Борислав

Борислав. Герб

Борислав. Прапор

Борисла́в — місто, адміністративний центр Бориславської міської територіальної громади Дрогобицького району Львівської області України.

Борислав
Країна	Україна
Область	Львівська область
Засновано	1387
Чисельність населення (тис.осіб)	38, 122
Територія (кв.км.)	37
Уродженці	Дашкевич, Роман Іванович, Драган, Михайло Дмитрович, Юнаков, Сергій Федорович, Святослав Шевчук, митрополит

Географічне положення

Завантаження мапи…

Місто розташоване в південно-західній частині Львівської області, на горбистій поверхні Передкарпатської височини — у передгір’ї та на північно-східних схилах Східних Бескидів Українських Карпат і в міжгірних улоговинах р. Тисмениця.

Відстань до районного центру (м. Дрогобич) — 12 км автошляхами, до бальнеологічних курортів Трускавець — 7 км і Східниця — 15 км, до обласного центру (м. Львів) — 99 км автошляхами.

Територія — 37,0 км². Площа міської територіальної громади (м. Борислав і 6 прилеглих сіл: Винники, Мокряни, Підмонастирок, Попелі, Уріж, Ясениця-Сільна) — 159,2 км².

Історична довідка

Околиці міста були заселені з давніх часів: у найближчій окрузі виявлено сліди стоянок доби неоліту, курганні поховання бронзового віку та поселення ранньозалізного віку. Неподалік сучасного міста, у скельному пісковиковому масиві біля с. Урича (тепер Стрийського району), у 9–13 ст. існувало давньоруське оборонне місто-фортеця Тустань — стратегічний митний, торговельний і військово-прикордонний пункт Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівства. Цими землями пролягав трансєвропейський соляний шлях до Карпатських перевалів і країн Центральної й Західної Європи.

Час заснування міста невідомий. Перша писемна згадка про монастир Борислав (місцезнаходження достеменно невідоме) і село Тустановичі (тепер міський мікрорайон) зафіксована в дарчій грамоті польської королеви Ядвіги від 19.03.1387 галицьким шляхтичам братам Юрку та Ананію Доброславичам. Землі, на яких розташовано м. Борислав, потрапили під владу польської корони внаслідок війни за галицько-волинську спадщину в 1340-х. Від 1434 — у складі Руського воєводства Королівства Польського. Існують різні припущення щодо походження назви міста — від антропоніма (імені власника), словосполучення «славні бори», «славні борці» та ін.

Територією в різні часи володіли роди української й полонізованої шляхти (Тустанівські, Бориславські, Попелі, Копистинські).

Поряд із традиційним рільництвом, лісозаготівлею та бондарством важливе значення мав видобуток солі. Соляні промисли функціонували в сусідньому селі Котів (перша згадка — 1515, згодом — Баня Котівська, де діяли солеварні шахти-«бані»).

Жителі підгірських сіл вичерпували з природних поверхневих джерел т. з. ропу («кип’ячку») — сиру поверхневу нафту, збирали твердий озокерит («земний віск»), застосовуючи їх як колісне мастило, засіб для просочування та захисту шкіри, свічкового освітлення й у медицині народній. Основним осередком поверхневих нафтопроявів були невеликі ями — дучки.

Після першого поділу Речі Посполитої (1772) поселення відійшло до володінь монархії Габсбургів (з 1867 — Австро-Угорщина).

Видобуток нафти у м. Бориславі, 1911 р.

Промисловий розвиток Борислава прискорився в середині 19 ст. Хімік і фармацевт Й. Зег 1853 винайшов метод хімічного очищення й дистиляції нафти та сконструювали безпечну гасову лампу, започаткувавши еру нафтопереробки. Дрогобицький підприємець Р. Домс (1815; тепер Німеччина — 1893; тепер Україна) 1854 відкрив у Бориславі першу промислову шахту з розробки озокериту, 1861 започаткував свердловинне буріння на нафту.

