Ризький мирний договір 1921

Підписання мирного договору в Ризі

Ри́зький ми́рний до́говір — договір між Польською Республікою та РСФРР, що закінчив польсько-радянську війну 1919–1920; підписаний 18.03.1921 в м. Ризі (Латвія). Російська делегація виступала також від імені територій України та Білорусі (т. з. УСРР і БСРР), підконтрольних радянській Росії. При цьому делегацію від Української Народної Республіки не було допущено до переговорів. Голови делегацій: Польщі — Я. Домбський (1880–1931), РСФРР — А. Йоффе (1883–1927), УНР — С. Шелухин (участі в переговорах не брав).

Історична довідка

Підписані мирні договори в м. Ризі 12.10.1920 та 18.03.1921 були наслідком воєнної кампанії між польською та українською арміями з однієї сторони та російською Червоною армією з другої. Кампанія розпочалася після укладання політичного та військових договорів 21.04 та 24.04.1921 між Польською Республікою та УНР. Польща зобов’язувалася не починати жодних мирних переговорів з Росією без участі свого союзника УНР та не визнавати на її території радянської влади.

Мирні переговори між двома делегаціями розпочалися в м. Мінську 17.08.1920. Проміжним результатом стало підписання 12.10.1920 в м. Ризі Прелімінарного мирного договору та військового перемир’я.

Передумовою підписання прелімінарного договору 12.10.1920, і як наслідок мирного договору 18.03.1921, був не компроміс, а ультиматум, виголошений публічно А. Йоффе на засіданні 24.09.1920 за дорученням наркома закордонних справ РСФРР Г. Чичеріна. За цим ультиматумом, якщо Польща до 05.10 не підпише мирний договір на умовах Росії, то будь-які переговори, які тривали вже з серпня, будуть припинені. 05.10 обидві делегації підписали протокол.

Переговори закінчилися в м. Ризі 18.03.1921. Договір передбачав ратифікацію впродовж 30 днів з дня підписання, і був ратифікований Росією 14.04.1921, Польщею — 16.04.1921.

Характеристика

Ризький мирний договір 18.03.1921 складався з преамбули, 26 статей і додаткових протоколів.

Договір передбачав:

  • декларування остаточного завершення війни між Польщею та Росією (ст. 1);
  • проголошення «принципу самовизначення народів», за яким обидві сторони визнавали незалежність УСРР і БСРР (ст. 2);
  • встановлення кордону Польщі, який майже повторював другий поділ Польщі 1793 та східний кордон Австро-Угорської монархії 1918 (ст. 2). Зокрема до Польщі відійшло понад 180 тис. км2 українських та білоруських земель;
  • зобов’язання сторін не створювати та не підтримувати організації, метою яких є збройна боротьба з другою стороною, або зазіхання на територіальну цілісність, або повалення державного чи суспільного ладу, або приписування собі ролі уряду другої сторони чи частини її території (ст. 5).

У договорі не зазначено, чому ні Україна, ні Білорусь, які безпосередньо межують із Польщею, не були представлені окремими делегаціями, тоді як підписант Росія кордону з Польщею взагалі не мала.

Ризький мирний договір був аналогічним до договорів, укладених російською делегацією з Естонією, Литвою та Латвією.

Українське питання

Головним питанням як на публічних, так і на таємних мирних переговорах була «українська справа». Голова російської делегації категорично заявляв, якщо до переговорного процесу в м. Ризі залучать представника УНР, то переговори одразу будуть припинені. Офіційні заяви польської та російської сторін декларували Ризький мир як компроміс, за яким Польща відмовляється від захисту інтересів свого союзника, а Росія визнає за Польщею міста Львів та Вільно: Східну Галичину та Серединну Литву.

Міністр закордонних справ Польщі в 1920–1921 Є. Сапега (1881–1963) у ноті від 11.09.1920 запитував Г. Чичеріна про можливість допустити делегацію УНР на чолі з А. Лівицьким до польсько-російських мирних переговорів. Г. Чичерін не визнавав існування демократичної УНР, натомість підтримував союзну УСРР, яку представляла російська делегація. А. Лівицький вимагав від Ради оборони Польщі відповісти на зухвалу телеграму, але проти цього виступили всі польські політичні партії. А. Лівицький також просив Я. Домбського на пленарних засідання вимагати від голови російської делегації навести докази суверенітету влади в Україні. Останній виконав прохання хоч не на відкритому, а під час першого таємного засідання 01.10.1920; А. Йоффе заявив, що Росія не може допустити існування в Україні ворожої до себе влади.

Значення

Мирний договір з Польщею (18.03.1921) був останнім міжнародним актом після підписання аналогічних документів з Естонією (02.02.1920), Литвою (12.07.1920), Латвією та Фінляндією (14.10.1920), який фіксував східний кордон Росії до вересня 1939.

Для європейських країн підписані мирні договори в м. Ризі засвідчували, що суверенна Польща, яка постала за результатами Версальського мирного договору 1919, визнає більшовицьку Росію державою.

Для УНР мирні договори, підписані в м. Ризі, означали припинення її існування як суб’єкта міжнародного права, а на її території було проголошено Радянську Україну як частину Російської Федерації. Радянська Україна (як і Радянська Білорусь) не мала формальних ознак державної суверенності й у мирних переговорах не брала участі як окрема делегація.

Ризький мирний договір утратив чинність 17.09.1939 (з огляду на окупацію Червоною армією Західної України та Західної Білорусі).

Джерела

  • Мирный договор между Россией и Украиной, с одной стороны, и Польщей — с другой [18 марта 1921 г.] // Документы внешней политики СССР. В 22 т. Том 3: 1 июля 1920 г. — 18 марта 1921 г. Москва: Государственное издание политической литературы, 1959. С. 618–658.
  • Польско-советская война 1919–1920 (ранее не опубликованные документы и материалы) в двух частях / Ред. И. Костюшко. Москва: Институт славяноведения и балканистики. 1994. Ч. 1. 215 с.; Ч. 2. 222 с.
  • Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: В. Кавунник. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. 796 с.

Література

  1. Иоффе А. Мирное наступление советской власти. Петербург : Государственное издательство, 1921. 40 с.
  2. Кедровський В. Рижське Андрусово: спомини про російсько-польські мирові переговори в 1920 р. Вінніпег : Українська видавнича спілка в Канаді, 1936. 64 с.
  3. Borzęcki J. Soviet-Polish peace of 1921 and the creation of interwar Europe. New Haven : Yale University Press, 2008. 418 p.
  4. Borzęcki J. Pokój ryski 1921 roku i kształtowanie się międzywojennej Europy Wschodniej. Warszawa : Polski Instytut Spraw Międzynarodowych, 2012. 429 p.
  5. Dąbski J. Pokój ryski: Wspomnienia, pertraktacje, tajne uklady s Joffem, listy. Warszawa : Grafika Iwona Knechta, 2014. 224 p.
  6. Кавунник В. Прелімінарний мирний договір та військове перемир’я в Ризі 12 жовтня 1920 року: українське бачення // Зовнішні справи. 2017. № 9. С. 31–33.

Автор ВУЕ

В. Л. Кавунник


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кавунник В. Л. Ризький мирний договір 1921 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ризький мирний договір 1921 (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.03.2021



Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