Бахаї віра

Сади Бахаї (Святі Тераси)
Усипальня Баба, м. Хайфа, Ізраїль

Баха́ї ві́ра [Багаї віра, бахаїзм, багаїзм; від араб. بهاء‎ (Bahā)‎ — сяйво, слава] — монотеїстична релігія, ґенеза якої відбувалася в середині 19 ст. на ісламському (шиїтському) ґрунті (див. Шиїзм, Бабізм), але подальше формування — шляхом релігійного синкретизму. Претендує на роль світової релігії, універсальної надконфесійної духовності. Засновник — Бахаулла. В релігієзнавстві віру Бахаї найчастіше відносять до неорелігійних рухів синтетичного типу.

Історична довідка

Перший храм Бахаї (тепер не існує, м. Ашгабад), розфарбоване фото

Витоки віри Бахаї пов’язують з діяльністю та вченням релігійного проповідника і реформатора Сейіда Алі-Мухаммада Ширазі (Баба), який обіцяв прихід майбутнього Божого посланця й нове одкровення, пророкував настання нової ери.

Бахаулла (справжнє ім’я — Мірза Хусейн Алі Нурі) з 1844 приєднався до руху бабідів, невдовзі став одним із його провідних діячів. Після страти Баба (1850) зазнав переслідувань і тортур. За переказом, 1852 у в’язниці «Сіях чаль» (м. Тегеран, Іран) отримав Боже об’явлення. У засланні в Іраку поступово перебрав на себе ідейне й організаційне керівництво бабідською спільнотою. 1863, перед тим, як залишити м. Багдад і вирушити у нове заслання, уперше назвав себе Тим, про Кого сповістив Баб. Згодом відкрито оголосив про свою пророчу місію, що зумовило розкол в середовищі бабідів та формування «людей Баха» як самостійного руху, згуртованого харизмою Бахаулли.

Призначив своїм духовним наступником і лідером громади старшого сина Абд ал-Баха (1844–1921, справжнє ім’я — Аббас Ефенді). Завдяки його зусиллям віра Бахаї набула поширення у Північній Америці, країнах Європи, Єгипті, Індії тощо. На цей час припадає її проникнення й на терени Російської імперії. В 1901–1902 розпочато будівництво першого храму Бахаї в м. Асхабаді (тепер Ашгабад, Туркменістан). Тим часом на батьківщині бахаї зазнавали жорстоких переслідувань з боку уряду Персії, чимало мученицьки загинули.

Абд ал-Бах передав наступництво старшому онуку — Шоґі-Еффенді Раббані (1897–1957). Активне місіонерство та прозелітизм серед вірян різних релігій сприяли наверненню нових послідовників (особливо після оголошення 1953 «Десятирічного хрестового походу»). За час керівництва Шоґі-Еффенді було сформовано інституційно-організаційну структуру руху. 1951 засновано Міжнародну раду Бахаї.

Сплеск популярності віри Бахаї на Заході припав на 1960-ті — добу контркультурних і неорелігійних рухів та гострого інтересу до східних форм духовності й універсальних цінностей. Одночасно в Ірані бахаї набули помітного впливу за шахіншахів династії Пахлаві.

Переривання родової спадкоємності (Шоґі-Еффенді не мав дітей) мало наслідком перехід у 1963 вищого духовного керівництва до Всесвітнього дому справедливості (перший його склад обрано представниками 56 Національних Духовних зборів Бахаї). 21.04.1963 у м. Лондоні відбувся перший Всесвітній конгрес Бахаї.

Після Ісламської революції 1979 в Ірані бахаї знову були піддані гонінням з боку уряду та офіційних релігійних структур. У кін. 20 — на поч. 21 ст. репресивні заходи проти вірян вживалися також в Марокко, Єгипті, ін. мусульманських країнах.

22–26.11.1992 у м. Нью-Йорку відбувся другий Всесвітній конгрес Бахаї.

Станом на 2001, за даними Бахаї, в країнах світу діяло вже 182 Національних Духовних зборів.

Поширення

Станом на 2020, за даними Міжнародного співтовариства Бахаї, кількість вірян перевищила 5 млн осіб., діє понад 100 тис. місцевих громад у 218 країнах. Найчисельніша спільнота вірян мешкає в Індії — за оцінками, бл. 2 млн. осіб. В Ірані бахаї утворюють найбільшу
з-поміж релігійних меншин — бл. 300 тис. осіб.