У 2-й половині 19 ст. Борислав зазнав значного економічного та демографічного піднесення, тогочасна публіцистика означувала місто як «Галицьку Каліфорнію» та «Галицьке пекло». Початковий кустарний видобуток із неглибоких колодязів-копанок (дучок, кількість яких до 1873 сягнула 12 тис., зайнятих робітників — понад 10,5 тис. осіб) у 1870–1880-х витіснило глибинне механізоване буріння. За ініціативою інженерів і підприємців В. Г. Мак-Гарві (1843; Канада — 1914; тепер Австрія) та Дж. С. Берґгейма (бл. 1843–1912; Велика Британія) фірмою «Галицьке Карпатське нафтове акціонерне товариство» (нім. «Galizische Karpathen-Petroleum-Aktien-Gesellschaft») у нафтовому басейні вперше в Європі масово впроваджено стовповий (канадський) метод буріння.

1872 введено в дію залізничну лінію Дрогобич — Борислав (відгалуження залізниці Стрий — Самбір — Хирів). Це сполучило басейн із загальноєвропейським ринком.

1906 Борислав здобув статус міста (на той час у ньому проживало 12,8 тис. осіб).

1909 нафтопромисел досяг абсолютного історичного максимуму: було видобуто понад 1,9 млн т сировини, що становило близько 5 % світового видобутку нафти й вивело Австро-Угорщину на 3-тє місце у світі після США та Російської імперії.

Тяжкі умови праці робітників-«ріпників» спричинили зародження організованого робітничого та страйкового руху (загальний Бориславський страйк 1904, масовий робітничий виступ 1911), події яких лягли в основу класичних творів української літератури — циклу «Бориславські оповідання», повісті «Boa constrictor» та роману «Борислав сміється» І. Франка, а також творів С. Коваліва.

1912 відкрито Карпатську геологічну станцію (пол. Stacja Geołogiczna; 1933–1952 — Карпатський геологічно-нафтовий інститут), яку 1919–1944 очолював геолог К. Толвінський.

З 10.11.1918 по травень 1919 Борислав перебував під контролем уряду Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Набув стратегічного значення як єдине джерело пального для війська ЗУНР. Мав офіційного представника в Українській Національній Раді ЗУНР. У лютому 1919 під час переговорів із місією Антанти [генералом Ж. Бартелемі (1867–1951, Франція)] керівництво ЗУНР категорично відхилило вимогу поступитися Польщі Бориславсько-Дрогобицьким нафтовим районом. Проте у травні 1919 після успішного наступу армії Галлера (див. Ю. Галлер) район перейшов під польський контроль. За Ризьким мирним договором 1921 місто опинилося у складі Польщі (до вересня 1939).

1930 до Борислава приєднано містечко Тустановичі, села Баня Котівська, Губичі, Мразниця, Волянка та Потік. 26.07.1933 розпорядженням польської влади офіційно оформлено новий статус міста (Великий Борислав) і підпорядковано Львівському воєводству.

У вересні 1939 місто зайняли радянські війська, а в грудні воно увійшло до складу УРСР. У січні — липні 1940 було районним центром Дрогобицької області; надалі мало статус міста обласного підпорядкування Дрогобицької (до 1959), а згодом — Львівської областей.

Після початку німецько-радянської війни 1941–1945 Борислав перебував під німецькою окупацією (01.07.1941–07.08.1944). Адміністративно входив до крайсгауптманшафту Дрогобич Дистрикту Галичина у складі Генерал-губернаторства для окупованих польських земель. У липні 1941 в місті відбувся єврейський погром. У листопаді 1941 частину євреїв (понад 800 осіб) розстріляли поблизу міста. У серпні 1942 понад 5 тис. бориславських євреїв (близько половини єврейської частини населення міста, зокрема жінок, дітей і літніх людей) депортовано до табору смерті Белжець. У жовтні 1942 окупаційна влада створила в місті єврейське гетто, де було зосереджено решту єврейського населення (переважно чоловіків працездатного віку), ліквідоване влітку 1943. До квітня 1944 євреї, що залишилися, були ув’язнені у «таборах праці», після чого депортовані до Аушвіцу. Загальна кількість убитих під час Голокосту бориславських євреїв становила понад 10 тис. осіб (близько чверті від усього населення міста). Керівник підприємства «Карпатен-Оль» (нім. «Karpathen-Öl») Б. Байц (1913–2013; Німеччина; визнаний Праведником народів світу) та місцеві українські родини організували переховування та порятунок сотень єврейських робітників і їхніх сімей.

