Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси
|
Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси | |
|---|---|
| Країна | Італія |
| Місце розташування | Кампанія |
| Площа | 98,05 га, буферна зона 1 726,09 га. |
| Рік внесення | 1997 |
| Критерії | (iii)(iv)(v) |
Помпе́ї, Геркула́нум і То́рре Аннунціа́та, археологі́чні ко́мплекси (англ. Archaeological Areas of Pompei, Herculaneum and Torre Annunziata) — архітектурно-археологічні комплекси двох давньоримських міст і двох вілл, які загинули під час виверження вулкана Везувій 79 н. е., область Кампанія (Італія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1997).
Площа території пам’ятки 98,05 га, площа буферної зони 1 726,09 га. Межі території пам'ятки і буферної зони розширено 2023.
Зміст
Розташування. Складники
Розташовано на Півдні Італії на березі Неаполітанської затоки за 2 км від неї, неподалік від вулкана Везувій, який є ландшафтною домінантою місцевості. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць. Складниками є три різні археологічні зони: стародавні міста Помпеї та Геркуланум разом із Віллою Містерій (на захід від Помпей) та Віллою Папірусів (на захід від Геркуланума), а також Вілла А (Вілла Поппея) і Вілла B (Вілла Луція Крассія Терція) у містечку Торре Аннунціата. Великий простір багатофункціонального портового міста Помпеї контрастує з меншими, але краще збереженими залишками невеликого курортного міста Геркуланума, тоді як Вілла А в Торре Аннунціата дає уявлення про розкішний спосіб життя окремих найзаможніших громадян ранньої Римської імперії.
Історична довідка
Найдавніші поселення у цій місцевості відомі з 8 ст. до н. е. У 6 ст. до н. е. місто контролювали етруски, від 424 до н. е. — самніти (італійські давні племена, дружні Стародавньому Риму). У 3–2 ст. до н. е. Помпеї потрапили під вплив Римської республіки, маючи певну автономію, від 80 до н. е. стали колонією Риму. Найбільшу розбудову заможного і добре упорядкованого міста датовано І ст. до н. е. — І ст. н. е. Протягом І ст. н. е. давніші будинки й вілли перебудовано відповідно до змін обставин життя власників і всієї громади містян у мінливих умовах: екологічних (часті землетруси) та економічних (значна родючість ґрунтів довкола міста як наслідок вулканічної діяльності й основа добробуту).
Коли 24.08.79 (за іншими даними — 24.10.79) почалося виверження Везувію, воно поглинуло обидва квітучі римські міста Помпеї та Геркуланум, а також багато заможних сільських вілл у цьому районі. Помпеї були поховані в основному товстим шаром спресованого вулканічного попелу, а Геркуланум зник під пірокластичними породами. У другій половині 17 ст. на цій території фіксували принагідні знахідки старожитностей, а від середини 18 ст. розпочато археологічні розкопки, які за своєю суттю були скоріше скарбошукацтвом. Унаслідок цього місцевість поступово зробили доступною для громадськості. Однак у випадку Геркуланума значні території стародавнього міста все ще лежать під сучасним містом і їх обстежено тільки завдяки наявності мережі тунелів 18 ст., які привернули увагу відвідувачів і тепер є об'єктами екскурсійного показу.
Незамінними історичними джерелами є виявлені археологами останки людей, загиблих під час виверження. Помпеї стали першим місцем застосуванням технології, яку запропонував у середині 19 ст. Дж. Фіореллі: у виявлені у спресованому попелі порожнини заливали рідкий гіпс і після його тверднення отримували гіпсовий зліпок загиблої людини, тварини чи виробів із органічних матеріалів, які струхлявіли й щезли протягом майже двох тисячоліть (приміром, дерев’яних дверей). Цю технологію застосовують дотепер, замінивши гіпс рідким склом, прозорість якого дозволяє бачити як загальну форму, так і скелети жертв. У Геркуланумі вздовж стародавньої берегової лінії було виявлено близько 300 скелетів. Вивчення їх дало змогу зрозуміти стан здоров’я цих людей, їхній спосіб життя та причини смерті. Виконано й відповідні порівняльні дослідження. Це яскраві приклади практики археологічних досліджень 19–20 ст. Від моменту перших відкриттів тут постійно виконують розкопки, які супроводжують консервація, музеєфікація, реставрація виявлених пам'яток та ремонтні роботи. Експоновані об’єкти показують еволюцію археологічних практик, методів збереження пам'яток та підходів до презентації їх упродовж останніх двох сторіч. При реконструкціях аж до 1980-х використовували бетон і сталь, що тепер фахівці оцінюють неоднозначно, бо з'явилися надійніші технології та матеріали. Ці ранні консерваційно-реставраційні роботи в окремих випадках мають самостійне історичне значення, тож відповідні об'єкти варті збереження.
