Жалюзі

Дерев’яні жалюзі на вікнах середньовічного житлового будинку в м. Флоренції, Італія

Дерев’яні жалюзі різних форм і розмірів на вікнах житлового будинку доби Відродження у м. Флоренції

Дерев’яні жалюзі, що закривають усі вікна на фасадах старовинних житлових будинків у м. Флоренції

Жалюзі́ (фр. jalousie — ревнощі, заздрість, від лат. zelosus — ревнивий, заздрісний, з грец. ζῆλος — завзяття, ревність; первісно означало вікно, через яке можна бачити назовні, але не бути видимим іззовні) — сонцезахисний пристрій на вікнах.

Призначено для регулювання інсоляції прямим сонячним промінням і провітрювання приміщень.

Від давнини застосовували у південних країнах зі спекотними кліматом (у Стародавньому Єгипті відомо про жалюзі, виготовлені з очерету й мотузок). Від середньовіччя це були дерев’яні ґратчасті віконниці, встановлені ззовні на вікнах житлових будинків. Конструкція їх складалася із рами та заповнення її площини горизонтально, а іноді — вертикально розташованими пластинами, обов’язково — під певним кутом нахилу до площини віконниці. Це запобігало перегріванню променями Сонця приміщення (тобто захищало від ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання) та потрапляння в нього дощової води й водночас забезпечувало певний рівень денного освітлення та необхідну циркуляцію повітря. Рами жалюзі були рухомими з відкриванням назовні, а пластини в них могли бути закріпленими жорстко або рухомо. В останньому випадку положення пластин можна було змінювати з відкритого на закрите і частково закрите. Таке рішення було більш функціональним (зручнішим), ніж із пластинами, закріпленими нерухомо. Жалюзі могли виготовлювати і з металу. Їх ставлять також на вентиляційних отворах для регулювання повітрообміну. Жалюзі застосовують у житлових, громадських (особливо адміністративних, навчальних, лікувально-санаторних), виробничих та інших будівлях і спорудах задля створення комфортного для людини середовища.

Від 20 ст. найпоширеніші жалюзі з горизонтальними або вертикальними пластинами, які влаштовують як на фасадах споруд, так і в інтер’єрах їх. Горизонтальні жалюзі ортимали назву венеційських. Тепер найпоширенішими є прикріплені угорі до вікон чи карнизів у інтер’єрі будинку штори із рухомо скріплених між собою на шнурах паралельних вертикальних пластинок. Їх виготовляють із дерева, соломи, пластмаси, металу, тканини. Обертання їх навколо вертикальної осі дозволяє регулювати освітленість та надходження повітря ззовні у приміщення. Вони можуть бути нерухомими і такими, що складаються (відсовуються вбік). Жалюзями можна керувати вручну або механічно за допомогою електромотора, зокрема дистанційно — з пульта, комп’ютера, айфона тощо.

Жалюзі встановлюють також на бічному склі салонів автомобілів для захисту пасажирів від надмірного сонячного опромінення. Різновидом жалюзі є ролети — захисні пристрої на вікнах, дверях, воротах споруд у вигляді горішнього рулона, двох вертикальних напрямних і низки металевих пластин між ними. Опускаючись разом, вони повністю закривають дверний чи віконний проріз. Ролети заміняють ґрати, віконниці, а нерідко й двері, ворота.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 88.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 163–164.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 78.