Флоренції історичний центр

Флоре́нції істори́чний це́нтр (англ. Historic Centre of Florence) — архітектурне середовище та пам’ятки історичного міста (Італія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1982.

Площа території пам’ятки 532 га; площа буферної зони 10 453 га. Поетапне розширення території пам’ятки та її буферної зони відбулося 2015, 2021, 2023.

Флоренції історичний центр
Країна	Італія
Місце розташування	Флоренція
Площа	532 га; буферна зона 10 453 га
Рік внесення	1982
Критерії	(i)(ii)(iii)(iv)(v)(vi)

Схематичний план з позначенням червоним кольором території пам'ятки, зеленим – території буферної зони

Куполи і дзвіниці церков

Набережні р. Арно і Понте Веккіо (Старий міст)

Площа Санта-Кроче з однойменним монастирем і храмом

Церква Санта-Марія-Новела

Площа Санта-Марія-Новела

Розташування. Складники

Флоренція розташована на обох берегах р. Арно, яка протікає через місто зі сходу на захід. Низка мостів з’єднує два береги (Понте Веккіо, Понте Санта-Трініта тощо). На правому березі міститься найстародавніша частина міста, оточена мурами Арнольфа 14 ст. Вона включає «римський чотирикутник», який складається з теперішньої площі Республіки, вузьких брукованих вуличок середньовічного міста та забудови епохи Відродження. На лівому березі містяться палаццо Пітті з однойменної площею, прилеглі сади Боболі і церква Санто-Спіріто. З лівобережних пагорбів відкривається панорама міста. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць. Складниками пам'ятки є: собор Санта-Марія-дель-Фйоре; палаццо: Медічі-Ріккарді, Пітті, Ручеллаї, Строцці; галерея Уффіці, Академія вишуканих мистецтв, Національний археологічний музей, Національний музей Барджелло.

Історична довідка

Флоренцію побудовано на місці етруського (див. Етруски) поселення і пізнішої колонії Стародавнього Риму, заснованої 59 до н. е. Від 13–14 ст. Флоренція справляла значний вплив на розвиток архітектури та образотворчого мистецтва — спочатку в Італії, а потім і в усій Європі. У контексті Флоренції виникло поняття Відродження і відповідний йому стиль ренесанс. Там завдяки творчості Л.-Б. Альберті, Ф. Брунеллескі, Донателло і Мазаччо було визначено художні принципи ренесансу. У флорентійському інтелектуальному й художньому середовищі сформувалися й утвердилися два універсальні генії мистецтва — Леонардо да Вінчі та Мікеланджело Буонарроті. Флоренція істотно пов'язана з процесами й подіями духовного життя загальноєвропейського значення. У середовищі неоплатонічної академії тут детально розроблено концепції Відродження та гуманізму як його осердя — завдяки інтелектуальним здобуткам К. Ландіно (1424–1498; тепер Італія), Марсіліо Фічіно, Дж. Піко делла Мірандола та інших мислителів. Видатними флорентійцями були Дж. Боккаччо, Данте Аліг'єрі, Н. Макіавеллі; представником місцевої сім'ї був Ф. Петрарка. Флорентійці, знаючи й шануючи власне архітектурне минуле, зберегли оригінальні форми зодчества, будівельні технології з використанням традиційних будівельних матеріалів. Як наслідок історичний центр Флоренції дотепер не втратив важливих об'ємно-просторових та мистецьких характеристик, попри перетворення 19 ст., здійснені в період, коли Флоренція була столицею Італії.

Від 2006 в історичному центрі Флоренції діє План управління, спрямований на охорону та збереження міської структури, а також на підтримку та посилення зв’язку між традиційними соціально-економічними практиками та культурною спадщиною. Згідно з Планом управління муніципалітет відповідає за збереження пам'ятки всесвітньої спадщини. Генеральним планом міста історичний центр визначено місцем культурного та екологічного значення, де застосовують тільки консерваційно-реставраційні заходи. Успішна містобудівна політика жорстко контролює діяльність в історичному центрі. Муніципалітет створив спеціальний офіс, відповідальний за реалізацію Плану управління та виконання поточних завдань. Офіс разом з іншими органами опрацьовує принципи і напрями діяльності, планує спільні дії та контролює хід реалізації проєктів.

