Спасо-Преображенська церква в Нуйно

План. За Завадою В. Т.

Поздовжній розріз. За Завадою В. Т.

Спа́со-Преображе́нська це́рква в Ну́йно, Преображення Господнього церква в Нуйно — парафіяльний храм Православної церкви України, архітектурна пам’ятка національного значення, Ковельський район, Волинська область, Україна.

Дерев’яна церква на мурованому підмурку з прибудованою такою ж дзвіницею стоїть на рівному місці у центрі села. Архітектурна домінанта у середовищі, сформованому селянськими садибами.

Історична довідка

Церкву достеменно не датовано за браком джерел. Поширено дату 1600, проте більшість фахівців вважають храм витвором 16 ст. за ктиторства (див. Ктитор) або православних тоді князів Сангушків (володіли селом до 1543), або князя А. Курбського — власника села 1564–1583. Початково церква була тридільною, одноверхою, зі дзвіничкою над бабинцем. Її перебудовано 1765–1767: дзвіничку розібрано й нижній ярус бабинця надбудовано горішнім поверхом, де розміщено хори; над ним звели нову дзвіничку на 6 дзвонів; до вівтаря прибудовано ризницю; зроблено нову підлогу та новий триярусний іконостас. 1850 дубові стендари, на яких стояла споруда, замінили мурованим фундаментом із низеньким цоколем. 1871 дзвіничку над бабинцем зняли, до нього із заходу прибудували нову велику дзвіницю у так званому єпархіальному стилі. Тоді ж на місці старої ризниці звели нову. Унаслідок цих перебудов і ремонтів стіни ззовні ошальовано (див. Шалівка) дошками горизонтально в стик, а дахи, баню й шатро дзвіниці укрито покрівельною сталлю.

Волинський обласний комітет КПУ у листі 04.10.1962 до Центрального комітету КПУ пропонував зняти церкву з державного обліку як пам’ятку з тим, щоб уможливити її подальше знищення на тій підставі, що церква діюча і протягом 1765–1929 зазнала перебудов (задум не реалізовано).

Характеристика

Тепер церква чотиридільна, має три основні первісні зруби та пізнішу прибудову із заходу. Бабинець прямокутний у плані, центральний зруб (нава) значно більший, квадратний у плані, вівтар гранчастий. Прибудована із заходу дзвіниця типу «восьмерик на четверику» триповерхова, увінчана шатром із маківкою. Перед входом — двоколонний ґанок. Такі само ґанки — перед північними й південними дверима нави. Четверик нави несе масивний восьмерик, увінчаний восьмигранним зімкнутим склепінням зі світловим ліхтарем угорі. Кутові пазухи в місцях переходу четверика у восьмерик закрито пласкими трикутними пандативами пізнішого походження. Бабинець і вівтар мають пласкі стелі й високі дахи. Старовинні північні й південні двері нави становлять мистецький інтерес завдяки збереженим кованим залізним деталям.

Значення

Попри перебудови та добудову, які дещо змінили первісний вигляд споруди, вона зберегла унікальні архаїчні риси, зокрема вежоподібний характер центрального об’єму. Це достеменне, матеріалізоване наукове свідчення про ранній етап формування волинської школи української дерев’яної архітектури. З огляду на це храм має виняткову історико-культурну цінність. Як пам’ятка архітектури від 1956 республіканського (тепер національного) значення, від 1963 має охоронний № 114.

Джерела

Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. V. Ковельский уезд. Почаев : Типография Почаево- Успенской Лавры, 1903. 559 с.
Переверзев Н. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Житомир, 1914. 446 с.
Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. Київ : Держбудвидав, 1956. С. 18.
Постанова Ради Міністрів УРСР «Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР» від 24.08.1963 № 970.
Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. Київ : Наукова думка, 1987. С. 70.
Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 1996. Вип. 4. С. 79.
Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. Пам’ятки архітектури і містобудування. Київ : НАН України. Інститут історії України, Центр досліджень історико-культурної спадщини України, 2018. 495 с.

Література

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1985. Т. 2. С. 74–75.
Завада В. Особенности памятников деревянной архитектуры XVI–XVII вв. на территории Волынской области // Памятники архитектуры Украины. Новые исследования. Киев : КиевНИИТИ, 1986. С. 146–148.
Завада В. Спасо-Преображенська церква, с. Нуйно // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 96.
Завада В. Дерев'яні храми Полісся. Київ : Техніка, 2004. 166 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенська церква в Нуйно // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенська церква в Нуйно (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2026