У роки окупації на Бориславщині діяли відділи Української повстанської армії (УПА) та збройне підпілля ОУН.

У повоєнний період місто розвивалося як багатогалузевий промисловий центр. Було освоєно глибокі нафтогазові горизонти, споруджено заводи і фабрики. У 2-й половині 20 ст. у Бориславі функціонувало 19 великих підприємств: хімічний завод (виробництво лакофарбових матеріалів), експериментальний ливарно-механічний завод (обладнання для нафтогазової галузі), завод бітумно-гумових мастик, авторемонтний та фарфоровий заводи, шахта ДП «Бориславський озокерит» (видобуток озокериту з глибини 155 м), завод штучних алмазів та алмазного інструменту, завод «Спецлісмаш», хлібозавод; фабрики: взуттєва, швейна, клеєних нетканих матеріалів, меблева; підприємства деревообробної, легкої та харчової промисловості. Діяли медичне та енергетичне професійно-технічні училища, 4 лікувальні заклади, Палац культури, 2 будинки культури, 5 клубів, 2 кінотеатри, 6 бібліотек тощо.

Від 1991 — у складі незалежної України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто внесено до Списку історичних населених місць України.

Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 Борислав став адміністративним центром однойменної міської територіальної громади.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну (24.02.2022) у Бориславі розмістилися сотні внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих і прифронтових територій.

Населення

Загальна кількість населення — 38 122 осіб (2001, перепис). Населення зменшилося, станом на 2022 — 32 473 (2022, оцінка), густота — приблизно 1058 осіб/км². З урахуванням внутрішньо переміщених осіб (2024, за даними Бориславської міської територіальної громади) — 35 286 осіб.

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (96,14 %), росіяни (2,42 %), поляки (0,72 %), інші національності (0,72 %).

За віковими групами: до 15 років — 17,5 %, 16–59 років — 62,9 %, 60 років і більше — 19,6 % (2022, статистика). За статевими групами: жінки (53 %), чоловіки (47 %).

Українську мову вважали рідною 97,28 % жителів, російську — 2,03 %, польську — 0,27 %, інші мови — 0,42 % (2001, перепис).

Природа

Рельєф

Рельєф території низькогірний, полого-хвилястий і горбистий, розчленований долинами гірських річок і потоків. Середня висота території над рівнем моря коливається в межах 308–400 м; найвищі відмітки зафіксовано на передгірних пасмах і височинах [гори Городище (641 м), Буковиця, Раточина].

Борислав має комунальний ліс площею 220 га; також місто оточують буково-ялицеві лісові масиви.

Корисні копалини

Надра міста та прилеглих територій вирізняються значним багатством паливно-енергетичних, мінерально-сировинних і бальнеологічних ресурсів, зокрема зосереджені великі промислові поклади нафти, попутного газу нафтового, єдине в Європі родовище озокериту («земного воску»), менілітові сланці, поклади юрських вапняків, гіпсу, глин і будівельних пісків, гравію (щебню), солі, а також родовища лікувальних слабо- та середньомінералізованих гідрокарбонатних підземних вод і розсолів.

Річки

Гідрографічну мережу утворює р. Тисмениця (довжина — 49 км, притока р. Бистриці-Тисменицької, басейн р. Дністра) та її гірські притоки й водотоки (струмки та річки Ропний, Раточинка, Крушельниця, Понерлянка, Лошень, Жовтий, Безіменний), які під час злив і паводків схильні до стрімких розливів.

Клімат

Клімат помірно-континентальний, передгірний, помірно теплий та вологий, із частими змінами добових температур. Вітри переважно південно-західні. Характерна помірно м’яка хмарна зима із частими відлигами та теплим літом. Дощі переважно затяжні. Зимою випадає дощ зі снігом. Середньорічна температура повітря — +7,6 °С. Пересічна температура найхолоднішого місяця (січня) — є –4,1 °С, найтеплішого (липня) — +19,1 °С. Середньорічна норма опадів — 760–820 мм; найбільша частка припадає на кінець весни й літо, найменша — на зимовий період. Вологість повітря — 71–83 %, атмосферний тиск — 725–742 мм рт. ст.

