FREEARTICLES

Середньовічна архітектура Чехії та Словаччини

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Слов'янські племена, які жили на території теперішніх Чехії та Словаччини, у 7 ст. входили до складу племінного союзу Само. На початку 9 ст. на цих землях виникла держава, яку називали Великою Моравією і тепер вважають першою державою чехів і словаків. На прохання великоморавського князя Ростислава візантійський імператор послав туди 863 знаменитих солунських братів святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, котрі заклали основи слов'янської писемності й літератури. Чехи й словаки прийняли хрещення за східним обрядом. 894 Чехія відділилася від Великої Моравії, а 906 на ці землі прийшла навала угорців. Чехи зуміли їх потіснити, проте територія Словаччини аж до кінця 17 ст. лишилася у складі Угорщини, потрапивши після цього в імперію Габсбургів. Чехія від 1158 стала королівством, що увійшло до складу Священної Римської імперії. Це сприяло утвердженню тут у церковному житті латинського обряду. Найвищого розвитку Чехія досягла за короля Карла Люксембурга, котрий був водночас імператором Священної Римської імперії під іменем Карла IV (1346–1378). Переломними етапами в історії Чехії були гуситські війни 1419–1434, а також 1526, коли Османська імперія розгромила угорців у битві під Могачем і турецька загроза примусила чехів формально піддатися імперії Габсбургів. Після захоплення турками більшої частини Угорщини та Південної Словаччини у другій чверті 16 ст. угорське національне життя відступило на терени Словаччини і Трансільванії. Після програної чехами битви на Білій горі 1620 Чехія остаточно потрапила під владу монархії Габсбургів. Зі словацькими землями у складі Угорщини це сталося 1688, після остаточного вигнання турків з Центральної Європи. Чехи і словаки жили у складі однієї держави аж до її розпаду 1918, а потім у складі Чехословаччини майже до кінця 20 ст. Це наклало відбиток на архітектуру Чехії та Словаччини, яка, попри наявність деяких регіональних відмінностей, розвивалася в єдиному культурному колі й мала однакову періодизацію (з деяким запізненням стилістичних новацій у Словаччині порівняно з Чехією). Це дає можливість розглядати середньовічну архітектуру цих країн спільно, проте з виділенням певних регіональних явищ.

З огляду на зазначене періодизація середньовічної архітектури обох країн є такою:

  1. Дороманська архітектура Великої Моравії: 9–10 ст.
  2. Романська архітектура: 11–12 ст.
  3. Готична архітектура: 13 — початок 16 ст.

Історичний огляд

Великоморавська держава мала розвинену систему укріплених городищ — Микульчице, Старе Місто біля Угерського Градиште, Нітра, Прага та інші, відомі за результатами археологічних досліджень. Микульчицьке городище було столицею Великої Моравії. Укріплення городищ були дерев’яно-земляними, традиційними для слов’ян. Тільки князівський замок Микульчицького городища «На валах» мав високий оборонний мур. Празький Град був збудований у 9 ст. князівським родом Пржемисловичів у вигляді дерев’яно-земляного укріплення для захисту ринку біля броду через р. Влтаву. Дещо раніше на протилежному правому боці р. Влтави виникло укріплення Вишеград. Ці два укріплені ядра визначили розташування і містобудівний розвиток середньовічної Праги, яка виникла внаслідок злиття двох торговельно-ремісничих посадів і ринку.

Церковну муровану архітектуру принесли у Велику Моравію артілі майстрів із Хорватії та Зетського Помор’я. Муровані з каменю храми належали до трьох основних архітектурних типів:

  1. Зальні храми з апсидами (храм № 10 у Микульчице, стіни якого укріплено контрфорсами; два храми за першим двором Празького Граду).
  2. Ротонди різних типів — дводільні, тридільні, багатопелюсткові (ротонди у Микульчице, у Будеч, ротонда Святого Віта в Празькому Граді 930, ротонда Святого Петра в Старому Пльзенеці 10 ст.). Великоморавські ротонди спричинилися до появи аналогічних храмів у сусідніх країнах: крім Чехії — у Польщі, Угорщині та Галицько-Волинському князівстві.
  3. Базиліки, у т. ч. й купольні (базилікальний купольний храм «На Шпиталках» у Старому Місті біля Угерського Градиште; тринавова базиліка князівського замку «храм № 3» в Микульчице — найбільший храм Великої Моравії; церковний комплекс резиденції єпископа Мефодія у с. Сади біля Угерського Градиште).

