Миколаївська церква у Сварковому
Микола́ївська це́рква у Сварково́му — православний храм, об’єкт архітектурної спадщини, Шосткинський район, Сумська область, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Мурована одноверха церква із дзвіницею стоїть у центрі села за 3 км від кордону з Росією. Архітектурна домінанта у сільській забудові. Поряд містилася садиба колишніх власників села Марковичів (не збережено). Перед північним порталом церкви збереглися надгробні плити нащадка фундатора храму П. Марковича (1831–1894; тепер Україна) та його дружини У. Маркович (1840–1901; тепер Україна).
Історична довідка
1718 гетьман І. Скоропадський надав ратушне (належне ратуші м. Глухова) село Сваркове Я. Марковичу (1696–1770; тепер Україна), племіннику своєї дружини А. Скоропадської (1667–1729; тепер Україна). Марковичі володіли цим маєтком до 1918. Я. Маркович 1714 одружився з донькою П. Полуботка О. Полуботок (1696–1745; тепер Україна). Вони стали родоначальниками чернігівської гілки роду Марковичів/Маркевичів, до якої належать чимало видатних особистостей. Я. Маркович від 1721 бунчуковий товариш, 1721 та 1723–1735 — наказний лубенський полковник, 1742–1760 — генеральний підскарбій (міністр фінансів Гетьманщини). Випускник Києво-Могилянської академії, учень і близький приятель Феофана (Прокоповича), один із найосвіченіших українців свого часу, політик і державний діяч, поліглот і перекладач, письменник і провідний мемуарист 18 ст., автор 10-томного «Діаріуша» (щоденника), писаного 1717–1767 у м. Глухові та с. Сваркове із включенням літопису, який вів його тесть П. Полуботок 1692–1715. У «Діаріуші» зафіксовано, що Я. Маркович був керівником неформального культурно-політичного гуртка «автономістів» – представників козацької старшини, що обстоювали українську окремішність. Вони майже щодня збиралися у його маєтку у с. Сваркове, причому під час найактивнішої фази боротьби за відновлення гетьманства у середині 1740-х. Саме Я. Маркович вручив булаву обраному 1750 гетьманом К. Розумовському.
Протягом 1743–1757 на замовлення і коштом Я. Марковича збудовано муровану Миколаївську церкву. Первісно вона була тридільною, однобанною, у стилі пізнього бароко. Складалася з гранчастих вівтаря і бабинця та квадратної в плані нави, над якою височіла гранчаста світлова баня (її не збережено). 1813 церкву ремонтували, у 1820-х до неї прибудували із заходу притвор з невисокою двоярусною дзвіницею. У 19 ст. храмом опікувався онук фундатора, видавець його «Діаріуша», історик О. Маркович (1790–1865; тепер Україна), котрий мешкав у Сваркововому й упорядковував тут великий фамільний архів. Сюди для ознайомлення з історичними документами у серпні 1848 приїздив його приятель і далекий родич М. Гоголь.
Тепер це православна парафіяльна церква. Її ремонт виконано 1998. Церква не зазнала значних перебудов і втрат, зберегла первісні архітектурні форми. Її виявив і обстежив як об’єкт культурної спадщини 1989 В. Вечерський. Церкву включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»), проте станом на 2025 не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Характеристика
Храм має наву, ширшу й вищу за вівтар, і бабинець. Її на північному й південному фасадах акцентовано чотирипілястровими портиками, кожен з яких має спрощений антаблемент, трикутний фронтон і вікно-розетку в тимпані. Тепер наву вінчає глуха сферична баня на низькому четверику, влаштована замість утраченої первісної. Стіни вівтаря й бабинця також розчленовано пілястрами. Вікна влаштовано у два яруси. Їх обрамляють «вухасті» наличники з рельєфно виділеними замковими каменями. Вінчає стіни карниз, розкріпований (див. Кріповка) на пілястрах. З півдня до вівтаря прилягає низенька прямокутного плану ризниця. Дзвіниця на західному фасаді належить до типу «четверик на четверику». В її горішньому ярусі за сторонами світу влаштовано арки для дзвонів. Вінчає дзвіницю невисока сферична баня. В інтер’єрі всі приміщення поєднано арками, скріпленими парними залізними затяжками. Наву перекрито куполом, вівтар і бабинець — напівлотковими склепіннями, приміщення у першому ярусі дзвіниці — хрестовим склепінням. Приміщення між дзвіницею і бабинцем має пласку стелю по дерев’яних балках. В інтер’єрі творів монументального живопису немає, іконостас історико-мистецького інтересу не становить. Щипцеві й вальмові дахи та баня по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.
Значення
Церква має загальнонаціональну історико-архітектурну та історико-меморіальну цінність, оскільки представляє унікальний архітектурний тип храму в стилі бароко та пов’язана з життям і діяльністю родини Марковичів.
|
Джерела
- Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Вып. 7. Чернигов, 1906–1908. Приложение. С. 5–9.
- Обуховський С. Марковичі у Сварковому // Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження (творча спадщина родини Марковичів). Київ : Ін Юре, 1999. С. 101–107.
- Вечерський В. Сваркове (Глухівського р-ну). Миколаївська церква // Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область (Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України») Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. С. 436–438. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0013186.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0
Література
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Вид. дім А.С.С., 2005. С. 360–362.
- Вечерський В. Православні святині Сумщини. Київ : Техніка, 2009. С. 143–148.
- Биков В. Храми Сумщини. Київ : Наш час, 2012.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква у Сварковому // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква у Сварковому (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.09.2025