Господарство

Промисловість

Економічний комплекс міста базується на гірничодобувній та переробній промисловості. Провідною галуззю є нафтогазовидобувна, на яку припадає до 70–84 % від загального обсягу реалізації промислової продукції міста. Головним підприємством галузі є нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» (структурний підрозділ ПАТ «Укрнафта») — один із найбільших платників податків і роботодавців громади. У нафтогазовому секторі також діють: АТ «Бориславська нафтова компанія», Бориславський газопереробний цех Долинського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», Бориславська експедиція Прикарпатського управління бурових робіт та центральна база виробничого обслуговування. На території міста та прилеглих площ експлуатують близько 450 нафтових і газових свердловин завглибшки від 50 до 2 578 м. Видобута сира нафта надходить на переробку до Дрогобицького нафтопереробного заводу, а нафтовий (попутний) газ — на Бориславське газопереробне виробництво. Перспективи розвитку промислового нафтовидобутку пов’язують із пошуками покладів вуглеводнів на глибинах понад 3 000–4 500 м та впровадженням нових методів інтенсифікації нафтовіддачі пластів.

Обробна промисловість охоплює машинобудування, деревообробну та металообробну галузі. Серед провідних виробничих підприємств — ТДВ «Бориславський завод "РЕМА"» (спеціалізується на виробництві промислових помп, компресорів та медичної апаратури, значний роботодавець міста), деревообробні й меблеві підприємства ТОВ «Белуко» (виробництво м’яких меблів) та ТзОВ «Вудкрафт Трейдінг». У межах модернізації виробничої інфраструктури та реорганізації колишніх промислових майданчиків створено індустріальний парк «ІнПарк Борислав» (земельна ділянка площею 20 га, загальна проєктована площа будівель — 100 тис. м²); на виділеній площі 5,3 га триває будівництво заводу площею 24 тис. м² для української виробничої компанії «АМФ» (AMF — Art Metal Furniture).

Стрімкого розвитку набула відновлювана енергетика. У місті збудовано наземну сонячну електростанцію (СЕС) ТОВ «Бориславська сонячна станція» потужністю 8,0 МВт (на рекультивованих міських територіях біля колишнього полігону) та наземну СЕС потужністю 1,44 МВт. На виробничих корпусах колишнього НДІ «Синтез» товариством «Синтез Солар» споруджено одну з найбільших в Україні промислових дахових сонячних електростанцій (початкова встановлена потужність 1,44 МВт; сукупна дахова сонячна генерація на 2024 — 3,26 МВт).

У період ринкової трансформації 1990–2000-х більшість об’єктів колишнього багатогалузевого промислового комплексу міста припинили свою діяльність, а їхні площі та інженерні комунікації поступово освоюють під розвиток малого й середнього бізнесу, цехів металообробки та логістичних комплексів.

Сфера послуг

Сфера послуг — динамічний сектор економіки міста, де зосереджена основна кількість зайнятих мешканців та суб’єктів малого бізнесу.

Медичні послуги населенню Бориславської міської територіальної громади забезпечують КНП «Центральна міська лікарня м. Борислава» Бориславської міської ради (180 ліжок, багатопрофільний стаціонар, лікувально-діагностичні відділення), міська стоматологічна поліклініка, амбулаторні заклади та понад 10 аптек.

Торгівля та побутове обслуговування зосереджені переважно в секторі малого підприємництва. На початок 2025 у Бориславській міській територіальній громаді зареєстровано 1 727 фізичних осіб-підприємців та 804 юридичні особи, де малий бізнес забезпечує 28,5 % місцевих податкових надходжень і більш ніж половину обсягу реалізованих товарів та послуг. У сфері гуртової та роздрібної торгівлі, автосервісу й ремонту техніки зайнято понад 2,2 тис. осіб (на 2019). У місті діє розгалужена мережа торговельних комплексів, продуктових і спеціалізованих магазинів, закладів громадського харчування (ресторани, кафе, кав’ярні), авторемонтних майстерень і станцій технічного обслуговування (СТО), салонів краси та майстерень побутового обслуговування.