Світову спільноту Бахаї складають представники понад 2 тис. етнічних груп. Діє 188 Національних Духовних зборів, а також всесвітня мережа (понад 300) освітніх і підготовчих закладів. Споруджено 10 континентальних Домів поклоніння — в Австралії, Індії, Камбоджі, Колумбії, Німеччині, Панамі, Самоа, США, Чилі, Уганді (храм в Ашгабаді дощенту зруйновано владою в 1963). Література Бахаї перекладена понад 800 мовами світу.

Від 1948 Міжнародне співтовариство Бахаї афілійовано як неурядова організація у низці структур ООН. Має консультативний статус при Економічній і Соціальній раді ООН (EКОСОР) та Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ) тощо; діють представництва в містах Аддис-Абебі, Брюсселі, Женеві, Джакарті та Нью-Йорку.

Особливості віровчення

Дім поклоніння, м. Сідней, Австралія

Ідейним ґрунтом для учень Баба та Бахаулли традиційно вважають есхатологічні та месіанські уявлення шиїтів, віру в Богообраного махді. Проте, з часом генетичний зв’язок з шиїтським ісламом був практично перерваний, натомість сформовано еклектичне вчення, що включило: елементи доктрин і харизматичні постаті різних релігій, західні ліберальні моральні та правові принципи (утвердилися під впливом американської спільноти вірян), цінності духовної свободи й самореалізації особистості, гендерної рівності (характерні для контркультурних рухів поч. 20 ст.), універсалістські й космополітичні ідеї, зокрема й інтенції активної участі у розв’язанні глобальних проблем, забезпеченні прав і свобод людини.

Роль Баба як провісника нової релігії й проповідника доктрини профетизму бахаї порівнюють з місією Івана Хрестителя (Предтечі) у християнстві, Хушидармаха (другого з трьох легендарних синів Заратуштри) у зороастризмі, пророка Іллі в юдаїзмі, очікуваного махді в ісламі. Вважається, що світовий лад Бахаї уґрунтований на подвійному об’явленні Баба й Бахаулли. Рік сповіщення Бахауллою про свою місію (1863) оголошено початком «ери Бахаї».

Фундаментальним для віровчення Бахаї є «принцип єдності», витлумачений багатоаспектно:

  • існування Єдиного Бога — Творця «всього видимого й невидимого»;
  • єдність людства як Його творіння (звідси — заперечення расових, етнічних, соціальних тощо упереджень, й декларована мета — об’єднати людство спільними зусиллями в одну світову сім’ю);
  • глибинна єдність і гармонія всіх Богонатхненних релігій (що мають спільне джерело і вважаються різними етапами поступового відкриття Господом єдиної релігії, яку Він дав людству, і Своєї волі).

Поряд із тим, доктрина бахаїзму включає ідею єдиної для людства візії суспільства майбутнього, природи і призначення життя (що розкрита у писаннях Бахаулли) та універсальної мови спілкування.

Бог — трансцендентний і неосяжний, пізнаванний тільки через Його Прояви, якими є посланці, духовні вчителі («Божественні Вихователі») людства. З-поміж них вшановані ключові постаті різних релігій (що їх бахаї відносять до монотеїстичних): Авраам, Кришна, Мойсей, Заратуштра, Будда, Ісус Христос, Мухаммад, а також Баб і Бахаулла. Відмінності їхніх учень пояснюють різним рівнем розвитку людства та його спроможності осягнути високі духовні істини. Черговий пророк обіцяний десь через тисячоліття й покликаний відіграти радше роль харизматичного духовного лідера і вчителя, ніж месії.

Людина розуміється в дусі авраамічної традиції як найдовершеніше творіння, а її самореалізація — як одна з базових цінностей. Одночасно, на відміну від авраамічних релігій, заперечується онтологічне існування зла чи надприродної сили, що протистоїть Богові й спокушає людей (диявола, шайтана), та гріха (зокрема й первородного).

Сенс світової історії витлумачений як реалізація Божого Задуму, виховання людства (через посланців), його поступальний духовний, інтелектуальний і моральнісний розвиток. Ідею кінця світу заступили уявлення про неухильний духовний прогрес людства як шлях до «Величного Миру». Засобами такого поступу є заснування Всесвітнього трибуналу для розв’язання суперечок між державами, утвердження справедливості як головуючого принципу міжнародних відносин і людських стосунків. За повчаннями Багаулли, для встановлення Царства Божого на землі необхідно спершу виплекати його в серцях людей. Забобони, упередження, марновірство, нетерпимість, невігластво розглядаються як причини уповільнення загального прогресу й перепони до єдності людства та встановлення миру.