Після заснування Празького єпископства 973 виникли перші католицькі монастирі бенедиктинського ордена — монастир Святого Їржі (Юрія-Змієборця) на Празькому Граді з тринавовою базилікою.

Майже всі пам'ятки архітектури дороманського періоду відомі лише за результатами археологічних досліджень.

Романська архітектура розвивалася під впливом католицьких чернечих орденів та західних майстрів, які приходили вже не тільки з Адріатики, а й із Оттонівської Саксонії. У цей час ростуть міста (Прага, Брно, Оломоуц). Від 11 ст. розпочато перебудову Празького Граду, що стала особливо інтенсивною після пожежі 1142. Територію значно збільшено, до 300 м завдовжки при ширині до 120 м. Її оточували мури заввишки 12 м з баштами, у тому числі трьома надбрамними. У межах мурів містилися муровані: князівський та єпископський палаци, церкви, монастир. Тогочасну Прагу іноземці називали «білокам’яною», що свідчить про наявність багатьох мурованих будівель. У 11–12 ст. сформовано тип празького романського будинку, розташованого уздовж вулиці, дво- триповерхового, з зовнішніми сходами, з нижніми поверхами, перекритими мурованими хрестовими й циліндричними склепіннями, що спиралися на внутрішні стовпи. У Празі відомо понад 70 таких будинків. Видатним технічним досягненням романської доби був кам’яний міст королеви Юдити через р. Влтаву (на місці пізнішого Карлового мосту).

Унаслідок конфлікту між чеським королем і празьким єпископом останній збудував свою укріплену резиденцію за межами Праги, в Роудниці над Лабою в останній чверті 12 ст. — за типом французького донжона з циліндричними наріжними баштами. Інші феодали в той час не мали права будувати замки. Тому замкова архітектура романської доби представлена в Чехії королівськими замками Звіков, Локет початку 13 ст., Хебським замком, збудованим на зламі 12–13 ст. як пфальц німецького імператора Фрідріха Барбаросси, а також моравськими замками-донжонами в Гуквальдові, Лукові, Пржимді та словацькими замками у Нітрі, Братиславі, які пізніше радикально перебудовано.

Найінтенсивнішим храмове будівництво було у Празі, де в романську добу збудовано 41 храм, із них у Празькому Граді — 5, у Вишеграді — 6. У церковній архітектурі розвивалися архітектурні типи, започатковані у великоморавській архітектурі — центричні, у тому числі ротонди (ротонди Святого Хреста, Святого Лонгина, Святого Мартина — усі в Празі, кінця 11 —початку 12 ст.; ротонда Святого Їржі на горі Ржип 1126, ротонди в Голубиці та Святого Їржі в Скалиці). До центричних храмів належить тетраконхова церква Святих Петра і Павла у Ржезновіце першої половини 12 ст. Храми зального типу були однонавовими й мали прямокутного плану основний об’єм, вівтарну апсиду й вежу на західному фасаді (церква Святого Якуба в Якубі середини 12 ст., церква Діви Марії в Могельниці на Їзері третьої чверті 12 ст.). Тринавові базиліки з двома вежами на західному фасаді представлено монастирським храмом Святого Їржі на Празькому Граді, перебудованим 1142, а також базиліками Святого Віта там само та Святого Лаврентія на Вишеграді (друга половина 11 ст.), базиліками Діви Марії Страговського монастиря в Празі 1143, Діви Марії в Тисмиці третьої чверті 12 ст, церквою Святого Іллі в Милевско кінця 12 ст., базилікою цистерціанського монастиря в Пласах. Фасади всіх цих храмів вирішено мотивами романської глухої аркади. Їх розчленовано лопатками, прикрашено аркатурою, вікна зведено у біфорії та трифорії, перспективні портали прикрашено різьбленням. Вершиною і завершенням романської архітектури Чехії є церкви й каплиці Вінецької області, в архітектурі яких присутні окремі риси ґотики (ребристі склепіння). Прикладом є церква Святого Мікулаша у Вінці 1240.