Функціонує міський Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Фінансово-кредитна та ділова інфраструктура включає 4 відділення провідних комерційних банків, кредитну спілку, філії 5 страхових компаній та представництво аудиторської фірми. Діловий розвиток координують Асоціація підприємців та роботодавців і Агенція регіонального розвитку; 2024 відкрито сучасний міський коворкінг-центр для фахівців у галузі інформаційних технологій, підприємців та проведення бізнес-заходів.

Рекреаційно-туристичні та оздоровчі послуги формують перспективну галузь міської економіки. Від 2021 у місті функціонує Туристичний інформаційний центр, розроблено туристичну айдентику під гаслом «Борислав. Усе почалося з нафти» та діє Програма розвитку туризму і рекреації на 2025–2027 роки. У місті працюють цілорічні та зимові рекреаційні об'єкти — гірськолижні комплекси «Буковиця» і «Крутоhir». Суттєвим недоліком є мала кількість готелів та садиб гостинності міста. Завдяки розташуванню на родовищах вод мінеральних («Нафтуся», численні джерела, лікувальні розсоли) та сусідству з містами-курортами Трускавець і Східниця, туристичний сервіс орієнтований на обслуговування відпочивальників та екскурсійних маршрутів.

Житлово-комунальні послуги надають спеціалізовані комунальні підприємства міської ради. Централізоване питне водопостачання та водовідведення забезпечує КП «Вододар» (діє централізований водозабір на р. Рибник потужністю до 8 млн м³ на рік та локальні міські водозабори); благоустрій території, утримання вулично-дорожньої мережі (загальна довжина міських доріг — 111,4 км), зовнішнього освітлення (98,4 км освітлюваних вулиць) та міських зелених насаджень здійснюють підприємства «Еко-місто», «Бориславсвітло» і «Зелений світ».

Транспорт

Міські перевезення виконують маршрутні автобуси та таксі. Загальна довжина міських автобусних маршрутів — 66,7 км. Мережа маршрутних перевезень забезпечує зручний проїзд містом та до сусідніх громад, зокрема курортних Трускавця та Східниці. Забезпечено транспортне сполучення з обласним центром (м. Львів), районним центром (м. Дрогобич). Через місто пролягають дороги державного значення Т-14-15 Мостиська — Самбір — Борислав та Т-14-02 Східниця — Пісочна.

Бориславська громада розташована на відстані бл. 90–120 км до кордону з Польщею, має зручне сполучення з міжнародними автошляхами М-06 Київ — Чоп, та М-11 Львів — Шегині.

Борислав лежить на відстані 40–50 км від основних залізничних магістралей. Діяла тупикова залізнична станція Борислав Львівської залізниці (на лінії Дрогобич — Борислав). 2003 Укрзалізниця скасувала рух пасажирських поїздів з економічних причин, 2024 залізничну станцію закрито.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Місто має усталені традиції науково-прикладних досліджень у галузі нафтопромислової геології, розвідки родовищ і технологій буріння та свердловинного видобутку, започатковані Карпатською геологічною станцією. Діяло профільне підприємство ВАТ «Бориславський науково-дослідний інститут “Синтез” з дослідним заводом» (засноване 1996; на 2026 діяльність припинено).

Натепер комплексні регіональні й галузеві дослідження (вивчення Бориславського нафтогазоконденсатного родовища та Бориславського родовища озокериту, екологічних наслідків довготривалого нафтовидобутку, моніторинг стану підземних і поверхневих вод, змін ґрунтового покриву в межах Бориславського нафтогазового району, забруднення вуглеводнями атмосферного повітря тощо) здійснюють науковці установ і закладів вищої освіти, зокрема структурних підрозділів Національної академії наук України, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного лісотехнічного університету України. У місті регулярно проводять екологічні та геологічні моніторингові дослідження.