Уявлення про потойбіччя несистемні й «другорядні», головна увага приділена реалізації людини в земному житті, практичному втіленню соціально-релігійних ідеалів. Фізична смерть порівнюється з народженням душі на іншому рівні буття; протягом земного існування людина покликана готувати себе до подальшого життя у світі «святості й сяйва», набувати духовних якостей, знання про Бога та любові до нього.

Вчення бахаї обстоює принцип несуперечності науки й релігії, кожна з яких відкриває важливі (фізичні або духовні) закони, рівним чином необхідні для розвитку, торує власний шлях до єдиної істини.

Вагоме значення в ієрархії цінностей має гендерна рівність — чоловіки й жінки порівнюються з двома крилами, на яких може злетіти «птах людства».

Назагал бахаї позиціонують себе як надетнічну, космополітичну спільноту, справжню світову релігію і засіб подолання міжконфесійних протиріч; глобальний рух до універсальної релігії (духовності) людства.

Релігійні практики

Храм Лотоса, м. Делі, Індія

Святим Письмом є праці й промови Баба, Бахаулли (зокрема «Кітаб-і-Аґдас», «Потаємні слова»), Абд ал-Баха; священний авторитет мають листи і звернення Всесвітнього дому справедливості.

Вступ до громади вірян Бахаї є вільним і відкритим (питання вступу й виходу з громади розглядають місцеві Духовні збори). Духовенство, професійні служителі культу, як і комплекс регламентованих обрядів, ритуалів і таїнств, відсутні (завдання духовенства в історії людства вважається виконаним). Серед цілей Бахаї — зробити людей незалежними у служінні Богові; самореалізація й віддана професійна діяльність вважаються способом такого служіння (принцип «праця як богослужіння»).

Спрощений культ включає молитви, медитації, читання священних текстів (зокрема й інших релігій), 19-денний піст раз на рік, низку релігійних свят, участь у загальних зборах громади, паломництво до святих місць. Батьки виховують дітей на засадах вчення Бахаї, з 15 років підлітки стають особисто відповідальними за виконання заповідей Вчителя.

Упроваджено власний релігійний календар, що складається з 19 місяців по 19 днів у кожному та 4-х або 5-ти (у високосний рік) доданих днів. Рік починається з дня весняного рівнодення (21 березня, Новруз).

Символом бахаїзму є 9-кінечна зірка, сакральний сенс якої пов’язаний з вірою Бахаулли у містичне значення числа 9. Культові споруди — Машрик ал-Азкар, або Дім Поклоніння — мають традиційне 9-бічне (9-пелюсткове) планування, в архітектурі обов’язкові 9 входів та купол; при них зазвичай діють освітні чи благодійні центри. Храмові служби складаються з читання волонтерами молитов, уривків Писань різних релігій, проповіді відсутні. Вхід до храмів відкритий усім охочим, незалежно від віросповідання. Найвеличнішим серед них бахаї називають Храм лотоса в м. Делі (Індія), споруда є відомою туристичною локацією.

Сакральними місцями і об’єктами паломництва є мавзолеї-санктуарії Баба, Бахаулли, Абд ал-Баха (г. Кармель в м. Хайфі, Ізраїль), а також місця і споруди, пов’язані з подіями їхнього життя в різних містах і країнах.

Етика

Етичні норми базовані на чеснотах любові до Бога і навколишнього світу як Його Вияву, цілковитої й щирої відданості Всевишньому, відмови від егоїстичних і дріб’язкових бажань, беззаперечного виконання заповідей пророка, всепрощення тощо. За вченням, відданість і служіння Богу втілюється у служінні своїм ближнім, а через них — усьому людству. Віра Багаї напучує розвивати в собі та ближніх високі духовні якості, позбавлятися від заздрості, жадібності, лихослів’я тощо.

Віряни відмовляються від вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів. Вагоме значення надають правильному харчуванню, гігієні, міцній моногамній сім’ї й статевим стосункам у шлюбі. Самозречення, придушення тілесності, аскетичні практики відкидаються (за винятком щорічного ритуального постування), позитивно сприймаються природні бажання, розумний контроль над тілом. Віра Бахаї забороняє поневолення, работоргівлю, жебрацтво й чернецтво.

Високу цінність відведено навчанню й освіті, невігластво вважається причиною більшості лих.

Організаційна структура

Всесвітній дім справедливості

Вищим духовним і адміністративним органом є Всесвітній дім справедливості, розташований на г. Кармель в м. Хайфі, поруч із головними святинями Бахаї. Складається з 9-ти осіб (за вимогами — винятково чоловіків старше 21 року, натепер єдина інституція з обмеженням прав жінок); його склад обирається раз на 5 р. членами Національних Духовних зборів на міжнародному з’їзді, таємним голосуванням. Всесвітній дім справедливості наділений винятковим правом інтерпретації сакральних текстів та ухвалення рішень з питань, які ними не врегульовані. Прийняті рішення є обов’язковими для національних і місцевих структур.

