Пінзель, Йоган Ґеорґ
.JPG)
Пі́нзель, Йога́н Ґео́рґ (Pinzel Johann Georg; р. і м. нар. невідомі — між 16.09.1761 і 24.10.1762, імовірно, м. Бучач, тепер Тернопільської області, Україна) — скульптор періоду пізнього бароко.
|
Пінзель, Йоган Ґеорґ (Pinzel Johann Georg) | |
|---|---|
| Місце народження | |
| Смерть | між 1761 і 1762 |
| Місце смерті | Бучач |
| Напрями діяльності | скульптор |
| Традиція/школа | бароко |
.JPG)
Життєпис
Походив із Чехії, з празького середовища, про що свідчить стилістика творів. В Україні жив і працював у м. Бучачі, оздоблював храми, переважно католицькі, в м. Монастириська (тепер Тернопільської обл.), м. Городенка (тепер Івано-Франківської обл.) та м. Львові.
Припускають, що з’явився при бучацькому дворі канівського старости М. Б. Потоцкого (1712; м. нар. невідоме — 1782; тепер Україна) під кінець 1740-х, можливо, за сприяння архітектора старости Б. Меретина. Перебування митця в місті задокументоване від 13.05.1751, коли Й. Ґ. Пінзель узяв шлюб, а також при хрещенні синів Бернарда (1751) та Антонія (1759).
Діяльність
У 2-й половині 1750-х джерельно підтверджена діяльність Й. Ґ. Пінзеля на терені м. Львова. Від кінця 1756 до квітня 1757 разом зі львівським скульптором Я. Є. Ґертнером (р. і м. нар. невідомі — 1757/1758; м. смерті невідоме) працював над вівтарями святих Фелікса Валуа та Яна де Мата для львівського костьолу ордену тринітаріїв. 1759 отримав плату за встановлення над входом Собору Святого Юра у Львові фігур святих Лева й Афанасія та скульптурної групи Юрія Змієборця на фронтоні храму. У травні-серпні 1761 разом із помічником, скульптором А. Штилем (р. і м. нар. невідомі — 1769; м. смерті невідоме), отримав плату за два невеликі вівтарі без фігур для парафіяльного костьолу в м. Монастириська.
Перший зразок професійної активності Й. Ґ. Пінзеля в м. Бучачі — придорожні фігури святого Яна Непомука з ангелами на постаменті (1750, збережені фрагменти) та Непорочного Зачаття Богородиці (1751, втрачена). Після цього вирізьбив присвячений подвигам Геракла ансамбль скульптур новозбудованої Ратуші в Бучачі (архітектор Б. Меретин, збережені частково, на місці). У середині 1750-х разом з анонімним співавтором виконав ансамбль скульптур головного вівтаря та окремі фігури в інтер’єрі костьолу ордену місіонерів у м. Городенці (збережені частково у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Івано-Франківському художньому музеї) й фігури двох архангелів для парафіяльного костьолу в м. Монастириська (втрачені).
На початку 21 ст. спадщину Й. Ґ. Пінзеля репрезентують насамперед бучацькі фрагменти: фігури святого Яна Непомука та ангелів при ній, частина фігур скульптурного ансамблю ратуші, пошкоджені під час пожежі 1865, лівий ангел із глорії костьолу в м. Городенці, втрачені фігури архангелів із костьолу в м. Монастириська та зараховані до його доробку скульптури фасаду Собору Святого Юра у м. Львові.
Як переконує стилістика творів, разом із Й. Ґ. Пінзелем працював анонімний скульптор із виразно експресивнішим індивідуальним трактуванням форми — автор більшості фігур головного вівтаря костьолу в м. Городенці, доробок якого приписано Й. Ґ. Пінзелю.
Й. Ґ. Пінзель — один із майстрів українського Правобережжя 18 ст. у складі Речі Посполитої, який мав європейське походження. Його твори відображають перенесену на українські землі характерну особливість давньої польської мистецької культури — домінування у ній упродовж століть митців європейського походження. На українському Правобережжі середини і 2-ої половини 18 ст. при регіональних магнатських резиденціях та осередках у провінційному середовищі працювали майстри з Центральної та Західної Європи, насамперед архітектори і скульптори, одним із яких був Й. Ґ. Пінзель.
Академічна полеміка
Особливості стилістики Й. Ґ. Пінзеля досі не вивчені докладно. Поширені погляди на його творчість ґрунтуються насамперед на давніших міркуваннях Б. Возницького.
Додатково
До учнів Й. Ґ. Пінзеля належать львівський скульптор третьої чверті 18 ст. М. Полєйовскі та, вірогідно, А. Штиль.
Література
- Hornung Z. Majster Pinsel snycerz karta z dziejów polskiej rzeźby rokokowej. Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1976. 194 p.
- Krasny P., Оstrowski J. Wiadomości biograficzne na temat Jana Jerzego Pinsla // Biuletyn historii sztuki. 1995. № 57 (3–4). P. 339–342.
- Александрович В. С. Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво // Історія української культури : у 5 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 3: Українська культура другої половини XVII–XVIII століть. С. 867–869.
- Возницький Б. Г. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. Львів : Центр Європи, 2005. 160 с.
- Александрович В. С. Пінзель Йоган-Георг // Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 8. С. 257–258.
- Александрович В. С. Скульптура // Історія українського мистецтва : у 5 т. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 3: Мистецтво другої половини XVI–XVIII століття. С. 411–415.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Александрович В. С. Пінзель, Йоган Ґеорґ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пінзель, Йоган Ґеорґ (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2025