Діє Бориславська філія Малої академії наук України (МАН). Дослідження та популяризацію історії гірництва й нафтовидобутку Прикарпаття здійснює Музей нафтової і газової промисловості України.

Освітню інфраструктуру міста утворюють:

заклад фахової передвищої освіти — Бориславський фаховий медичний коледж;
заклад професійної (професійно-технічної) освіти — Бориславський професійний ліцей (веде історію від нафтопромислової ремісничої школи та енергетичного професійно-технічного училища);
заклади загальної середньої освіти: 2 ліцеї, 2 гімназії, 5 загальноосвітніх шкіл І–ІІІ ступенів;
заклади дошкільної освіти;
позашкільні та спеціалізовані заклади: Бориславський міжшкільний ресурсний центр, Центр дитячої та юнацької творчості, інклюзивно-ресурсний центр, дитяча школа мистецтв, дитячо-юнацька спортивна школа.

Функціонує Центр професійного розвитку педагогічних працівників.

Діє Бориславська міська централізована бібліотечна система (загальний фонд — близько 183 тис. примірників), куди входять міські бібліотеки для дорослих та дітей, а також бібліотечні філії в мікрорайонах міста. Опорна публічна бібліотека Бориславської міської територіальної громади увійшла до рейтингу «Топ–30 кращих публічних бібліотек Львівщини — 2024».

Культура та музейна справа

Айдентика м. Борислав

Головним осередком культурно-мистецького життя та дозвілля міста є Бориславський міський Палац культури, що здійснює широку концертну діяльність. У його складі діють муніципальний оркестр духовий, народні аматорські колективи (хорові капели, ансамблі танцю, вокальні студії), а також Бориславський народний драматичний театр для дітей та юнацтва імені Петра Телюка (заснований 1959).

Історико-краєзнавчий музей м.Борислав

Рекреаційно-індустріальний простір — Бориславський міський парк культури і відпочинку розташований у межах колишніх нафтопромислів, де діючі свердловини та верстати-гойдалки сусідують із тематичними скульптурами фармацевта Й. Зега та промисловця Р. Домса, мотузковим містечком, аптекою-музеєм Й. Зега і спортивними зонами.

Бориславський міський парк культури та відпочинку

Головною музейною установою є Бориславський історико-краєзнавчий музей (створено 1993), що розташований у адміністративній будівлі нафтової фірми (споруджена 1917, тут 1939–1941 діяло управління НКВС). Музей має у складі природничий, історичний, меморіальний відділи та галерею (виставкова зала).

Аптека-музей Йогана Зега (заснований 2021) вміщує експонати, що ілюструють розвиток аптечної справи і фармацевтики, історію міста, нафтовидобутку і нафтопереробки, інженерної справи, видобування і переробки озокериту.

Музей нафтової і газової промисловості (створений 1971, роботу відновлено 2003) присвячений історії розвитку нафтовидобутку в регіоні. Від 2006 діє при Нафтогазовидобувному управлінні «Бориславнафтогаз» АТ «Укрнафта».

Є музей історії медичного коледжу та народного побуту (1995).

Серед туристичних локацій міста — «Карпатська хата», що об’єднує три об’єкти: карпатську дерев’яну хату (1802), автентичну трикамерну хатину бойківського типу (1850), шпихлір (дерев’яна комора) 1861.

Працює кінотеатр «Каменяр».

Архітектура

Борислав. Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Фото В. Вечерського

Сучасне місто сформовано впродовж 2-ї половини 19 ст. як промислова агломерація з хаотичними функціональним зонуванням і розплануванням, зумовленими розвитком промисловості: гірничої (видобування озокериту) та нафтовидобувної і нафтопереробної. З огляду на це, архітектурну спадщину представлено окремими об’єктами архітектури 2-ї половини 19 — 1-ї половини 20 ст. у стилях, послідовно: історизму, модерну, українського модерну, ар-деко, архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму), радянського ретроспективізму.

