Веди

Чотири ведійські жерці здійснюють жертвоприношення вогню.
Індійське мистецтво 19 ст.
Виконання ведійського ритуалу, м. Варанасі, Індія, 1972

Ве́ди (санскр. veda — знання) — священні тексти, що становлять одкровення (шруті) індуїзму. Написані санскритом.

Структура

У вузькому розумінні до Вед відносять чотири сангіти: Ріґведу, Самаведу, Яджурведу та Атхарваведу. Період створення сангіт — 2-га пол. 2-го тис. до н. е. — поч. 1 тис. до н. е. Найстаршою і найважливішою з них є Ріґведа, яку вважають найдавнішою індійською літературною пам’яткою. Початково до Вед відносили лише три веди — Ріґведу, Самаведу і Яджурведу, котрі об’єднували під назвою «траї відья» (санскр. trayī vidyā — потрійне знання). Атхарваведа була включена до корпусу Вед пізніше: в Законах Ману, укладання яких було завершене у перші століття н. е., йдеться лише про три веди, а деякі брагмáни дотепер не зараховують Атхарваведу до канону ведійських текстів. Час створення чотирьох сангіт зветься добою ведизму, ці тексти є підставою вивчення ведійської релігії, яка є одним з головних джерел індуїзму.

У широкому розумінні Ведами, окрім 4 сангіт, іменують і три види літератури, що прилягають до кожної з них: брагмани, араньяки та упанішади. До канону ведійських текстів належать не всі упанішади: ведійських, або головних, упанішад нараховують від 10 до 18, вони створювалися у 8 — 2/1 ст. до н. е. Кожна з чотирьох сангіт має власні брагмани, араньяки й упанішади.

Сукупно чотири цикли ведійської літератури — сангіти, брагмани, араньяки й упанішади — формують т. з. шруті (санскр. śruti — почуте), тобто одкровення індуїзму. Згідно з традицією, шруті, що є втіленням у слові вічної Істини, було не створене, а лише сприйняте і викладене провидцями-риши. У цьому сенсі шруті протиставляють смриті (санскр. smṛti — пам’ять, запам’ятовування), або священному переказу індуїзму, створеному людьми.

Значення

Веди у широкому розумінні цього поняття є джерелом різних релігійних та філософських напрямів індуїзму, які спираються на їх авторитет (див. Астика і настика). Проте, впливом Вед позначені і вчення, що не визнають їх авторитет, зокрема буддизм і джайнізм.

Різні релігійні та філософські течії часто йменують Ведами й ін. тексти, найбільше шановані ними, а саме: сутри, пізніші упанішади, Бгаґавадґіту тощо.

Додатково

Українською мовою П. Г. Ріттер переклав з ведичного санскриту 20 гімнів Ріґведи, 3 гімни Атхарваведи, фрагменти Чорної Яджурведи (два невеликі прозові фрагменти Майтраяні-сангіти, стиль яких подібний до стилю брагман), фрагменти Шатапатха-брагмани, всю Катха-упанішаду.

Література

  1. Gonda J. Vedic Literature (Saṃhitās and Brāhmaṇas). Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1975. 470 p.
  2. Эрман В. Г. Очерк истории ведийской литературы. Москва : Наука, 1980. 232 с.
  3. Голоси Стародавньої Індії: Антологія давньоіндійської літератури / Упоряд., пер. із санскр. П. Ріттер. Київ : Дніпро, 1982. 351 с.
  4. Древо индуизма / Отв. ред. И. П. Глушкова. Москва : «Восточная литература» РАН, 1999. 558 с.
  5. The Hindu World / Ed. by S. Mittal, G. Thursby. New York; London : Routledge, 2004. 658 p.
  6. Doniger W. The Hindus: An Alternative History. New York: The Penguin Press, 2009. 779 p.
  7. Завгородній Ю. Ю. Рецепція індійської філософії в Україні. Лінія Вед (1840–1930-ті рр.). Київ : Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 412 с.
  8. Larios B. Embodying the Vedas. Traditional Vedic Schools of Contemporary Maharashtra. Warsaw : De Gruyter, 2017. 288 p.

Автор ВУЕ

О. А. Луцишина


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Луцишина О. А. Веди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Веди (дата звернення: 22.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.04.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