Іншою значущою спадщиною кінця 19–20 ст. було представлення Геркуланума публіці як музею просто неба, можливо, першого такого в Європі: з будівлями, реконструйованими на основі археологічних досліджень, і експозиціями оригінальних об’єктів у межах самої археологічної пам’ятки. Цю концепцію як експозиційний засіб реалізовано і в деяких будівлях Помпей. Незважаючи на експериментальний характер і неоднорідну якість попередніх реставраційно-відновлювальних робіт, автентичність усієї пам'ятки й окремих її частин повністю збережено. Культурний ландшафт, розпланування міста, його парцеляція (поділ кварталів на окремі садиби), споруди, огорожі з брамами, двори є незмінними, хоча окремі компоненти й потребують постійного нагляду та відповідного обслуговування.
Уся пам'ятка всесвітньої спадщини належать державі. Нею та найближчими територіями адмініструють Археологічний парк Помпеї (він також контролює вілли в Торре Аннунціата) та Археологічний парк Геркуланума. Ці автономні установи створено у 2010-х як частину ширшої міністерської реформи з децентралізації. Вони є місцевими органами охорони культурної спадщини і включають технічний та науковий персонал (археологи, архітектори, реставратори), охорону та організаторів обслуговування відвідувачів, щорічна чисельність яких понад 2,5 млн осіб, з яких понад 50 % — іноземці. Від 2012 Європейський Союз реалізував 5-річний «Великий помпейський проєкт». План управління затверджено 2014. На пам'ятці позначається загальна зміна методів збереження архітектурно-археологічних пам'яток у 21 ст. Вона залишає в минулому пооб'єктний частковий підхід і спонукає до більш скоординованого комплексного вирішення питань збереження і репрезентації значної кількості історичних споруд на великих за площею територіях старовинних міст.
Характеристика
Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата дають повну картину римського життя з І ст. до н. е. до І ст. н. е., демонструючи збережені аспекти повсякденності (зокрема, Вілла А в Торре Аннунціата є найзначнішим зразком заміської вілли доби античності). Завдяки своєрідній природній консервації продуктами вулканічного виверження ці археологічні залишки не мають собі рівних у світі за повнотою та масштабом. Помпеї, з їх добре збереженими будівлями на розкопаній території площею 44 га, є єдиним у світі археологічним комплексом, який дає повну картину розпланування та забудови давньоримського міста. Це оборонні мури з брамами, головні вулиці, зорієнтовані на силует Везувія, форум, оточений кількома значними громадськими спорудами, такими як базиліка та храми. У різних кварталах є багато комплексів термів, на периферії — два театри й амфітеатр.
У Геркуланумі добре збережено кілька громадських споруд, зокрема палестра з брамою, два комплекси терм, колегія жерців імператорського культу Октавіана Августа та театр. Вілла Папірусів, розташована поза мурами міста, є зразком розкішної резиденції. Місто характерне повною збереженістю крамниць, які все ще містять обладнання — величезні винні амфори. Міські райони Геркуланума та набережна демонструють вищий рівень збереження давніх споруд, зокрема їхніх горішніх поверхів. Тільки тут є винятково збережені специфічні знахідки, що включають архітектурні елементи, дерев’яні меблі, предмети повсякденного вжитку й навіть продукти харчування.
Помпеї та Геркуланум відомі значною кількістю житлових і комерційних будівель уздовж ретельно забрукованих вулиць. Найпоширенішим архітектурним типом є атріумний будинок з внутрішнім двориком у центрі (Будинок хірурга в Помпеях). Такий тип будинку заможні власники розширювали, прикрашали колонадами та аркадами, облаштовували великі репрезентативні кімнати. Так виник тип пишно декорованої багатокімнатної римської вілли, поширений в усій імперії (Будинок Фавна у Помпеях). Вілла Містерій поблизу міських мурів Помпей перетворена на розкішну резиденцію зі скромного будинку, зведеного у 3 ст. до н. е. Отримала назву завдяки чудовим настінним розписам у триклінії, що зображують обряди посвяти (містерії) культу Діоніса. Дві вілли у Торре Аннунціата є прикладами заміських будівель у сільській місцевості в околицях Помпей. Вілла А, так звана Поппея, — це величезна приморська резиденція рекреаційного призначення, побудована в середині І ст. до н. е., розширена в імператорську добу. На момент виверження виконували роботи з її реконструкції. Вілла знаменита завдяки добре збереженим настінним розписам. Це одні з найважливіших прикладів античного римського живопису з ілюзіоністичними фресками дверей, колонад і видів саду. Вілла B є прикладом «вілли рустика» з численними приміщеннями, призначеними для господарської діяльності.