Романо-готичною стилізацією у межах загального стильового напряму історизму є костел Святої Варвари (1900–1902, тепер греко-католицька церква Святої Анни) авторства львівського архітектора С. Маєрського (1872–1926; Польща). Непересічним взірцем національної української архітектури, в якому поєднано форми українського модерну та європейського ар-деко, є церква Успіння Пресвятої Богородиці у колишньому передмісті Мразниці, збудована 1923–1929 за проєктом архітектора Сергія Тимошенка. Сучасну архітектуру репрезентує 6-поверховий будинок пошти (1928–1930) архітектора Вітольда Мінкевича (1880; тепер РФ — 1961; Польща). Виразним прикладом впливу цієї стилістики на культове зодчество є костел Пресвятого Серця Ісуса 1934 (тепер Покровська церква Православної церкви України) архітектора Я. Семковича (1887 — після 1935; тепер Україна). Ар-деко представляє споруда міського історико-краєзнавчого музею, а ар-деко 1919–1939, перероблене 1952 у стилістиці радянського ретроспективізму, — монументальна споруда колишнього Палацу культури нафтовиків.

У передмістях збережено традиційні для регіону дерев’яні церкви: Святого Івана Хрестителя з дзвіницею (1874–1879) та Покровську (1902).

Радянські адміністративні будівлі у центрі міста є стандартними, виконаними за типовими проєктами, і мають суто утилітарну цінність.

Вартісним твором сакральної архітектури доби незалежності є костел Святої Варвари (2006). У міському парку 2021 відтворено унікальний зразок рядової міської дерев’яної забудови 19 ст. — будинок аптеки фармацевта, винахідника і промисловця Й. Зега (збудований 1876, знесений радянською владою 1973).

Станом на 2026 жоден об’єкт архітектурної спадщини міста не занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Спорт

У Бориславі культивують футбол, футзал, волейбол, бокс, кікбоксинг, дзюдо, легку й важку атлетику, пауерліфтинг, гирьовий спорт, армспорт, теніс настільний, стрільбу з лука, плавання та спортивне орієнтування.

Провідною спорудою спортивної інфраструктури міста є міський стадіон спортивно-оздоровчого комплексу «Нафтовик» (5 940 місць) із трибунами, ігровими майданчиками та легкоатлетичними секторами. Є домашньою ареною футбольного клубу «Нафтовик» (заснований 1940; виступає в Прем’єр-лізі Львівської області). 2018 на території комплексу відкрито мультифункціональний спортивний майданчик зі штучним покриттям. Від 1995 діє Бориславська дитячо-юнацька спортивна школа.

На південно-західному схилі передгірного хребта функціонує гірськолижний комплекс «Буковиця» (з 2016), обладнаний трьома витягами.

Персоналії

У Бориславі або на території міської громади народилися: геолог, член-кореспондент НАН України Г. Ю. Бойко (1933–2002; Україна) — дослідник проблем походження та глибинних родовищ нафти й газу; політик, дипломат, Голова Кнесету в 1992–1996 Ш. Вайс (1935; тепер Україна — Ізраїль; 2023); літературознавиця, дослідниця творчої спадщини І. Франка М. А. Вальо (1925–2011; Україна); письменниця, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка В. Вовк; військовий і громадсько-політичний діяч Р. Дашкевич; мистецтвознавець, дослідник дерев’яного зодчества Галичини М. Драган; архітектор С. Юнаков; історик мистецтва, музеєзнавець З. Жиґульський (1921; тепер Україна — 2015; Польща); оперна та камерна співачка (мецо-сопрано), популяризаторка української вокальної класики О. Ястремська (нар. у с. Мразниця; 1906, тепер Україна — 2002, Австралія). За історичними джерелами, звідси походять діячі доби пізнього Відродження брати Л. Зизаній і С. Зизаній.

З історією та розвитком Борислава пов’язані життєписи: промисловця Б. Байца; піонера промислового видобутку озокериту та нафти на Передкарпатті Р. Домса; гірничого інженера, піонера ударно-канатного свердловинного буріння в Європі В. Мак-Гарві; геолога К. Толвінського; фармацевта, засновника міської аптеки «Зірка» Й. Зега; письменника, управителя бориславської школи С. Коваліва; предстоятеля Української греко-католицької церкви Верховного архієпископа Святослава Шевчука; поетеси і правозахисниці І. Сеник; вченого-геолога, першовідкривача Східницького родовища мінеральних вод О. Стоцького (1894–1979; тепер Україна); архітектора Сер. Тимошенка; письменника, мислителя і вченого І. Франка (присвятив Бориславу низку класичних творів і наукову розвідку «Дещо про Борислав»); державного діяча УНР, художника-монументаліста П. І. Холодного (автор розписів і вітражів бориславських храмів); військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР Т. Яніва (1888–1920; тепер Україна) та ін.

