Покровський собор в Ізмаїлі

Покро́вський собо́р в Ізмаї́лі — ансамбль споруд православної церкви із дзвіницею, пам’ятка архітектури національного значення, Одеська область, Україна.

Покровський собор в Ізмаїлі. План

Міститься на узгір’ї в історичному центрі міста у Міському саду і є архітектурною домінантою міста.

Історична довідка

Споруду храму збудовано 1821–1831. Автора проєкту не з’ясовано. Ймовірне авторство санкт-петербурзького архітектора А. Мельникова (1784–1854; тепер Росія) не має документального підтвердження. Соборну дзвіницю збудовано 1833–1848 за проєктом, ймовірно, одеського архітектора І. Козлова (1800; тепер Росія — після 1860; тепер Україна). За його ж проєктом 1848 споруджено притвор, який об’єднав дзвіницю з церквою. 1937–1938 (за румунської влади) з боку вулиці обабіч дзвіниці прибудовано дві колонади. 1912–1914 художник П. Піскарьов (1875; тепер Росія — 1949; тепер Молдова) розмалював церковний інтер’єр. На 2024 це собор Одеської єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

Характеристика

Ансамбль споруд вирішено у стилі пізнього класицизму. Основний об’єм собору прямокутний у плані, з напівкруглою апсидою зі сходу, увінчаний сферичним куполом на циліндричному підбаннику. Входи на бічних фасадах акцентують чотириколонні портики тосканського ордера з трикутними фронтонами. Головний вхід виділяє двоколонний портик римо-доричного ордера на західному фасаді дзвіниці, яку з основним об’ємом об’єднує невисокий звужений притвор.

Дзвіниця квадратна у плані, триярусна. Горішній ярус є колонною ротондою іонічного ордера, увінчаною сферичною банею зі шпилем. Обабіч дзвіниці симетрично розташовано дві дугодібні в плані відкриті колонади римо-доричного ордера на низькому ступінчастому стереобаті.

Стіни муровано з блоків вапняку й потиньковано (див. Тиньк). Головним мотивом членувань фасадів є прямокутні прорізи вікон. Стіни у горішній частині основного об’єму завершено високим аттиком. Чіткість членувань і класицистичну пропорційність (див. Пропорції архітектурні) споруди підкреслює гармонійний контраст стін із портиками й ритмом струнких колонад, увінчаних повним антаблементом із виразним тригліфно-метопним фризом.

Апсиду храму перекрито конхою, притвор має плоску стелю, інші частини перекрито коробовими та хрещатими склепіннями. В інтер’єрі мистецьку цінність мають орнаментально-сюжетні малювання у стилі модерн, з орієнтацією на стилістику розписів Володимирського собору в м. Києві. Особлива виразність і колористична гармонійність властиві оздобленню середохрестя.

Значення

Собор із дзвіницею та колонадами є одним із найвизначніших церковних ансамблів на Півдні України. Від 1964 має статус пам’ятки архітектури й містобудування республіканського (тепер національного) значення.

Література

Тищенко О. Собор Покрова Богородиці з дзвіницею // Вечерський В., Годованюк О., Тиманович Є. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 194.
Історико-містобудівні дослідження: Васильків, Вінниця, Горлівка, Ізмаїл / За ред. В. Вечерського. Київ : [б. в.], 2011. С. 90–101.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровський собор в Ізмаїлі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровський собор в Ізмаїлі (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.05.2024