Парлер, Петер

Парлер Петер. Прижиттєве портретне зображення в інтер'єрі собору Святого Віта у Празі

Парлер, Петер (Parléř, Petr)
Народження	1332 або 1333«або1333» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1332.
Місце народження	Швебіш-Гмюнд
Смерть	13.07.1399
Місце смерті	Прага
Місце поховання	Прага, Святого Віта собор у Празі
Місце діяльності	Німеччина, Чехія
Напрями діяльності	архітектура, скульптура
Традиція/школа	готика

Собор Святого Віта у Празі

«Золота брама» собору Святого Віта у Празі

Карлів міст у Празі

Староміська передмостова надбрамна башта у Празі

Па́рлер, Пе́тер (Парлерж; чеськ. Parléř, Petr; нім. Parler, Peter; 1332 або 1333, м. Швебіш-Гмюнд, тепер федеральна земля Баден-Вюртемберг, Німеччина — 13.07.1399, м. Прага, тепер Чехія) — архітектор і скульптор, представник пізньої готики, автор низки споруд у Центральній Європі.

Життєпис

Найвідоміший представник численної династії архітекторів Парлерів німецького походження. Вони працювали у Центральній Європі (у містах Аугсбурзі, Базелі, Відні, Загребі, Кельні, Нюрнберзі, Ульмі, Фрайбурзі тощо). Прізвище походить від лат. parlerius, що в середньовіччі означало головного будівничого, керівника будівельних робіт. Петер — син Генріха Парлера Старшого (1300–1370; тепер Німеччина) із м. Кельна, автора собору Святого Хреста у м. Швебіш-Гмюнді. Будівничими були й Генріхові брат Петер фон Ройтлінген та племінник Йоганн Парлер Старший, майстри-будівельники храмів у Німеччині та Швейцарії.

Освіту й фахову підготовку отримав у майстерні батька на будівництві Кельнського собору. Практичного досвіду набув на будівництві соборів у Нюрнберзі, Страсбурзі, Швебіш-Гмюнді. На будівельному майданчику собору Святого Хреста у м. Швебіш-Гмюнді 1353 познайомився з Карлом IV Люксембурзьким, який запросив майстра на роботу у м. Прагу, щоб продовжити репрезентативні будови, які розпочав попередній королівський архітектор Матьє із Арраса (1290; Франція — 1352; Чехія). У Празі керував ремісничим цехом будівничих, проєктував і споруджував численні будови не тільки у місті, а й у Чехії загалом. Йому допомагали два сини, котрі також стали архітекторами — Я. Парлер і В. Парлер (1360; Чехія — 1404; Австрія). Був заможним городянином, райцею (виборним членом) двох міських магістратів у Празі — на Градчанах та у Старому місті; мав два власні будинки у центрі Праги.

Творчість

П. Парлер забезпечив архітектурне втілення «культу Праги» короля й імператора Карла IV Люксембурзького, котрий бачив це «місто, слава якого сягне зірок» столицею Європи. Разом із синами збудував:

основну частину собору Святого Віта (хор, нави, ризницю, південну вежу, каплицю Святого Вацлава, Золоту браму тощо);
мурований міст через р. Влтаву з передмостовою баштою, що стала взірцем для всіх празьких башт;
кілька празьких церков і каплиць;
добудував Староміську ратушу;
перебудував Каролінум (старий корпус Карлового університету).

За межами Праги:

завершив розпочате Матьє із Арраса спорудження замку Карлштейн;
звів церкву Святого Варфоломія у Коліні над Лабою (тепер Середньочеський край, Чехія);
створив проєкт костелу Святої Варвари в Кутній Горі, реалізований Я. Парлером.

Багато працював як скульптор — з каменем і деревом. Йому належить скульптурне оздоблення його архітектурних творів, серед яких: інтер'єр собору Святого Віта, кам'яні королівські надгробки там само та численні скульптури релігійного змісту (статуя Святого Вацлава 1360 у соборі Святого Віта).

