Бондарство

Цебро. Національний музей народної архітектури та побуту України (фото Б.Сауляка, 2012)

Бонда́рство, боднарство (від праслов. *bъdьnъ — бодня, діжа) — деревообробний промисел із виготовлення дерев’яних клепкових виробів поліфункціонального використання.

Історична довідка

У Західній Європі бондарну тару регулярно використовували з часів Стародавнього Риму. Найдавніші клепкові вироби, що походять з Британії, Галлії тощо, датовано кінцем 1 тис. до н.е.

В епоху Великого переселення народів бондарні вироби поширилися також у провінційно-римському середовищі, про що свідчать знахідки в похованнях черняхівської культури.

У Середньому Подніпров’ї бондарні вироби з’явилися не раніше 8–10 ст. Серед найдавніших знахідок, — відра, від яких зазвичай збереглися залізні деталі. Писемні згадки про бондарний посуд містить Повість минулих літ (кін. 10 ст.).

Основну масу археологічних знахідок часів Давньої Русі, які мали відношення до бондарства, датовано 12–13 ст. У той час розширився асортимент бондарної продукції: відра, бочки, кадібці різних розмірів і призначення, маслобійки, невеликі посудини, ймовірно, кухлики. У Давній Русі бондарну тару використовували як міру об’єму («кадь», «ведро» та ін.).

У кінці 19 ст. найбільші центри бондарства були в Східному та Західному Поліссі, Слобожанщині, Гуцульщині тощо. На початку 20 ст. в у сфері кустарного бондарства було зайнято 2 % всього сільського промислового населення.

З приходом радянської влади більшість майстрів працювала в колгоспах, об’єднавшись у виробничі артілі. Діяли засолювальні пункти, при яких виготовляли клепковий посуд для консервування.

Бондарна продукція втратила практично-побутову роль із появою широкого асортименту посуду й різноманітного господарського начиння фабрично-заводського виробництва.

На початку 21 ст. бондарство стало проявом творчості майстрів, які не завжди зберігають локальні особливості виготовленні виробів.

Характеристика

Праця бондаря пов’язана з виготовленням виробів зі спеціально підготовленої дерев’яної клепки (опуклої дошки). Своєрідність бондарного ремесла зумовлена передусім технологічним змістом виробництва, у якому виділяють кілька етапів:

Початкова стадія — отримання вихідного матеріалу й первинна його обробка. Зрізаний чи зрубаний стовбур дерева (дуб, сосна, ялина, бук, ясен, вільха, осика) розпилювали на відрізки потрібного розміру, після чого розсікали на заготовки за допомогою спеціальної сокири (манери, плинкача, колуна). Отримані напівфабрикати впродовж 6–12-ти місяців ретельно висушували.
Механічна обробка дерев’яних заготовок і виготовлення із них клепок. Бондарі послуговувалися спеціалізованим пристосуванням — станком (локальні назви: верстак, вісний стілець, кабила, лисиця, стелюга), яким закріплювали клепку та обробляли її іншими знаряддями. За допомогою почергового застосування кривого та прямого струга надавали клепці характерної опуклої форми. Теслярськими інструментами шліфували зовнішню та внутрішню поверхні виробів. Розмір і кількість клепок залежали від форми посудини, її об’єму.
Складання. Техніку визначав тип посуду — однодонний чи дводонний, а також місцеві традиції бондарства. Закріпивши клепки, майстер переходив до вставляння дна. Згодом клепки скріплювали по кругу та стягували обручами (від 2-х до 5-ти). На початку 20 ст. здебільшого використовували дерев’яні обручі, виготовлені з ліщини, ясена, дуба, ялини, верболозу, плетені з лика. Згодом ковалі почали виготовляти металеві обручі. На завершення стінки готової продукції ретельно зачищали.

За бажанням вироби могли декорувати, оздоблювати різьбою, інкрустацією тощо.