Управління громадами на місцевому рівні здійснюють місцеві Духовні збори, які обираються щорічно. Виборчий процес на всіх рівнях виключає партії, фракції, агітаційну кампанію (такі практики вважаються бездуховними).

Діяльність всіх громад країни скеровують Національні Духовні збори (періодично збираються на міжнародні асамблеї, обирають Всесвітній дім справедливості).

Офіційний сайт Міжнародної громади бахаї: https://www.bahai.org/

В Україні

На теренах України перші бахаї з’являються з кін. 19 ст. — поч. 20 ст. (після заклику Бахаулли переселятися до Російської імперії, зокрема Ашгабаду, з огляду на терпимість влади до нового руху). Втім, під тиском антирелігійної кампанії 1930-х громада бахаї в Україні припинила своє існування.

Нова з’ява послідовників бахаїзму в Україні припадає на кін. 1980-х. На поч. 1990-х з місією прибули віряни з США і Канади. 1991 в м. Києві були обрані місцеві Духовні збори (під юрисдикцією Духовних зборів Бахаї СРСР). Ще кілька громад були створені в містах Львові, Одесі, Харкові, Чернівцях, Черкасах, згодом — нечисельні згромадження у Криму (в містах Ялті, Гурзуфі, Севастополі).

Після проголошення незалежності України та утворення СНД засновано Регіональні Духовні збори Бахаї України, Білорусі та Молдови (1992) з центром у м. Києві. У наступні роки в республіках утворилися власні Національні Духовні збори, з 1996 діють Національні Духовні збори Бахаї України. Від 1999 офіційно зареєстровані в Україні як релігійний центр.

За даними Національних Духовних зборів Бахаї України, налічується понад 70 населених пунктів, де мешкають бахаї, діють громади та місцеві Духовні збори; чисельність вірян — бл. 1 тис. осіб. Громади організовують молитовні зустрічі, проводять виховні заходи (дитячі класи, підліткові групи, семінари серед молоді щодо підготовки до шлюбу і сім’ї тощо), ведуть духовні й просвітницькі гуртки. 2017 Духовні збори Бахаї України увійшли до кола співзасновників Всеукраїнської Ради релігійних об’єднань.

Згідно з офіційною статистикою Міністерства культури та інформаційної політики України, станом на 2020 діють 12 зареєстрованих релігійних організацій віри Бахаї (найкрупніші — у містах Києві та Дніпрі).

Офіційний сайт бахаї України: http://bahai.ua/

Додатково

  • 22 травня 2001 віховою подією для послідовників віри Бахаї стало відкриття Святих Терас на г. Кармель (м. Хайфа, Ізраїль), в центрі яких розташована Усипальниця Баба. Реалізація проекту (вартістю бл. 250 млн дол.) тривала понад 10 р. На церемонії відкриття були присутні й віряни з України — делегація у складі 12 бахаї з міст Києва, Одеси та Дніпропетровська (тепер Дніпро). Сади Бахаї стали однією з унікальних пам’яток Ізраїлю, всесвітньо відомим об’єктом паломництва і туризму; спільно з усипальнями Баба й Бахаулли, маєтком в Бахджі та ін. святинями бахаї внесені до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2008).

Література

  1. Cole J. Iranian Millenarianism and Democratic Thought in the Nineteenth Century // International Journal of Middle East Studies. 1992. Vol. 24. Is. 1. P. 1–26.
  2. Buck Chr. The Eschatology of Globalization: The Multiple-Messiahship of Bahā'u'llāh Revisited // Studies in Modern Religions, Religious Movements and the Bābī-Bahā'ī Faiths / Ed by М. Sharon. Boston : Brill, 2004. Р. 143–178.
  3. Adamson H. C. Historical Dictionary of the Baháʼí Faith. 2nd ed. Oxford : Scarecrow Press, 2007. 613 р.
  4. Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. 828 с.
  5. Чорнойван Я. Принцип всезагальної освіти як елемент соціального вчення віри Багаї // Релігія та соціум. 2013. № 3–4. С. 354–359.
  6. Foltz R. Religions of Iran: From Prehistory to the Present. London : Oneworld publications, 2013. 314 р.
  7. Пивоваров Д. В. Вера бахаи: история, вероучение, культ. Екатеринбург : Уральский университет, 2014. 148 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Бахаї віра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахаї віра (дата звернення: 1.08.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.07.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