народжень, бодгісаттви лишаються вільними від нього, адже, усвідомивши ілюзію самості, вони не ототожнюють труднощів сансари із собою.

Сансара в буддизмі вважається такою, що не має початку. Найважливішими причинами продовження існування сансари називають карму та «затьмарення» живих істот, причиною ж існування людини в сансарі — невідання своєї природи та переконаність у існуванні вічного й незмінного «Я». Звільнитися від сансари та страждань можливо за допомогою досягнення нірвани, яка є «світом абсолютного, світом свободи». У тгераваді вважається, що переродження відбувається одразу після смерті, у магаяні — що існує проміжок часу між смертю та новим народженням. У тантричному буддизмі уявлення про такий «інтервал» між двома народженнями оформилися в концепцію бардо.

Універсальним шляхом звільнення від сансари вважають Вісімковий шлях. Також визволення пов'язане з появою у людини найвищої інтуїтивної мудрості — праджні. Для досягнення звільнення людина мусить покладатися не так на зусилля вищих істот, як на себе і самостійне осягнення вчення буддизму. За вченням деяких напрямів магаяни, після звільнення від сансари людина може усвідомити, що сансара абсолютно тотожна нірвані.

У китайському буддизмі розуміння сансари зазнало змін. Існування в сансарі нескінченних перероджень стало «надією на вічне продовження індивідуального існування» або варіантом даоського (див. Даосизм) безсмертя. Китайські буддисти також зробили наголос на поліпшенні карми задля отримання такого вдалого переродження, в якому з'явиться більше можливостей для самовдосконалення. Входження ж у нірвану відкладали у віддалене майбутнє.

У чань-буддизмі сансару спершу не відокремлювали від нірвани, що пов'язано з орієнтацією школи на Магапарінірвана-сутру. Чань-буддизм вважає невірним розуміння нірвани як «відходу зі світу», а сансари — як проміжного місця перед нірваною або народженням у Чистій землі школи Цзінту (див. Амідаїзм). Послідовники чань-буддизму вважають, що просвітлення можна досягти в цьому житті без будь-яких додаткових народжень, після чого людина житиме далі в «емпіричному бутті».

У джайнізмі

Згідно з ученням джайнізму, сансара — це мирське існування, сповненене страждань і мук, а тому небажане, що спонукає від нього звільнитися. Кругообіг сансари не знає початку, і душа, що потрапила в нього, завжди кружляє тут разом зі своєю кармою.

Джайни виділяють душі двох видів: 1) самсарин — мирська душа, або баддга — така, що перебуває у тенетах, «зв’язана мирським»; 2) сіддга — звільнена душа, або ж мукта — та, що є вільною. Мирські душі є втіленими душами живих істот, які перебувають у циклі народжень у сансарі. А сіддга дживи — звільнені з сансари душі, які більше не втілюються.

У сикхізмі

За вченням сикхізму, завдяки праведним вчинкам у минулому (кармі чи кірату) людина отримує шанс народитися в людському тілі, і такий шанс який не варто втрачати. Зберігши благочестя, що є запорукою «милості Всевишнього», людина може досягти звільнення з кругообігу народження і смерті, в якому душа перебуває від часу створення Всесвіту. Кінцева стадія, де душа звільняється з циклу реінкарнації (втілення у нові тіла) — мукті. Послідовники сикхізму вважають, що стадію мукті можна досягти перед смертю — рівень, відомий як дживан-муктат (букв. — той, хто досяг звільнення вже в цьому житті).

Література

1. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного, Б. Лобовика. Київ : Четверта хвиля, 1996. 392 с.
2. Торчинов Е. А. Введение в буддологию. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. 304 с.
3. Козловский И. А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма : в 2 т. Донецк : Норд-Пресс, 2009. Т. 1: Буддизм. Христианство. 322 с.
4. Radhakrishnan S. Indian Philosophy : in 2 vol. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2009. Vol. 1. 664 p.
5. Snellgrove D. Indo-Tibetan Buddhism: Indian Buddhists and their Tibetan successors. ‎ Trinity : Orchid Press, 2016. 644 р.
6. Індійська філософія / За ред. Т. П. Кононенка. Харків : Фоліо 2019. 142 с.
7. Сангаве В. А. Аспекти джайнізму / Пер. з англ. Ю. Завгородній, Д. Редька. Київ : Сафран, 2020. 200 с.

Автор ВУЕ

І. А. Козловський

Покликання на цю статтю: Козловський І. А. Сансара // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сансара (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.07.2023