Бориславське родовище озокериту

Борисла́вське родо́вище озокери́ту — поклади озокериту у передгір’ї Українських Карпат.

Розташування. Площа. Запаси

Завантаження мапи…

{"markers":[{"pos":[{"lat":49.28778,"lon":23.41028}]}],"center":{"lat":49.28778,"lon":23.41028},"tileLayer":"//{s}.tile.openstreetmap.org/{z}/{x}/{y}.png","attribution":"\u0026copy; \u003Ca href=\"http://osm.org/copyright\"\u003EOpenStreetMap\u003C/a\u003E contributors","zoom":"4","minzoom":"4"}

Розташоване у межах м. Борислава Львівської області.

Площа — 0,7 км² (за іншими даними — 2,9 км² з урахуванням периферійних зон).

Наприкінці 19 ст. поклади багатих озокеритом мінералів оцінювали у 30 млн т.

Історична довідка

Перші документальні свідчення про використання озокериту в цій місцевості зафіксовано наприкінці 18 ст. Озокерит збирали з копанок (дрібних заглиблень до 10–20 м), плавили в примітивних печах і використовували як мастильний та освітлювальний матеріали.

У 1850-х уряд Австро-Угорщини дозволив відкриття промислових копалень. Першу шахту з видобування озокериту відкрив 1854 промисловець Р. Домс (1815; тепер Німеччина — 1893; тепер Україна). У 1860-х сформувалися перші підприємницькі осередки. 1861 на території м. Борислава діяло близько 6 тисяч копанок різних потужностей. Тут щорічно в середньому видобували понад 2 550 т озокериту, у період найбільшого розквіту — 19 650 т (1874). Видобуток вели у копанках, шахтах із вертикальними стовбурами до 150–200 м, галереях і штольнях, що прорізали товщі гірських порід у пошуках озокеритових лінз. 1890–1900 Бориславське родовище озокериту забезпечувало до 90 % видобутку озокериту Австро-Угорщини та значну частку світового ринку. Пізніше, з вичерпанням доступної для розробки сировини неглибокого залягання, загальний видобуток озокериту різко скоротився. У 1920–1930-х, коли Галичина входила до складу Польської Республіки, видобуток зменшився до мінімальних обсягів, однак не зник. У 1950–1970-х діяло кілька озокеритових копалень, що постачали сировину для лікарень, санаторіїв та промислової переробки. Донедавна родовище розробляло ПАТ «Бориславський озокерит» і випускало озокерит-сирець. Станом на 2025 розробку припинено.

Характеристика

Озокерит родовища був представлений ізольованими лінзами товщиною 0,5–2 м та дрібними прожилками у тріщинуватих пісковиках. Це створювало неоднорідну структуру покладів, характерну для зон активних тектонічних деформацій Передкарпатського прогину. Залягав у тих самих товщах, що й нафта, що свідчить про спільні механізми генерації і вторинної міграції вуглеводнів. Бориславський озокерит відзначався високим умістом парафінових (див. Парафін) компонентів та низьким умістом смолистих (див. Смола) домішок, що робило його оптимальним для виробництва церезину — важливого технічного матеріалу кінця 19 — початку 20 ст.

Екологічні проблеми

Екологічні проблеми Бориславського родовища озокериту є наслідком понад столітньої інтенсивної розробки без системної екологічної політики. У районах діяльності озокеритопереробних підприємств ґрунти насичені вуглеводнями, парафінами та смолистими речовинами, що створює ризики погіршення якості питної води, здоров’я місцевого населення, флори та фауни, підвищеної пожежної небезпеки тощо. Історична промислова діяльність спричинила засмічення територій залишками будівель, руйнацію шахтних споруд, формування антропогенних підвищень і западин.

Значення

У 19 — на початку 20 ст. Бориславське родовище озокериту стало одним зі світових центрів видобутку озокериту, що вплинуло на розвиток геологічної науки, сприяло економічному підйому Галичини (урбанізації регіону, розвитку транспортної інфраструктури, появі перших банків і промислових підприємств регіону тощо), розвитку медицини та курортології. Озокеритові поклади допомогли окреслити структурно-тектонічні особливості Бориславсько-Покутської зони, а наукові дослідження родовища сприяли нагромадженню матеріалу для формування регіональної геологічної школи. Залишки шахт, виробок і промислових об’єктів становлять цінний історико-технічний комплекс.

Додатково

Озокерит Бориславського родовища був основною сировиною для виробництва церезину, який застосовували як ізоляційний матеріал у підводних телеграфних кабелях (зокрема трансатлантичних) наприкінці 19 — на початку 20 ст. Бориславський церезин був найякіснішим в Європі.

Література

1. Лазаренко Є. К., Доленко Г. Н., Калюжний В. А. Корисні копалини України. Київ : Наукова думка, 1975. 293 с.
2. Андрусів І. Я. Промисловий розвиток Борислава у XIX–XX ст. Дрогобич : Коло, 2010. 312 с.
3. Карпенко І. М. Бориславський нафтово-озокеритовий басейн: історія промислового розвитку // Вісник Львівського університету. Серія геологічна. 2012. Вип. 26. С. 112–125.
4. Гураль Р. І. Озокерит Бориславського родовища: геологія та історія промислового освоєння // Геологія і геохімія горючих копалин. 2018. № 4. С. 45–59.

Автор ВУЕ

К. Л. Торопчинова

Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Бориславське родовище озокериту // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бориславське родовище озокериту (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 28.11.2025