Миколаївська церква із дзвіницею у Прилуках
Микола́ївська це́рква із дзвіни́цею у Прилу́ках — православний храм, архітектурна пам’ятка національного значення, Чернігівська область, Україна.
Розташування
Мурована споруда стоїть в історичному центрі міста на підвищеному правому березі р. Удаю у межах колишньої цитаделі Прилуцької фортеці. Разом із розташованим поряд Спасо-Преображенським собором формує архітектурний ансамбль головних архітектурних домінант міста. З півдня перед храмом встановлено пам’ятник місцевому уродженцю Йоасафу (Горленку).
Історична довідка
Споруджено 1717–1720 коштом прилуцького полковника Г. Ґалаґана (дата та місце народження невідомі — 1748; тепер Україна) артіллю майстрів, котрі будували Спасо-Преображенський собор. Дзвіниця належала до собору, а Миколаївська церква була «при дзвіниці». 1817 споруда зазнала руйнування внаслідок пожежі, після чого її відремонтовано. Тоді дзвіниця отримала класицистичний декор фасадів: пілястри тосканського ордера, трикутні фронтони, карнизи на модильйонах. Старі аркові вікна церкви розширено, а над нею влаштувано декоративну баню, яку не збережено. Богослужіння тут припинено 1930. Протягом радянської доби пам’ятка зазнала значних руйнувань. Реставрацію за проєктом архітектора В. Новгородова (нар. 1947; тепер Україна) завершено 1989, після чого в церкві облаштовано художній відділ місцевого краєзнавчого музею. 1992 храм повернули релігійній громаді.
Характеристика
Однонавова прямокутна у плані зальна церква безбанного типу з гранчастою вівтарною апсидою і дзвіницею над чотиригранним бабинцем перекрита циліндричним склепінням із розпалубками над вікнами. Так само перекрито бабинець. Вівтар має конхове склепіння. В інтер’єрі (на склепінні й віконних укосах) частково збережено олійний живопис. Фасади церкви завершує карниз, східний фасад увінчано високим фігурним фронтоном у стилі бароко з пластичними волютами. Церковний об’єм покрито стрімким щипцевим дахом, вівтар — наметовим дахом. Дзвіниця, що прилягає до церкви із заходу, двоярусна: на нижньому четверику стоїть циліндричний об’єм із арковими отворами для дзвонів за сторонами світу. Завершує дзвіницю висока двоярусна баня з люкарнами. Споруду муровано з цегли на вапняно-піщаному будівельному розчині, ззовні й усередині потиньковано (див. Тиньк) і побілено. Дахи й баню по дерев’яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю.
Значення
Пам’ятка є рідкісним для Лівобережної України типом споруди, у якій поєднано безбанну зальну церкву із дзвіницею. Взірцем для церкви була фундована Б.-З. Хмельницьким Іллінська церква в Суботові 1653. Тепер пам’ятка органічно поєднує стилі українського бароко і класицизму. Як пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1963 має охоронний № 835.
Література
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. С. 450.
- Вечерський В. До питання типології української церковної архітектури доби Гетьманщини // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 8. Київ, 2001. С. 129–136.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 168–169.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква із дзвіницею у Прилуках // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква із дзвіницею у Прилуках (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.11.2025