Різновиди бондарських виробів

Музей Т. Г. Шевченка у с. Мошни Черкаського району

Ужиткові предмети для тримання, транспортування напоїв — цебер, коновка, гарчик, бочка, барило, чубелів, берівка, бербениця, ботла, бечівка, бочечка тощо.
Кухонний бондарний посуд. Для приготування хліба та борошняних виробів — діжа, зрізок, фаска; для масла — боденька, масничка, маслобійка; для солення та квашення, заготівлі продуктів — діжка, бодня, гелета, станов; для збирання молока — дійниця, путера тощо.
Господарсько-побутового призначення. Для напування та годування худоби — цебер, ряжка, помийниця; для вимірювання сипких продуктів, зокрема борошна — мірка, осьмина, шестнастка, гарнець, міртук; для зберігання зерна — кухва, кадик; для прання — зварка, поливаник, зольниця, гуличок; для перенесення — пасківники; ємності для води — балія, ванна, путня, цебер та ін.

Інструменти

У роботі бондарі використовували молотки, ножівки, рубанки, струги та ін., назви яких у різних регіонах Україні мають локальні відповідники.

Інструменти:

бондарська лава (кобилиця, кобильниця, кобила) — стругальний верстат з ножним затискачем для роботи скобелем;
вигнутий дугою, дворучний вісний ніж (скобель, струг) — використовують для здирання кори, первинного обстругування тощо;
дерев’яні циркулі (розміряч, шестірня, шашкірня, обчиркач) для вимірювання радіуса дна;
уторник (затор) для вирізання уторів — спеціальних канавок, пазів усередині посудини, у які вставляли дно;
натягач (тага, потяг) — пристрій для натягання обручів тощо.

Нематеріальна культурна спадщина

Пасківник, експонат та фото майстерні-світлиці народних ремесел та декоративного мистецтва Буковинського центру культури і мистецтва

23.12.2022 елемент «Гуцульська боднарка» визнано надбанням культурної спадщини та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (реєстраційний номер «057.нкс»). Використано поширене в говірках наріччя південно-західного слово «боднарство» (від праслов’янського *bъdьnъ).

Гуцульське боднарство з випалюванням як ремесло перебуває на межі зникнення. Основні причини: невелика кількість майстрів, трудомісткість продукції та низька вартість ринкова суспільна готових виробів.

Додатково

Про широку мережу осередків бондарства в Україні свідчать топоніми, зокрема назви населених пунктів, що вказують безпосередньо на фах чи продукт діяльності. Наприклад, села Бондарі (Коростенського району Житомирської області; Кременчуцького та Лубенського районів Полтавської області, Подільського району Одеської області, Дубенського району Рівненської області, Конотопського району Сумської області, Ніжинського району Чернігівської області), с. Бочечки (Конотопського району), с. Бондарівщина (Сумського району, обидва — Сумської області) та ін.

Література

Пономарьов А. П., Артюх Л. Ф., Косміна Т. В. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. Київ : Либідь, 1994. 256 с.
Гвоздевич С. Історичні відомості про розвиток бондарства в Карпатах та Прикарпатті // Народознавчі зошити. 2003. № 3–4. С. 460–474.
Станкевич М. Художнє дерево // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат : у 2 т. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. Т. 2: Етнологія та мистецтвознавство. С. 709–726.
Вановська І. Розвиток кустарного бондарства в Україні у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія : Історичні науки. 2010. Вип. 6. С. 102–107.
Сергєєва М. Бондарне ремесло у Київській Русі // Наукові записки з української історії. 2014. № 36. С. 12–18. URL: https://perejaslav.org.ua/istoria/bondarne-remeslo-kiyvska-rus.html
Лемеха М. В. Деревообробні ремесла та промисли // Народна творчість та етнологія. 2014. № 6. С. 84–100.
Литвинчук Н. В. Україна, держава: ремесла та промисли // Енциклопедія історії України : Україна — Українці. Кн. 1. Київ : Наукова думка, 2018. 608 с. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=1.%204.%202
Сауляк Б. М. Розвиток деревообробних ремесел Східного Поділля кінця ХІХ — початку ХХІ ст. Київ : Наукова думка, 2018. 214 с.
Беженар А. Розвиток гуцульського бондарства малих форм з випалюванням на Буковині у ІІ пол. ХІХ — ХХІ ст. // Буковинський центр культури і мистецтва. 2021. URL: http://www.bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/5264-rozvytok-narodnoho-bondarstva-malykh-form-z-vypaliuvanniam-na-bukovyni-u-ii-pol-khikh-khkhi-st.html
Гуцульська боднарка // Український центр культурних досліджень. 2023. URL: https://uccr.org.ua/news/hutsulska-bodnarka/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бондарство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бондарство (дата звернення: 13.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.10.2025