Особливістю Помпей є розмаїття графіті на стінах споруд. Катастрофа сталася перед виборами, тож на стінах видряпано багато політичних гасел і текстів особистого характеру. У Геркуланумі вулканічні відклади зберегли сотні воскових табличок, деякі з них містять юридичні документи. На Віллі Папірусів знайдено понад 1800 сувоїв папірусів, що містять грецькі філософські тексти.
Репрезентовані залишки міст Помпеї, Геркуланума та пов’язаних з ними вілл, зруйнованих і водночас збережених для історії Везувієм, оприявнюють картину суспільства й повсякденного життя людей у конкретний момент минулого. Така наочність не має собі рівних в інших місцях світу. Відкриття та подальша історія місцевості як археологічної скарбниці протягом кількох сторіч захоплює колективну уяву, формуючи археологічні, історичні, консерваційні та інтерпретаційні практики в Європі та за її межами. Одним із підтверджень цього є картина К. Брюллова «Останній день Помпеї».
Значення
Помпеї та Геркуланум є єдиними руїнами римських міст, які збережено так повно, що вони не мають аналогів щодо цілісності та масштабу в світі. Вілли в Торре Аннунціата мають найкраще збережені настінні розписи давньоримської доби. З огляду на це Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси включено 1997 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 829 за критеріями (iii)(iv)(v) як визначний приклад міських і приміських римських поселень, що демонструють в усій повноті римську культуру І ст. н. е.
Додатково
Учитель Т. Шевченка К. Брюллов у липні 1827 у супроводі невістки К. Розумовського М. Розумовської (1772–1865; тепер РФ) відвідав археологічні розкопки Помпей і 4 дні присвятив вивченню пам’ятки й археологічних знахідок. Наслідком став виконаний ним 1830–1833 з ініціативи й на прохання М. Розумовської великий живописний твір «Останній день Помпеї» — науково достовірна (на рівні знань тогочасної науки) художня реконструкція подій 79 н. е. Картину з великим успіхом експонували 1833 у містах Римі та Мілані, 1834 — у Парижі, де вона отримала велику золоту медаль Паризького салону. 1834 картину перевезено до м. Санкт-Петербурга. Її високо цінував М. Гоголь, присвятивши статтю 1834.
Галерея
Фреска «Венера в раковині» в інтер'єрі однойменного будинку
Живописний декор інтер'єру вілли в Помпеях
Консервація і музеєфікація двоповерхової архітектурно-археологічної пам'ятки
Амфітеатр
Жертва виверження Везувія:
гіпсовий відливок в експозиції
Картина К. Брюллова
«Останній день Помпеї»
Цитата
М. Гоголь, стаття «Последний день Помпеи (Картина Брюлова)»:
Переклад:
«Картина Брюллова — одне з найяскравіших явищ ХІХ сторіччя. Це — світле воскресіння живопису, який довго перебував у якомусь напівлетаргічному стані (…) Картину Брюллова можна назвати повним, всесвітнім витвором. До неї увійшло геть усе. Принаймні вона захопила в свою сферу таке розмаїття, якого до нього (Брюллова) ніхто не охоплював.»
Оригінал:
«Картина Брюлова — одно из ярких явлений ХІХ века. Это — светлое воскресение живописи, пребывавшей долгое время в каком-то полулетаргическом состоянии (…) Картина Брюлова может назваться полным, всемирным созданием. В ней все заключилось. По крайней мере она захватила в область свою столько разнородного, сколько до него никто не захватывал.»(Цит. за кн.: Гоголь Н. Собрание сочинений в 6 т. Т. 6. Москва : Гос. изд-во худ. литературы, 1953. С. 75, 77–78. Переклад Вечерського В. В.)
Джерело
- Archaeological Areas of Pompei, Herculaneum and Torre Annunziata // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/829
Література
- Moloney N. Archeology. Oxford : Oxford University Press, 1995. P. 86–93.
- Longobardi G. Pompei sostenibile. Roma : L'Erma di Bretschneider, 2002. 166 p.
- Dickmann J.-A. Pompeji. Archäologie und Geschichte. München : C. H. Beck, 2005. 128 p.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 413–419.
- Panetta M. R. Pompeji. Geschichte, Kunst und Leben in der versunkenen Stadt. Stuttgart : Belser, 2013. 416 p.
- Esch H. G. Pompeji. Der architektonische Blick. Köln : Buchhandlung Walther und Franz König, 2024. 198 p.
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2025