Перші елементи готики помітні у Чехії від другої чверті 13 ст. завдяки цистерціанським майстрам-будівничим із Бургундії. Спершу готичні деталі механічно накладають на загальну романську структуру будівель і споруд (цистерціанська церква в Пржедклаштержі 1250), потім з’являються споруди, перекриті системою нервюрних склепінь зі стрілчастими арками (баптистерій монастирського храму в Тржебичі, монастирська церква в Тишнові).

Друга половина 13 ст., на яку припадає час правління короля Пржемисла Отакара ІІ, дістала назву епохи «пржемисловської готики». У цей час до Чехії масово переселяються німецькі колоністи, тут будують нові міста (Старе місто в Празі 1232–1234, Ческе Будейовіце 1265, Тельч — у Чехії; Бардейов — у Словаччині), замки (Крживоклат, Червений Камінь, Бездез) й монастирі (Вишший Брод, Злата Коруна, Чеське Будейовіце, Седлец). Нові міста закладали на рівній місцевості, здебільшого — біля замку. Вони мали прямокутно-прямолінійне розпланування з квадратною ринковою площею в центрі. Одним із перших був перебудований замок у Звикові, де 1270 у старому романському замку створили новий внутрішній двір з двоярусною аркадною галереєю зі стрілчастими арками. Дещо пізніше, 1333 перебудовано королівський (колишній князівський) палац на Празькому Граді, який отримав аркадну галерею на північному фасаді. Аналогічно будівничі монастирів велику увагу звертали на створення клуатрів із аркадними галереями по периметру, а також на великі трапезні зали (Вишший Брод). Найяскравішим зразком «пржемисловської готики» в церковному будівництві є церква цистерціанського монастиря в Седлеці 1300 — тринавова базиліка з трансептом, гранчастим хором, деамбулаторієм і вінцем капел — за французькими зразками.

Розквіт чеської готики пов’язаний із часом правління короля й імператора Карла IV Люксембурга. Він народився 1316 у Празі, виховувався в Парижі при французькому королівському дворі та при папському дворі в Авіньйоні, довго жив в Італії, листувався з поетом Петраркою. Ставши фактичним правителем Чехії від 1342, а імператором — від 1355, він бачив Прагу новим Римом, столицею всієї Європи. «Культ Праги», властивий Карлу IV, обернувся заснуванням тут самостійної архієпископії, Емауського монастиря, в якому служба Божа правилася по-слов’янськи, Празького університету 1348 — найдавнішого у Центрально-Східній Європі, зразка для пізніших університетів у Кракові, Гайдельберзі, Відні. «Золота булла» Карла IV 1356 закріпила домінування Чехії у Священній Римській імперії. Якщо у попередні епохи чеська архітектура «наздоганяла решту Європи», то від часів Карла IV вона вийшла на передній край стилістичного розвитку і вже ніколи не демонструвала значного відставання від інших європейських країн.

1348 у Празі навпроти Граду і Малої страни засновано велике за площею Нове місто, прилегле до Старого міста. Воно мало цілісну архітектурну композицію, нерегулярне розпланування вулиць та систему площ, призначених для торгівлі (теперішні Карлова і Вацлавська площі). Після цього Прага стала одним із найбільших міст Європи. Нове місто одразу ж забудовували мурованими будинками, більшість з яких були двоповерховими, зверненими причілками до вулиці чи площі, нерідко — з аркадною галереєю на фасаді, увінчаному трикутним щипцем. Основними приміщеннями такого будинку були майстерня або лавка на першому поверсі, пов’язані з житловими приміщеннями та внутрішнім двором. Будували також і дерев’яні будинки фахверкової конструкції, проте вони не збереглися. Аналогічні муровані будинки зводили й у празьких Старому місті та на Малій страні, а також в інших містах — Літомишлі, Ческе Будейовіце, Таборі, Тельчі, Чеському Крумлові, Кутній Горі. Так званий Кам’яний чи Мурований будинок у Кутній Горі 1480 — триповерховий, з розвиненим горищем, зі стрілчастою аркадою першого поверху, фасадним еркером, високим готичним фронтоном з пінаклями, краббами та іншим декором — представляє найрозвиненіший тип міського будинку і є шедевром чеської готики. Більш пізні (першої третини 16 ст.) «Фронтонний будинок» і два будинки на Ратушній площі у м. Таборі, як і таборська ратуша, уже знаменують перехід від готики до ренесансу.

