Будда

Будда. Абхая мудра (символічний жест руками)

Бу́дда (санскр. बुद्ध (buddha) — «просвітлений», «пробуджений»; похідне від санскр. кореня buddh) — в буддизмі:

1) істота, яка досягла найвищої межі досконалості;

2) стан вищої духовної досконалості, що означає перехід від сплячої, затьмареної свідомості до просвітленої, пробудженої;

3) ім’я, отримане індійським принцем Сіддгартхою (власне ім’я) Гаутамою (родове ім’я) після просвітлення. Сіддгартха Гаутама вважається засновником буддизму, відомий також як Будда Шак’ямуні.

Слово «Будда», написане з великої літери, стосується винятково засновника буддизму — Гаутами (Шак’ямуні); з маленької — є означником багатьох інших просвітлених досконалих істот, про яких навчала пізніша буддійська космологія.

Джерела відомостей про життя Будди

Найбільш ранні відомості про життя Будди — надписи-едикти, викарбувані на кам’яних плитах за наказом царя Ашоки (268‒231 до н. е.). На основі співставлення датування едиктів Ашоки із канонічними текстами (які передавалася усно до фіксації в 1 ст. до н. е.) та відомостями історичних ланкійських хронік (створених протягом 1 тис. н. е.) вчені дійшли висновку, що Будда жив між 560 і 480 до н. е. Серед різних шкіл буддизму визнані інші дати — 623/624‒543/544 до н. е., однак серед буддологів вони не вважаються історично релевантними.

Про життя Будди як історичної особи канонічна буддійська література (Трипітака) не дає повного уявлення. Неканонічні санскритські джерела («Махавасту» і «Лалітавістара» школи махасангхіка; «Абхінішкрамана-сутра» школи дхармагуптака; поема Ашвагхоші (1 ст. до н. е.) «Буддхачаріта» та введення до джатак «Ніданакатха») подають життєпис Будди мовою палі.

Життєпис

Мати (Майя)
Принцеса Яшодгара

В основу життєпису покладена умовно раціональна схема. Принц Сіддгартха Гаутама народився у 7‒6 ст. або 6‒5 ст. до н. е. в Північно-Східній частині Індостану, ймовірно у м. Лумбіні (тепер Непал). Його родина належала до аристократичних кіл варни кшатріїв; батько — Шуддгодан (Суддгодана) — був правителем невеликої держави народу шак’я. Мати (Майя) померла одразу по народженні сина. За переказом, астролог Ашита, покликаний батьком до немовляти, віднайшов на тілі хлопчика 32 ознаки величі. Це дозволило Ашиті пророкувати народження або великого державника-володаря (у разі, якщо принц лишиться у палаці), або великого святого, який пізнає і відкриє світові істину (якщо він полишить палац). Батько мріяв про наступника престолу; прагнув ізолювати сина від лих і страждань зовнішнього світу, перетворити його життя в стінах палацу на безтурботне свято. У 16 років царевич одружився на двоюрідній сестрі принцесі Яшодгарі; в шлюбі народився син Рахула.

За переказом, дорослий принц неочікувано зіштовхнувся із життєвою дійсністю: чотири зустрічі докорінно змінили його світогляд та спосіб життя. Зустрічі з хворою людиною (1), старим чоловіком (2), поховальною процесією (3) спонукали до усвідомлення всеохопності страждань і коловороту сансари, а зустріч з мандрівним монахом (4) — стала вказівкою на шлях до звільнення. У віці 29 років Сіддхартха полишає палац, сім’ю і обирає аскетичний спосіб життя відлюдника. Впродовж 6 років Шак’ямуні (букв. «самітник з народу шак’я») блукав долиною р. Гангу, зустрічав релігійних вчителів, йогинів, вивчав та практикував їхні системи та методи. Втім, суворий аскетизм не дав йому відповідей на екзистенційні питання: звідки в світі зло й страждання? як їх уникнути?

Відмовився від аскези, обравши власний духовний шлях. У віці близько 35 р. відчув близькість відкриття істини, усамітнився і занурився в медитацію. Через самозаглиблення містично прозрів, досяг просвітлення і став Буддою (за переказом, йому раптово відкрилися великі таємниці буття, коловороту життя і смерті, першопричини людських страждань і шлях до порятунку від них). Після просвітлення проголосив поблизу м. Бенарес (тепер Індія) групі з 5-ти аскетів свою першу проповідь, основним змістом якої стали т. зв. «чотири благородні істини» та праведний шлях уникнення крайнощів (з одного боку, гедонізму, потурання своїм бажанням, з іншого — суворого аскетизму, самокатування).

