Губернського земства будинок у Полтаві

Губернського земства будинок у Полтаві. Загальний вигляд.
Фото Вечерського В. В.
Губернського земства будинок у Полтаві. Проектний план 1-го поверху. Джерело ілюстрації: Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ: Вид. дім А.С.С., 2005. С. 221.
Центральний ризаліт головного фасаду.
Фото Вечерського В. В.
Південний ризаліт головного фасаду.
Фото Вечерського В. В.
Фрагмент головного фасаду з керамічним декором і гербами повітових міст Полтавської губернії.
Фото Вечерського В. В.
Інтер’єр залу.
Фото Вечерського В. В.
Поліхромні вітражі вікон. Фото Вечерського В. В.

Губе́рнського зе́мства буди́нок у Полта́віпам’ятка архітектури національного значення, Україна. Розташований в історичному центрі м. Полтави, позначає західну межу міської фортеці 17–18 ст. Звернений чолом до колишньої фортечної еспланади (тепер площа Конституції), є важливим архітектурним акцентом у міській забудові.

Історична довідка

Споруджено 1903–1908 за проектом арх. В. Г. Кричевського з використанням первісних проектів арх. Олександра Івановича Ширшова (1865–?) і В. Ніколаєва. В оздобленні брали участь художники О. Сластіон, С. Васильківський, М. Самокиш, Михайло Андрійович Беркос (1861–1919), Микола Митрофанович Уваров (1861–1942), учні керамічної школи м. Миргорода та гончарі з містечка Опішні.

Перший проект розробив архітектор полтавської губернської земської управи О. Ширшов. Його затвердили 1902, але внаслідок конфлікту земської управи з архітектором проект доручили переробити київському арх. В. Ніколаєву. Обидва проекти зазнали критики С. Васильківським, О. Сластіоном та іншими. Було оголошено конкурс на кращий проект будинку земства, який пройшов у два тури (06.06 та 23.06.1903). На конкурс надійшло 8 проектів, у тому числі від арх. О. Ширшова, В. Ніколаєва (два проекти), Івана Владиславоввича Жолтовського (1867–1959) (два проекти), П. Волкова, П. Віленського і В. Г. Кричевського. Конкурсна комісія під головуванням Ф. Лизогуба за участю Дмитра Миколайовича Милорадовича (1865 — після 1917), С. Васильківського, О. Сластіона та інших обрала для реалізації проект В. Г. Кричевського. На той час уже були закладені підмурки будинку відповідно до проектів О. Ширшова та В. Ніколаєва, тож у розпланувально-просторовій композиції свого витвору В. Г. Кричевський змушений був урахувати зроблене попередниками (насамперед — симетричний план будівлі, матеріалізований фундаментами).

У вересні 1903 під час урочистостей з нагоди відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві відбулася художня виставка, завдяки якій проект В. Г. Кричевського став широко відомим. У грудні 1903 проект експонувався в м. Києві й отримав схвальний відгук М. Лисенка.

Завершений і повністю оздоблений будинок земства освятили в листопаді 1908.

До 1920 тут містилися губернська земська управа та музей, з 1920 — Центральний пролетарський музей Полтавщини. Будинок постраждав від пожежі 1943.

1958–1964 його реставровано за проектом арх. П. Костирка, В’ячеслава В’ячеславовича Крачмера (1921–?), Надії Василівни Квітки (1888 – після 1956), Давида Михайловича Гольдінова (1894–1974), інженера Г. Борща та інших. У процесі реставрації були внесені деякі зміни у вирішення фасадів та оформлення інтер'єрів, особливо головного залу.

На 2020 в будівлі розміщується Полтавський краєзнавчий музей ім. В. Г. Кричевського.

Характеристика

Споруда мурована з цегли, на напівпідвалі, двоповерхова з чола й триповерхова з двору, з мансардовим поверхом. Головний фасад, звернений на захід, — симетричний, тридільний, з трьома ризалітами, з яких центральний фланковано вежами з двозаломними верхами. Корпус увінчують високі мансардові дахи, укриті блакитно-зеленою полив'яною черепицею. Будівля багатофункціонального призначення (за формою у плані подібний до літери Ш). Розпланування коридорне однобічне з елементами анфіладного. У центрі — вестибюль та хол із парадними сходами, за ними — зал засідань (використовувався і для концертів). У бічних крилах розташовані ділові приміщення, об'єднані просторим коридором-рекреацією. На третьому поверсі з дворового боку містилися музейні кімнати з етнографічною і краєзнавчою експозиціями, на мансарді — готельні номери, у напівпідвалі — господарські приміщення й архів.

Фасади мають вишукану поліхромну декорацію з використанням традицій українського народного мистецтва: цоколь викладено з рожевого граніту, стіни облицьовано керамічною плиткою ясно-вохристої барви, на тлі якої виразно читаються поліхромні деталі — герби м. Полтави та повітових міст губернії, розетки, композиції на основі мотивів народного декоративного малярства «вазон» та «дерево життя». Вікна закомпоновані в нішах, з перемичками різноманітних форм — прямими, арковими, трапецієподібними. У декорі широко застосовано різьблені поліхромні та кручені колони, кронштейни тощо. Інтер'єри оздоблені поліхромним орнаментальним і декоративним живописом з тими ж народними мотивами, що й на фасадах. Їх виконали за ескізами М. Самокиша. У головному залі містилися три великі тематичні картини: «Вибори полтавського полковника Мартина Пушкаря», «Козак Голота і татарин», «Ромоданівський шлях» (оригінали не збереглися). Авторами цих картин були С. Васильківський та М. Самокиш, котрим допомагали М. Уваров та М. Беркос. Картини відтворені 1991–1997 під керівництвом художника-реставратора Леоніда Григоровича Тоцького (нар. 1932).

У процесі спорудження будинку застосовані різноманітні конструктивні й оздоблювальні матеріали: залізобетон (балки перекриття), рожевий граніт (цоколь), цегла (стіни), тиньк, мармур, фаянсова плитка (в інтер'єрі), скло і метал (стеля холу), поліхромні вітражі вікон, кераміка, зокрема поліхромна полив'яна, черепиця.

Значення

Будинок Полтавського губернського земства є першим і найвизначнішим зразком «українського архітектурного стилю» (модерну українського). Він кардинально вплинув на розвиток цього стильового напряму як у підросійській Україні, так і в Галичині.

Цитати

С. Васильківський висловився про проект В. Г. Кричевського афористично: «Дім, як грім!». За словами Г. Хоткевича, «Се так просто, але се може скласти епоху». О. Сластіон: «Се ми зробили велике культурне придбання — історичний крок, який буде видно на весь світ».
За висновками дослідника цієї пам'ятки В. В. Чепелика, «жодної іншої споруди, рівної за соціальним значенням для відродження нашого народу, 20 століття не створило. Тож осягнімо вартість будівлі, її значення як національної святині, що вимагає свідомого і побожного ставлення, а ім'я її автора — слави і шани у першому колі найвидатніших світочів нашого народу»

 (цит. за дж: Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 81; 84; 85.)


Галерея

Література

  1. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 787–789.
  2. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 195–196.
  3. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 74–85.
  4. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 219–222.
  5. Вечерський В. В. Диво творення національного стилю // Мармур салон. 2008. Спецвипуск. С. 3–7.
  6. Вечерський В. В. Полтавщина — Угорщина: пошуки національної архітектури // Українська культура. 2014. № 6 (1026). С. 4–9.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Губернського земства будинок у Полтаві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Губернського земства будинок у Полтаві (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