Празький Град, Мала страна, Старе місто за часів Карла IV отримали модернізовані муровані укріплення у вигляді кам’яних стін з круглими й прямокутними баштами, витриманими в готичній стилістиці. Межі Граду були дещо розширені з перебудовою Чорної та Білої башт. Для кращого зв’язку між двома берегами р. Влтави під керівництвом знаменитого архітектора Петера Парлера від 1357 будували новий кам’яний міст довжиною 516 і шириною 9,5 м на місці знесеного в повінь романського мосту королеви Юдити (тепер це Карлів міст). Він також був добре укріпленим: в’їзд на нього з боку Старого міста контролює Старомістська передмостова башта 1380-х, що має стриманий і водночас вишуканий фасадний декор у стилістиці розвиненої готики, який включає скульптурні зображення Святого Віта та королів Карла IV, Вацлава IV. Ця башта слугувала зразком для багатьох пізніших башт не тільки Праги, а й усієї Чехії, зокрема для Порохової башти та ратушних веж Старого і Нового міст у Празі. Старомістська ратуша була центром Старого міста. Розпочата будівництвом в останній чверті 14 ст. і завершена в 15 ст., вона прикметна своєю капелою з вівтарним еркером, прикрашеним тонким скульптурним декором, високою вежею вишуканого силуету та астрономічним годинником. Аналогічним готичним еркером другої половини 14 ст. знаменита будівля празької колегії — Каролінума.

Найвизначнішим архітектурним твором Карлової доби став собор Святого Віта на Празькому Граді, який розпочали будувати на місці знесеної романської тринавової базиліки 1344, одразу після того, як Карл IV добився від папи римського створення Празького архієпископства. Будівництво тринавової базиліки з гранчасним хором, деамбулаторієм і вінцем капел розпочав французький архітектор Матьє із Арраса, а після його смерті 1353 продовжив 23-річний майстер зі швабського Гмюнда Петер Парлер, син тамтешнього майстра Генріха Парлера з Кельна. П. Парлер керував будівництвом 44 роки і став центральною постаттю чеської готики доби її найвищого розквіту. Після смерті П. Парлера будівництво собору 1397–1404 продовжували його сини Вацлав і Ян, проте храм завершено аж у першій третині 20 ст. П. Парлер також брав участь у спорудженні церкви в Коліні на Лабі, тринавової базилікальної Тинської церкви Діви Марії в празькому Старому місті (1380–1390) з дуже виразними за силуетом двома вежами, що фланкують головний фасад. Архітектурна школа П. Парлера вплинула на появу пізньоготичної так званої рожемберкської архітектурної школи в Південній Чехії, а також на подальший розвиток готики не лише в Чехії та Словаччині, а й в інших прилеглих країнах (Польща, Угорщина, Німеччина).

Протягом 1348–1365 під керівництвом П. Парлера збудовано заміський королівський замок Карла IV Карлштейн із функціями резиденції та королівської скарбниці. Цими обставинами зумовлено добре збережене пишне мистецьке оздоблення інтер’єрів багатьох приміщень замку.

Загалом, від початку 14 ст. у Чехії бурхливо розвивалося замкове будівництво, прекрасними зразками якого є замки другої половини 14 ст. Бездез, Крживоклат, Краковець, Точник та багато інших. Усі чеські замки готичної доби, як і романські замки, створювали на основі концепції максимального використання оборонних якостей ландшафту. Тому вони й тепер виглядають невід’ємною органічною складовою краєвидів. Загалом, доба правління династії Люксембургів завершила цей етап замкового будівництва чеських та словацьких земель, оскільки розвиток штурмової артилерії в наступному, 15 ст., призведе до повної зміни концепції спорудження замків.

