Об'явлення

Об’я́влення, одкрове́ння — категорія теології та поняття релігійної свідомості — безпосереднє волевиявлення Бога відкрити (об’явити, явити) людям частину абсолютної істини про Себе і правдиву віру. Об’явлені істини є головним змістом священних текстів, Святого Письма, джерелом релігійного досвіду, розвитку віровчення та богослов'я.

Витоки

Витоки ідеї об’явлення віднаходять у нетеїстичних віровченнях, вірі у пророцтва оракулів (як посередників, вустами яких начебто промовляє бог, дух), у можливість втілення надприродної сили в людину, через яку вона діє й говорить (пор. Веди як «дихання брахмана»).

Концептуальну роль у генезі поняття об’явлення відіграла ідея надчуттєвого буття, трансцендентної реальності, що протиставлена емпіричному світові (так, в античній філософії — елеати, платонізм, неоплатонізм), а також еманації Бога.

У монотеїстичних релігіях

У власному розумінні термін відносять до монотеїстичних релігій авраамічної традиції, де Бог (Ягве, Бог Отець, Аллах) постає як прямий суб’єкт воління та активної дії, Особистість, Персона, що за власною волею відкриває (об’являє, являє) істину людині та вимагає від неї відгуку, відповіді. Тексти, які вважають фіксацією Божого об’явлення (Тора, Євангелія, Коран), сакралізують, вони стають основою віровчення, догматики, богослов’я, релігійної практики, норм і приписів (звідси термін «релігії Книги»). Водночас об’явлення в теїстичному дискурсі тлумачать як принципово діалогічний процес: самовиявлення, схильності й милості Бога до свого творива, з одного боку, та внутрішньої готовності людини до його сприйняття (завдяки аскезі, духовним вправлянням, очищенню) — з іншого. Крім того, у богослов’ї утвердився висновок, що Бог відкриває Себе всім людям різними шляхами: через видимий світ (природу), історію та совість («голос Божий всередині нас»).

Тексти східної традиції, натомість, не переказують про безпосередній акт Божого волевиявлення: відкриття абсолютної істини стає наслідком людського прохання, заклику до Бога (богів) і жертвоприношення (брахманізм, індуїзм) або власного містичного досвіду, психотехнік, просвітлення (буддизм).

У монотеїстичних релігіях сформувалися й різні уявлення про способи передання Божого об’явлення: безпосереднє явлення Бога людям для вираження Своєї волі (зустріч Ахура-Мазди із Заратуштрою, Ягве з пророком Мойсеєм, земне служіння і повчання Ісуса Христа); повідомлення Божих велінь і настанов через ангелів, різні знамення, чудеса тощо; свідчення про Бога людей, які праведністю та чеснотами заслужили Його особливе довір’я (пророки, посланці, подвижники та ін.). У християнстві ідея об’явлення уґрунтована, крім того, на вченні про Христа як Логос, втілення Бога-Слова («Я є істина»).

Низка містичних традицій, що виникли на ґрунті авраамічних релігій, тлумачить об’явлення як двонаправлений акт трансцендування, самопізнання Бога й одночасно людського самопізнання. Окрему групу утворюють релігійні рухи та концепції, що наполягають на безперервному об’явленні, яке триває дотепер або очікується в майбутньому, вчать про новий етап взаємовідносин Бога і людини (ідеї нового одкровення, Третього завіту, Останнього завіту, актуальної есхатології та ін.).

Святе Письмо

Структура і зміст об’явлення, статус священних текстів різняться. Так, в юдаїзмі розвинулася традиція тлумачення й перевитлумачення кожного виразу, слова, буквенного складу об’явленого тексту; у християнстві Старий Завіт підпорядковано Новому Завітові, старозавітні тексти потрактовують саме через перспективу «події Христа»; в ісламі Коран постає як останнє й найповніше з об’явлень, переданих людині, що заміняє всі попередні, частково забуті або перекручені.

Іншим аспектом об’явлення вважають Святе Передання, тобто одкровенні істини, отримані від Бога в усній, а не письмовій формі. Так, у православ’ї, католицизмі Святе Передання за релігійним авторитетом фактично прирівняне до Святого Письма, є тлумаченням його основних положень. В історії монотеїстичних релігій періодично зароджувалися рухи за повернення до першоавторитету Святого Письма, тобто «первісного», «Богоданого змісту» об’явлення — єдиного джерела істини й віри, та відкидання супутньої йому тлумачної літератури (як-от Талмуду в юдаїзмі, праць Отців церкви, послань Папи Римського, ухвал Вселенських соборів у християнстві).

Богословська полеміка

В історії богословської думки досвід осягнення шляхів і змісту одкровення, співвідношення надприродних об’явлених істин і людських знань увиразнили низку проблем, які стали предметом тяглої філософсько-богословської полеміки. З-поміж них: джерела релігійної віри; об’явлення як акт і процес Божого самовиявлення, діалог та Зустріч; способи сприйняття людиною об’явлення (чуттєві / надчуттєві, доступні всім / обраним, релігійно-екстатичні переживання, екстраординарні стани свідомості); можливість / неможливість вербалізації об’явленого знання; взаємозв’язок трансцендентного (потойбічного) і поцейбічного; співвідношення віри й розуму («істин одкровення» та «істин розуму») та межі людського пізнання; способи, методи та границі екзегези; містика безпосереднього спілкування (єднання) з Богом, любові до Бога та богопізнання; поняття релігійного досвіду і шляхів його трансляції тощо.

Додатково

Об’явленнями, або апокаліпсисами (від грец. αποκαλυψις — відкриття, одкровення) також називають особливий жанр ранньохристиянської та юдейської літератури (напр., Об'явлення Івана Богослова), зокрема апокрифічної («Сирійський апокаліпсис Варуха», «Апокаліпсис Авраама», «Апокаліпсис Мойсея», «Книга пророка Даниїла» та ін.).

Література

Конздьолка В. Історія середньовічної філософії. Львів : Світ, 2001. 320 с.
С. Головащенко. Одкровення // Філософський енциклопедичний словник / За ред. В. І. Шинкарука. Київ : Абрис, 2002. С. 444.
Пашук А. І. Нариси з історії філософії середніх віків. Київ : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 712 с.
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. Київ; Львів : Свічадо, 2008. 862 с.
Мurray M. J., Rea V. An Introduction to the Philosophy of Religion. Cambridge; New York : Cambridge University Press, 2008. 291 p.
Баумейстер А. Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання. Київ : Дух і літера, 2012. 408 с.
Мондін Б. Філософія релігії і теодицея / Пер. з італ. Б. Завидняка. Жовква : Місіонер, 2012. 205 с.
Фірігос А. Вступ до історії патристичної та візантійської філософії: від початків християнства до іконоборства / Пер. з грец. С. Угрина. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2017. 280 с.

Автор ВУЕ

І. А. Козловський

Покликання на цю статтю: Козловський І. А. Об'явлення // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Об'явлення (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2023