Після того Будда впродовж 45 років мандрував теренами Індії, проповідуючи своє вчення серед різних прошарків індійського суспільства. Заснував буддійську чернечу громаду (сангху) для тих, хто бажає звільнитися від повсякденності й практикувати дгарму постійно; встановив правила чернечого гуртожитку та індивідуальної поведінки. Будда не відкидав пантеону язичницьких богів й уникав повчань богословського змісту, але спрямовував своїх учнів до зосередження на особистому спасінні — вивільненні свідомості від тенет тіла, влади сансари та карми і досягнення нірвани.

Помер у віці 80 років в м. Кусінарі. Учні, згідно з традицією, піддали його тіло кремації. Знайдені в попілі поховального вогнища шаріра (рештки у формі кульок) у подальшому стали важливими буддійськими реліквіями.

Образ Будди у канонічних текстах і коментарях

Будда. Мудра Дхьяні (символічний жест руками)
Завершення життя Будди в фізичному тілі (парінірвана)

Будда проповідував усно; його висловлювання і повчання, записані учнями, склали один із розділів канону Трипітаки. Буддійські коментаторські тексти стверджують, що Будда відчував, бачив, чув усе, що відбувається на землі та в інших світах; отримав знання про всі свої минулі народження. Всезнання Будди поділяється на 14 типів: знання «чотирьох благородних істин», здатність досягти глибокого співчуття, знання постійної мінливості буття та ін.

Будда наділявся низкою магічних властивостей: здатністю спускатися під землю, підійматися на небо, літати в повітрі, зцілювати, приборкувати звірів, викликати вогняні містерії. Його постаті приписують епітети «Бог богів», «Цар царів», «вседержитель», «цілитель» тощо. Також склалося його величання понад 30-ма титулами, серед яких: Будда Шак’ямуні — Пробуджений Мудрець із роду Шак’я; Татхагата — Той, Хто Приходить і Повертається; Сугата — Той, Хто Творить Добро; Джина — Переможець; Бгагаван – Той, Хто Торжествує; Локадж’єштха — Пошанований Світлом; Мага Шрама — Великий Відлюдник. У пізніх індійських релігійних текстах (Пуранах) Будда був включений до числа аватар бога Вішну.

Додатково

Вважають, що мати і дружина Сіддгартхи були першими серед жінок, котрі прийняли його вчення. Яшодгара, згідно з буддійськими хроніками, на п’ятому році по просвітленні Шак’ямуні виявила прагнення скласти чернечу обітницю; в подальшому досягла вищого ступеню святості. Навернення матері пояснюється через міфічний епізод життєпису Будди, згідно з яким він провідав матір на небі 33-х богів, де пояснив їй і присутнім там божествам вищий закон — Абхідгарму. Ці приповісті ідейно підважили навернення жінок у буддизм та створення жіночих чернечих громад.

Будда не залишив по собі наступника; вважається, що його останніми словами були: «не думайте, що вчення втратило свого вчителя, закон і дисципліна, які я передав вам, відтепер стануть вашими вчителями».

Місця народження, просвітлення, першої проповіді та смерті Будди Шак’ямуні є об'єктами паломництва буддистів з усього світу.

Література

  1. Учение Будды (Общество по проповедованию буддизма). Элиста : МП «БОТХН», 1992. 256 с.
  2. Буддизм: чотири благородні істини / Укл. Я. Боцман. Москва : ЭКСМО ; Харьков : Фолио, 2002. 828 с.
  3. Armstrong K. Buddha. New York; Toronto : Penguin Books, 2004. 205 p.
  4. Торчинов Е. А. Краткая история буддизма. Санкт-Петербург : Амфора, 2008. 430 с.
  5. Бокал Г. В. Методологічні засади історико-філософського дослідження філософії тибетського буддизму // Гуманітарні студії. 2012. Вип. 15. С. 3–10.
  6. Александрова Н., Русанов М., Комиссаров Д. Лалитавистара: сутра о жизни Будды : в 3 т. / Пер. с санскр., кит. Москва : Российский государственный гуманитарный университет, 2016. Т. 1: Рождение. 608 с.

Автор ВУЕ

В. В. Титаренко

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Титаренко В. В. Будда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будда (дата звернення: 7.04.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
11.09.2019

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