Пізня готика в Чехії розпочалася після гуситських війн у 1440-х і тривала до початку 16 ст. До цієї доби належить ратуша Нового міста в Празі, будівництво якої розпочато 1411, вежу звели 1451, а всю будівлю перебудовано 1520–1526. Багатим скульптурним декором відзначається ратуша у Брно першої чверті 16 ст. з порталом роботи А. Пільграма. Та справжньою вершиною чеської пізньої готики є творчість архітекторів Бенедикта Рейта та Матвія Рейзека. Останній збудував у Празі пишно декоровану Порохову башту (1475) та завершував будівництво п’ятинавового базилікального собору Святої Варвари у Кутній Горі, розпочате П. Парлером 1388 і згодом продовжене майстром Ганушем (загалом собор будували протягом 1388–1547). М. Рейзек був не стільки архітектором, скільки майстром архітектурного декору, котрий працював у дусі школи Парлерів. Натомість Б. Рейт із Пістова, королівський будівничий, котрий отримав шляхетство за свої архітектурні заслуги, був майстром великих просторових композицій. Він після М. Рейзека від 1512 завершував будівництво собору Святої Варвари в Кутній Горі, об’єднавши три середні нави в єдиний зальний об’єм й увінчавши дах храму трьома пластичними шпилями. Перебудовуючи королівський палац на Празькому Граді за короля Владислава ІІ, Б. Рейт створив 1487–1502 монументальний Владиславський зал, простір якого (67×16 м при висоті 13 м), перекритий складним типом нервюрного зірчастого крученого склепіння, був найбільшим у тогочасній Європі. Так само ефектно перекрито сходи Владиславської зали (1493–1502). Проте вікна Владиславської зали виконано прямокутними, з ордерними імпостами — тобто вже у ренесансних формах. Той самий майстер є також автором палацу і капели в королівському мисливському замку Крживоклат. Загалом, історична роль Б. Рейта полягає в тому, що він є завершувачем чеської готики і першим, хто увів до готичних композицій елементи нового стилю — ренесансу.

Для пізньоготичного церковного будівництва характерне домінування не базилікальних, а зальних храмів, одно- дво- та тринавових, які наслідують зальні храми Карлової доби, такі як празька церква Святого Духа 1360 чи пізніший собор у Дворі Кралувім 1400. Це церкви в Усті над Лабем 15 ст., у Долни Дворжиште 1488, в Мості 1518. та церква монастиря міноритів у Бехині початку 16 ст. Усі ці храми перекрито системою сітчастих склепінь або занесеними сюди зі Саксонії чарунковими склепіннями, в яких нервюри повністю відсутні, натомість виникає драматична світлотіньова гра різко окреслених білих граней. Застосування таких розпланувально-просторових типів храмів і зазначених вище склепінь було спрямоване на досягнення максимальної єдності простору церковних інтер’єрів.

Готика в Словаччині мала свої відмінності, оскільки ці землі були тісно пов’язані з Угорщиною. Тут найбільш ранніми храмами з елементами готики були францисканська церква у Братиславі і домініканська — у Кошіце (останньої третини 13 ст.). Найрозвиненішими містами краю були Кошіце з регулярним розплануванням середмістя і так званим довгим ринком у центрі, а також Братислава, яку німці називали Пресбург, а угорці — Пожонь. Важливими містами були Левоч, Кремниця, Банська Штявниця, Бардейов. У останньому на ринковій площі збережено автентичні готичні житлові будинки 15 ст. з прекрасними порталами, форми яких свідчать про південнонімецькі впливи. У Кошіце від 1400 на місці старого зального храму звели великий п’ятинавовий кафедральний собор Святої Алжбети з виразним гранчастим хором і вишуканою системою сітчастих склепінь. Другий за величиною готичний собор Словаччини збудовано у Левочі, центрі Спішського краю. Та найважливішою сакральною пам’яткою доби готики у Словаччині є осердя «Словацького Риму» — колишня резиденція архієпископа Угорщини у м. Трнаві з Миколаївською кафедральною базилікою.

У готичну добу визначальною для розвитку архітектури Словаччини була роль кошицького та братиславського будівничих цехів, які зосередили в своїх руках керівництво найбільшими будовами. У Словаччині, як і в Чехії, ця доба позначилася розвитком замкового будівництва, до найвизначніших пам’яток якого належать Спішський (1248 — середина 15 ст.) і Оравський (1263 — 16 ст.) замки та регулярний в плані Братиславський град, перебудований у пізньоготичній стилістиці 1427–1434 за угорського короля Сигізмунда Люксембурга.