Основоположник «школи Парлера» у Чехії, автор оригінального за формою і конструкцією сітчастого нервюрного склепіння, яким перекрито хор і середню наву собору Святого Віта. Заснована ним Празька скульптурна школа розвивалася до гуситських війн 1419–1434. Сформований його творчістю вишуканий готичний образ Праги розвивали й доповнювали наступні покоління архітекторів, що працювали в Чехії.

Твори

Усі — в Чехії:

Королівський та імператорський замок Карлштейн 1353–1367;
собор Святого Віта у Празі 1353–1398;
Тинський костел Діви Марії у Старомі місті Праги 1353–1398;
Карлів міст у Празі 1358–1398;
капела й еркер Староміської ратуші у Празі 1366;
мармуровий надгробок короля Пржемисла Оттокара І у соборі Святого Віта 1377;
мармуровий надгробок короля Пржемисла Оттокара ІІ у соборі Святого Віта 1377;
21 бюст у трифорії собору Святого Віта 1378–1379;
Староміська передмостова надбрамна башта у Празі 1370–1380-ті;
еркер Каролінума у Празі 1383–1386.

Збережені архітектурні проєкти:

хор і західний фасад собору Святого Віта;
південна вежа собору Святого Віта.

Обидва кресленики, виконані на пергаменті чорним чорнилом, зберігаються у Кабінеті графіки Віденської академії образотворчого мистецтва.

Визнання

Високим визнанням заслуг архітектора є поховання його з надгробком, а також портретний бюст у соборі Святого Віта. На його честь названо гімназію у м. Швебіш-Гмюнді. Німецький фонд охорони пам’яток що два роки присуджує Премію Петера Парлера за визначний внесок у збереження та реставрацію культурної спадщини. Більшість споруд П. Парлера визнано найвизначнішими творами європейської готики і вони є пам’ятками всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Галерея

Тинський костел Діви Марії у Старомі місті Праги
Капела й еркер Староміської ратуші в Празі
Еркер Каролінума в Празі]
Замок Карлштейн

Джерела

UNESCO World Heritage Centre: Historic Centre of Prague. URL: https://whc.unesco.org/en/list/616
UNESCO World Heritage Centre: Kutná Hora: Historical Town Centre with the Church of St Barbara and the Cathedral of Our Lady at Sedlec. URL: https://whc.unesco.org/en/list/732
Вечерський В. В. Середньовічна архітектура Чехії та Словаччини // Велика українська енциклопедія. Простір знань. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%A7%D0%B5%D1%85%D1%96%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8

Література

Libal D. Die Baukunst. Die Parler und der schöne Stil 1350–1400. Europäische Kunst unter den Luxemburgern. Führer zur Ausstellung von Uwe Westfehling. ed. v. A. Legner. Köln : Schnütgen-Museum und Außenreferat der Museen der Stadt Köln 2, 1978. P. 619–621.
Burian J. Katedrala Sv. Vita na Prazskem Hrade. Praha : Odeon, 1978. 152 s.
Poche E. Cechy. Umelecke pamatky. Praha : CTK-Pressfoto, 1982. 98 s.
Porter T. Prague: Art & History. Prague : Flow East, 1995. 128 p.
Kubů N. Hrad Karlštejn. 3 vyd. Praha : Památkový ústav středních Čech ve spolupráci s nakl. Vega-L, 2001. 32 s.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 280–281.
Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 221–236.
Malina J. Karlsbrücke. Prag : Eminent Verlag, 2007. 206 s.
Kuthan J., Royt J. Katedrála sv. Víta, Václava a Vojtěcha. Praha : [b. n.], 2011. 683 s.
Pokorný M. Die Prager Burg – Brennpunkt der Geschichte. Praha : Slovart, 2014. 248 s.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Парлер, Петер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Парлер, Петер (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.11.2025