Додатково

Борислав — одне з лічених міст Європи, розташований безпосередньо на промисловому нафтогазовому та озокеритовому родовищі, а діючі експлуатаційні верстати-качалки працюють як у промислових секторах, так і в міському парку культури, скверах та поблизу житлової забудови.
Історична назва працівників бориславських нафтопромислів — «ріпники» — походить від регіональної назви «ропа», якою на Прикарпатті з давніх часів називали сиру нафту.

Джерела

Франко І. Я. Дещо про Борислав // Зібрання творів : у 50 т. Київ : Наукова думка, 1980. Т. 26. С. 186–193.
Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу) : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 // Офіційний вісник України. 2001. № 31. Ст. 1402. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
Статут територіальної громади міста Борислава : затверджено рішенням Бориславської міської ради від 31 травня 2017 р. № 697. Борислав, 2017. 24 с.
Стратегія розвитку Бориславської міської територіальної громади на 2022–2027 роки. Борислав : Бориславська міська рада, 2021. 92 с.
Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року / За ред. М. Тімоніної. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 32. URL: http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf
Бориславська міська територіальна громада : офіційний вебсайт. URL: https://boryslavrada.gov.ua/
Аналітичний звіт про результати моніторингу містобудівної документації та соціально-економічного розвитку Бориславської міської територіальної громади за 2024 рік / Затверджений рішенням Бориславської міської ради від 28 листопада 2024 року № 2157. Борислав : Бориславська міська рада, 2024. 14 с. URL: https://boryslavrada.gov.ua/post/2025/185261

Література

Tołwiński К. Kopalnie nafty i gazów ziemnych w Polsce : w 2 t. Warszawa; Boryslaw; Lwow : Kasa im. Mianowskiego, 1934–1937. Т. 2: Borysław. 381 р.
Низовий Д. Борислав — місто нафтовиків. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. 104 с.
Низовий Д. Борислав // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. Харківська область / голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. Київ : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. С. 99–115.
Іваницький Є., Михалевич В. Історія Бориславського нафтопромислового району в датах, подіях і фактах. Дрогобич : Добре серце, 1995. 102 с.
Борислав: минуле і сучасне : збірник статей, повідомлень та доповідей / Упоряд. О. В. Микулич. Дрогобич : Відродження, 1998. 348 с.
Микулич О. Борислав та його околиці за актами ревізії Перемиської землі 1692 року // Дрогобицький краєзнавчий збірник. 2000. Вип. 4. С. 45–54.
Тарнавський Р., Микулич О. Храми Борислава : пам’ятка з нагоди відзначення 2000-ліття Різдва Христового. Борислав, 2001. 11 с.
Тарнавський Р., Микулич О. Книга пам’яті бориславців та східничан. Дрогобич : Коло, 2004. 182 с.
Николишин Ю. І. Галицький край: шляхами Львівщини. Львів : Апріорі, 2007. 167 с.
Iсторико-культурні пам'ятки Борислава і Східниці. Путівник / Автори-упорядники О. Микулич, Р. Тарнавський. Львів : Карти і Aтласи, 2017. 112 с.
Смуток І., Смуток Л. Соціальна структура населення XVI – XVIII ст. на прикладі Дрогобича, Борислава, Трускавця // Східноєвропейський історичний вісник. 2017. Спеціальний випуск 3. С. 6–18.
Білоус Л. В. Екологічні наслідки довготривалого нафтовидобутку на Бориславському родовищі: Історіографія проблеми // Екологічні науки. 2021. № 7 (34). URL: https://ecoj.dea.kiev.ua/archives/2021/7/3.pdf

Автори ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Борислав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борислав (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2026