Антанта

3Антанта2S.jpg

Анта́нта (фр. Entente, букв. — згода) — військово-політичний союз у складі Франції, Російської імперії й Великої Британії, утворений на противагу Троїстому Союзу. Одна зі сторін протистояння в Першій світовій війні.

Історична довідка

Початок формуванню Антанти покладено укладанням політичного (1891) і військового (1893) союзу між Францією й Росією. Після підписання угод між Великою Британією з одного боку і Францією (1904) та Росією (1907) — з іншого передвоєнний склад Антанти остаточно усталився. Більшість країн, які взяли участь у Першій світовій війні на боці Антанти, формально не були її членами.

Членами Антанти під час Першої світової війни стали Японія (з серпня 1914) та Італія (з 1915, доти — член Троїстого (Четверного) Союзу, який, однак, спершу зберігав нейтралітет у війні). 1917 на правах «асоційованої держави» до Антанти приєдналися США, проте вони не були формальним членом союзу.

Крім того, союзниками Антанти були Сербія (ультиматум Австро-Угорщини до неї був приводом для початку війни), Бельгія, Чорногорія, Португалія, Греція, Єгипет, Румунія (з перервою у 1916–1918), Бразилія, Сіам, Монако, Непал та британські домініони. Низка країн проголосили війну Центральним державам, однак не брали участі в бойових діях на боці Антанти (Гаїті, Китай, Куба, Ліберія, Панама та ін.).

Характеристика

1917 утворено центральний командний орган Антанти (Вищу Раду Антанти) за участі представників Франції, Великої Британії, Японії, Італії та США, що базувався у Версалі. США як асоційована держава, а не член союзу, брали участь у Вищій Раді Антанти через постійного військового представника, не долучаючись до політичних структур усередині неї. Вища Рада Антанти мала визначальний вплив на формування післявоєнної карти світу (т. з. версальської системи), яка стала наслідком норм Версальського мирного договору 1919.

Антанта і Україна

Велика Британія і Франція 23.12.1917 уклали Англо-французьку угоду про поділ сфер впливу, яка визначала зони відповідальності двох держав у колишній Російській імперії.

Згідно з цим документом, до зони впливу Великої Британії мали увійти Кавказ, Кубань і Дон, а до зони Франції — територія сучасної України й Бессарабія. Вплив на ці території спершу здійснювався через дипломатичну діяльність британських і французьких консулів у м. Києві й Одесі.

Наприкінці 1918 на півдні України було розміщено обмежений французький військовий контингент (з листопада 1918 — у м. Севастополі, з грудня 1918 — у м. Одесі, з січня 1919 — у м. Миколаєві). У м. Одесі з січня 1919 базувався штаб французької десантної дивізії. У травні 1919 французькі війська з півдня України було евакуйовано. Реальної участі в бойових діях на території України вони не взяли, що відрізняло французьку інтервенцію на південь України від британсько-американської на півночі Росії (райони міст Мурманська й Архангельська).

Література

  1. Hughes M. Diplomacy before the Russian Revolution: Britain, Russia, and the Old Diplomacy, 1894–1917. London : Palgrave Macmillan, 2000. 222 p.
  2. Henig R. B. The Origins of the First World War. London; New York : Routledge, 2002. 96 p.
  3. White J. A. Transition to Global Rivalry: Alliance Diplomacy and the Quadruple Entente, 1895–1907. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 368 p.
  4. Strachan H. The Oxford Illustrated History of the First World War. Oxford : Oxford University Press, 2016. 400 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Антанта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антанта (дата звернення: 20.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.03.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