Характеристика

Сучасний історичний центр обмежено залишками міських оборонних споруд 14 ст. Частково збережено брами, вежі та дві фортеці династії Медічі: Святого Іоанна Хрестителя на півночі та Сан-Джорджо-дель-Бельведер на південних пагорбах. Історичний центр Флоренції є унікальним соціальним та містобудівним досягненням, шедевром мистецтва як результатом наполегливої та тривалої творчості, що включає церкви, будівлі, їхні комплекси та ансамблі. Окрім музеїв, насичених цінними артефактами (Археологічний музей, Уффіці, Барджелло, Пітті, Галерея Академії), тут сконцентровано найбільше всесвітньо відомих творів мистецтва — собор Санта-Марія-дель-Фйоре з куполом Ф. Брунеллескі, баптистерієм і дзвіницею роботи Джотто ді Бондоне, площа Синьорії, де домінують палаццо Веккіо (Старий палац) та корпуси галереї Уффіці уздовж однойменної вулиці, церкви Сан-Лоренцо, Санта-Марія-Новелла, Санта-Кроче та капела Пацці, церкви Санто-Спіріто, Сан-Мініато та монастир Сан-Марко, де зберігають живописні твори блаженного Фра Анджеліко (1395–1455; тепер Італія). Історія міста відбилася на художніх творах великих флорентійських майстрів, таких як С. Боттічеллі, Джотто, Дж. Вазарі, Л. Гіберті та Мікеланджело Буонарроті. Флоренція, як провідна економічна та політична сила Європи 14–17 ст., включає найпрестижніші будівлі, в яких втілено могутність і високий культурний рівень банкірів і князів: палаццо Ручеллаї, Строцці, Гонді, Медічі-Ріккарді, Пандольфіні, Пітті з садами Боболі, ризниця Сан-Лоренцо, похоронна капела Медічі, бібліотека Лауренціана тощо. З огляду на це історичний центр Флоренції завдяки своїй унікальній цілісності засвідчує неабияку історичну важливість цього торговельного міста часів середньовіччя та Відродження. Зі свого минулого Флоренція зберегла суцільно забудовані вулиці з інкастельованими (пристосованими до оборони) палацами Спіні, дель Подеста, делла Синьорія, лоджіями Бігалло, деї Ланці, деї Інноченті, дель Меркато-Нуово, фонтанами, мостами та коридором Вазарі, що проходить понад містом та мостом Понте Веккіо.

Галерея

Палаццо Веккіо (Старий палац) на площі Синьйорії
Внутрішній дворик палаццо Веккіо
Вулиця Уффіці, сформована спорудою однойменної галереї
Площа Аннунціати з пам'ятником Фердинандо Медічі
Площа Пітті і палаццо Пітті
Сади Боболі. Вигляд із палаццо Пітті

Значення

Це тосканське місто стало символом епохи Відродження на ранньому етапі правління династії Медічі 15–16 ст., досягнувши найвищого рівня економічного та культурного розвитку. Спадщина Флоренції — 700 років культурного та мистецького розквіту — має унікальні історичні та естетичні якості.

Джерело

Historic Centre of Florence // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/174

Література

Wölfflin H. Renaissance und Barock. Eine Untersuchung über Wesen und Entstehung des Barockstils in Italien. Leipzig : Koehler & Amerlang, 1986. 187 p.
Cresti C., Rendina C. Paläste der Toskana. Köln : Könemann, 2000. P. 14–16.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2005. P. 138–145; 278–287.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 144–151.
Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 138–141.
Frommel C. Architettura del Rinascimento Italiano. Milano : Skyra, 2009. 360 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Флоренції історичний центр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Флоренції історичний центр (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2025