Полейовський, Петро

Полейовський, Петро
Народження	1734
Місце народження	Львів
Смерть	26.04.1776
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Кафедральний костел у Львові
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Архітектура

Кафедральний костел у Львові. Двоповерхова прибудова до пресбітерія і барокове завершення вежі

Кафедральний костел у Львові.
Інтер’єр з пізньобароковим декором

Успенський собор Почаївської лаври: вежі головного фасаду, які Полейовський, скоригувавши проєкт, наполіг спорудити під кутом до площини фасаду

Полейо́вський, Петро́ (1734, м. Львів, тепер Україна — 26.04.1776, там само) — архітектор, представник бароко, автор низки споруд у м. Львові, Галичині, на Волині.

Життєпис

Народився у сім'ї львівських міщан. Мав братів і сестер, пов'язаних зі львівським мистецьким середовищем: скульпторами були його брати Ян (дати народження і смерті невідомі, 18 ст.; тепер Україна) та Матвій (після 1734 — після 1794; тепер Україна). Останній працював разом з П. Полейовським, а після його смерті став архітектором. Сестри були дружинами митців: Розалія — скульптора Антона Осинського (дати народження і смерті невідомі, 18 ст., тепер Україна), Магдалина — художника Матвія Міллера (Матіаса Мюллера; перша половина 18 ст.; тепер Німеччина — після 1784; тепер Україна).

Фахову підготовку як скульптор і архітектор отримав до 1759, імовірно, у скульптора Й. Ґ. Пінзеля й архітектора Б. Меретина під час спільної роботи на будовах у містах Бучачі й Городенці. Версія про його можливе навчання архітектурі у Львівській єзуїтській колегії не має документального підтвердження.

Був авторитетним фахівцем і заможною людиною, мав у м. Львові власний двір та орендовану на 150 років з успадкуванням земельну ділянку, мешкав у власному будинку на вулиці Вірменській, який сам же реконструював (див. Реконструкція). Працював переважно у м Львові, де і помер. З урахуванням його заслуг похований у крипті Кафедрального костелу.

Творчість

Працював у стилістиці пізнього бароко. Архітектурні форми його споруд стриманіші й менш динамічні, ніж у старших колег — Б. Меретина, Я. Де Вітте. Про це свідчить його рання робота — костел Святої Марії Магдалини та Непорочної Богоматері францисканського монастиря у м. Перемишлі (тепер Польща), яку він виконав самостійно від проєкту і спорудження до завершення мистецького оформлення інтер’єру (скульптурний декор виконано разом з братом М. Полейовським).

Найвизначнішою роботою є радикальна реконструкція Кафедрального костелу у Львові: Полейовський замінив готичний (див. Готика) шпиль на вежі бароковим завершенням, яке існує дотепер; обабіч пресбітерія прибудував 2 двоповерхові корпуси, в яких розмістили з одного боку сакристію, бібліотеку, з другого — особисті покої архієпископа. При цьому повністю перероблено інтер’єр, в якому первісні готичні форми пілонів і нервюрних (див. Нервюра) склепінь приховано бароковим декором, усі форми якого були авторською розробкою Полейовського, серед яких — вівтарі й лави.

Під час спорудження Успенського собору Свято-Успенської Почаївської лаври Полейовського 1775 запросили як експерта для оцінки проєктної документації і виконаних будівельних робіт. Оглянувши це все у монастирі 10–20.04.1775, у письмовому висновку вказав на помилки будівничих і запропонував свій варіант виправлення їх, скоригувавши таким чином проєкт автора — Г. Гофмана (початок 18 ст. — 1775; тепер Німеччина). Зокрема, повернув у плані на 45 градусів щодо площини головного фасаду обидві вежі, що фланкували його. Усі зауваження і пропозиції Полейовського взято до уваги, тому вважають, що собор збудовано за проєктом в його остаточній редакції. Він же опрацював проєкт головного вівтаря собору, який реалізував його брат М. Полейовський. Вівтар не збережено, але вигляд його зафіксовано на акварелі Т. Шевченка 1846, що зображує інтер’єр Успенського собору.

Багато працював на замовлення приватних осіб, зводячи й перебудовуючи будинки в історичному центрі міста Львова, зокрема й на Площі Ринок. Дослідники на підставі аналізу біографічних даних та стилістики будов приписують йому авторство низки цивільних і культових споруд у Львові й на Львівщині, проте документальних підтверджень цього не виявлено.

Твори:

костел Святої Марії Магдалини та Непорочної Богоматері францисканського монастиря у м. Перемишлі 1753–1765;
надбудова барокового фронтону на головному фасаді костелу Святого Антонія у м. Львові 1765;
реконструкція Кафедрального костелу у м. Львові 1765–1771;
дзвіниця костелу Вознесіння Діви Марії у с. Наварія Львівського району Львівської області 1766–1768;
реконструкція Павликевичівської кам’яниці у м. Львові 1768–1773;
будинок Михайла Ржевуського на площі Ринок у Львові 1770-1772;
власний будинок у Львові 1773–1776;
коригування проєкту Успенського собору Свято-Успенської Почаївської лаври 1775;
будинок Констанції Більської на площі Ринок у Львові 1776;
проєкт реконструкції Низького замку у м. Львові 1776 (не реалізовано).

Галерея

Костел Святої Марії Магдалини та Непорочної Богоматері францисканського монастиря у м. Перемишлі

Загальний вигляд
Інтер'єр

Визнання

Належить до плеяди львівських архітекторів 18 ст., які спільно створили образ ранньомодерного барокового Львова. Мав належне прижиттєве визнання: 1765 нобілітований (удостоєний шляхетства; див. Шляхта) королем Речі Посполитої Станіславом Августом Понятовським і отримав звання королівського архітектора, що звільняло його від підпорядкування Львівському ремісничому цехові будівничих.

Добився від влади дозволу собі й іншим львівським митцям носити шаблі як ознаку належності до шляхетського стану.

Література

Вуйцик В. С. Архітектор Петро Полейовський у світлі нових архівних знахідок // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1996. Вип. 3. Част. 2. С. 182–189.
Вуйцик В. С. Нове джерело до історії вистрою костелу францисканів в Перемишлі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2004. № 14: Вибрані праці: до 70-річчя від дня народження. С. 303–304.
Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. / Упоряд. Ю. О. Бірюльов. Львів : Центр Європи, 2008. С. 127–160; 208–209.
Полейовський Петро / Пйотр (Polejowsкi Piotr) // Шенгера Б. Львівські скульптори та скульптори Львова у XVIII сторіччі. Львів : Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, 2020. С. 168–171.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Полейовський, Петро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Полейовський, Петро (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.03.2025