Зонування (архітектура, містобудування)
Зонува́ння — багатозначний термін:
1) Диференціація ділянок території або будинку за будь-якою ознакою, встановлення меж зони, виділеної за цією ознакою.
В архітектурі й містобудуванні здійснюють зонування за призначенням (зонування функціональне), інтенсивністю освоєння територій, наявністю обмежень на використання їх, характером забудови, її поверховістю, етапами будівництва тощо.
Зонування функціональне здійснюють за основним призначенням (функцією) території чи об’єкта. Таке зонування сприяє створенню оптимальної просторової і соціальної організації усіх сфер життєдіяльності людини і суспільства (праця, побут, відпочинок) і матеріально-просторового середовища, а також ощадливому використанню територіальних ресурсів, скороченню довжини інженерних і транспортних комунікацій. У містобудівному проєктуванні зонування функціональне опрацьовують і документально фіксують у проєктах систем розселення, районного планування, в генеральних планах населених пунктів, промислових районів, комплексів, підприємств. При проєктуванні окремих будинків і споруд їхнє зонування функціональне виконують на початковій стадії і закріплюють взаємним розміщенням приміщень, їхніх груп, промислового та побутового устаткування, меблів тощо.
2) Результат диференціації земельних ділянок території, зафіксований у будь-якій об’єктивній формі (текст, таблиці, кресленики тощо).
Література
- Мардер А. Зонування // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 101.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Зонування (архітектура, містобудування) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зонування (архітектура, містобудування) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.12.2022