Найвизначніші досягнення середньовічної архітектури Чехії та Словаччини

Найвизначнішими досягненнями середньовічної архітектури Чехії та Словаччини є пам'ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі шести визначних місць та однієї серійної номінації, що включає кілька архітектурних комплексів:

  1. Чеського Крумлова історичний центр (англ. Historic Centre of Chesky Krumlov) — ансамбль середньовічного міста з замком (Чехія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1992.
  2. Праги історичний центр (англ. Historic Centre of Prague) — архітектурний ансамбль Старого і Нового Міста, Малої Страни і Градчан (Чехія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1992.
  3. Тельча історичний центр (англ. Historic Centre of Telch) — ансамбль середньовічного міста з готичним замком (Чехія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1992.
  4. Кутна Гора: історичний центр міста з церквою Святої Варвари й собором Богородиці у Седлеці (англ. Kutna Hora: Historical Town Centre with the Church of St. Barbara and the Cathedral of Our Lady at Sedlec) — ансамбль забудови середньовічного міста (Чехія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1995.
  5. Тршебича єврейський квартал і базиліка Святого Прокопа (англ. Jewish Quarter and St. Procopius’ Basilica in Trshebych) — архітектурне середовище історичного центру міста (Чехія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2003.
  6. Левоча, Спішський град і пов’язані з ними культурні пам’ятки (англ. Levocha, Spisskyi Grad and the Associated Cultural Monuments) — архітектурне середовище історичного центру середньовічного міста та комплекс середньовічного замку (Словаччина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1993 та 2009.
  7. Бардейова міський заповідник (англ. Bardejov Town Conservation Reserve) — архітектурне середовище середньовічного міста-фортеці (Словаччина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2000.

Галерея

Усі світлини Вечерського В. В.

Джерело всіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 222–236.

  • Храм № 10 у Микульчице. Графічна реконструкція

  • Празький Град у 12 ст. Графічна реконструкція

  • Аксонометричний розріз романського житлового будинку у м. Празі. Графічна реконструкція

  • Єпископський замок у Роудниці над Лабою. Графічна реконструкція

  • Ротонда Святого Мартина 11 ст. на Вишеграді у м. Празі

  • Церква Святих Петра і Павла у Ржезновіце. План і графічна реконструкція загального вигляду

  • Монастирська базиліка Святого Їржі на Празькому Граді

  • Церква Святого Мікулаша у Вінці. Бічний фасад і план

  • План м. Ческе Будейовіце станом на другу половину 13 ст.

  • План монастиря Вишший Брод

  • Старе місто в Празі

  • Схема міського будинку доби готики

  • Готичний «Мурований будинок» у м. Кутна Гора

  • Готичний собор Седлецького цистерціанського абатства у передмісті Кутної Гори

  • Старомістська передмостова башта у м. Празі

  • Собор Святого Віта на Празькому Граді

  • Тинська церква Діви Марії у м. Празі

  • Замок Карлштейн

  • Замок Точник наприкінці 14 ст. Графічна реконструкція

  • Старомістська ратуша у м. Празі

  • Готична кафедральна базиліка Святого Миколи архієпископа Угорщини у м. Трнаві (Словаччина)

  • Готичний портал 15 ст. будинку № 18 на Ринковій площі у м. Бардейові (Словаччина)

Джерела

Література

  1. Vasiliak E. Nad hrady a zamky. Praha : Olympia, 1970. 264 s.
  2. Поп И. Искусство Чехии и Моравии IX — начала XVI века. Москва : Искусство, 1978. 256 с.
  3. Burian J. Katedrala Sv. Vita na Prazskem Hrade. Praha : Odeon, 1978. 152 s.
  4. Ehm J., Wagner J. Ceskoslovenske hrady a zamky. Praha : Panorama, 1979. 320 s.
  5. Poche E. Cechy. Umelecke pamatky. Praha : CTK-Pressfoto, 1982. 98 s.
  6. Porter T. Prague: Art & History. Prague : Flow East, 1995. 128 p.
  7. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 221–236.
  8. Kuthan J, Royt J. Katedrála sv. Víta, Václava a Vojtěcha. Praha, 2011. 683 s.
  9. Pokorný M. Die Prager Burg — Brennpunkt der Geschichte. Praha : Slovart, 2014. 248 s.
  10. Vlček P. Český Krumlov. Historické centrum. Praha : Foibos, 2016. 200 p.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.11.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Середньовічна_архітектура_Чехії_та_Словаччини&oldid=427602
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