Карлштейн, замок
Ка́рлштейн, за́мок (чеськ. Hrad Karlštejn або Karlův Týn) — ансамбль оборонних і культових споруд, національна культурна пам’ятка, Середньочеський край, Чехія.
Історична довідка
Замок названо іменем першого власника — короля Карла IV Люксембурзького. Засновано 1348 як його приватну резиденцію (тоді — короля Чехії). Після коронації Карла IV Люксембурзького у м. Римі 1355 як імператора Священної Римської імперії германської нації замок 1456 розширили й продовжили розбудовувати вже як місце постійного зберігання коронаційних регалій Чеського королівства, Священної Римської імперії, церковних реліквій, а згодом — державного архіву. Будівництво завершено 1365, оздоблення інтер’єрів замкових каплиць — 1367. Будівничими замку вважають двох придворних архітекторів короля-засновника: Матьє із Арраса (1290; Франція — 1352; Чехія), а після нього з 1353 — П. Парлера (обоє є авторами собору Святого Віта у Празі). Після початку Гуситських війн 1419–1434 усі коронаційні регалії звідси вивезли до м. Нюрнберга. 1422 замок протягом 7 місяців безуспішно тримала в облозі армія гуситів. 1436 чеські коронаційні регалії повернули до Карлштейна й зберігали там до 1619, а імператорські коронаційні регалії згодом вивезли до м. Відня.
У 16 ст. замок зазнав реконструкції: 1520–1530 на нижньому дворі збудували резиденцію бургграфа (призначеного королем управителя замку), 1590 перебудували Велику башту. На початку 17 ст. замок втратив оборонну функцію і рішенням імператора Фердинанда ІІ Римського посаду замкового бургграфа скасовано, а замок передано у розпорядження королев Чехії. Наприкінці Тридцятилітньої війни 1648 замок на короткий час захопила армія Швеції, після чого він став занепадати, хоч і залишався в імператорській власності. Марія Терезія 1755 передала Карлштейн щойно створеному у м. Празі Інституту шляхетних дівчат, проте це не спинило занепаду. 1812 замок відвідав імператор Франц ІІ, котрий виділив кошти на ремонт. 1887–1905 під керівництвом архітектора Й. Мокера (Моккер, Моцкер; 1835–1899; Чехія) виконано комплексну реставрацію замку з ліквідацією історичних нашарувань ренесансної (див. Ренесанс) стилістики 16 ст. та гіпотетичним відновленням деяких втрачених елементів (корпус бургграфської резиденції збудовано заново). Замок відкрили для відвідувачів 1905. Від 1918 він є державною власністю; тепер — в управлінні Національного інституту пам’яток. Щорічна кількість туристів і екскурсантів — понад 200 тисяч осіб (за даними Національного інституту пам’яток 2020). Реставрацію інтер’єру каплиці Святого Хреста виконано 1985–2003. 2018–2020 підвальні приміщення замку реконструйовано й пристосовано для обслуговування відвідувачів.
Характеристика
Міститься в гористій лісовій місцевості за 30 км на південний захід від центру м. Праги на вапняковій скелі, що здіймається кількома терасами на 72 м над прилеглим однойменним селом. Унизу біля замкового пагорба протікає р. Бероунка, або потік Буднянський, воду з якого подавали в замок. Завдяки оригінальній терасованій композиції з кількома високими баштами замок є архітектурною домінантою у ландшафті. Має нижній і верхній двори.
До ансамблю входять такі споруди (знизу вгору):
Колодязна башта низенька, циліндрична. У ній є криниця завглибшки 78 м, воду з якої піднімали за допомогою дерев’яного колеса. Проте криниця не досягала водоносного горизонту і воду в неї подавали знизу тунелем з потоку Буднянського. Це була найбільша військова таємниця Карлштейна, бо в разі ворожої облоги можна було позбавити води захисників замку, перекривши тунель.
Резиденція бургграфа — двоповерхова споруда у стилі пізньої готики. Тут містяться адміністрація замку, експозиційні й представницькі приміщення.
Надбрамна башта — чотиригранна, триярусна з годинником на фасаді, увінчана високим наметовим дахом.
Королівський палац був резиденцією Карла IV Люксембурзького та його нащадків. Це двоповерхова споруда з добре збереженими й реставрованими інтер’єрами. Приміщення першого поверху призначалися для королівської обслуги, другого — для короля і його родини. Королівська опочивальня та основні репрезентативні зали — Люксембурзька (Зала предків) і для аудієнцій — мають скромні інтер’єри, без коштовних прикрас.
Марійська башта прямокутна в плані, багатоповерхова, увінчана стрімким дахом. З’єднана мостом з королівським палацом. Первісно планувалася як замковий донжон, однак у процесі будівництва її характер змінено: перший поверх спершу використовували як замкову в’язницю, згодом — як сховище коштовностей. На другому поверсі влаштовано костел Діви Марії (звідси назва башти) та каплицю Святої Катерини — приватну молільню Карла IV Люксембурзького. Добре збережено їхні інтер’єри з настінними розписами, в яких є кілька портретних зображень короля.
Велика башта є найбільшою і найвищою, розміщена на найвищій терасі замку і є його донжоном. Чотирикутна у плані, багатоповерхова, увінчана стрімким дахом і поєднана з Марійською баштою критим дерев’яним мостом. Має стіни завтовшки від 3 до 7 м. У ній міститься каплиця Святого Хреста, в якій зберігалися коронаційні регалії, священні реліквії (мощі святих), цінності Чеської корони та державний архів. Велике прямокутне у плані приміщення перекрите нервюрними (див. Нервюра) хрестовими склепіннями; позолочені [[ґрати] поділяють його на дві половини. На знак поваги до розміщених за ґратами святинь, Карл IV Люксембурзький входив за ґрати босоніж. Інтер’єр каплиці прикрашено розписами майстра Теодоріка, інкрустаціями з напівдорогоцінних каменів та венеційського скла, позолотою тощо. Над каплицею були приміщення для охорони.
Значення
Один із найкраще збережених ґотичних замків у Центральній Європі. 1962 внесено до Списку національних культурних пам’яток Чехословаччини (тепер Чехії). Від 2001 за пропозицією Чехії замок Карлштейн унесено до Попереднього списку (Tentative List) всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Додатково
- Законодавчий акт короля Владислава ІІ Ягеллончика 1500 зобов’язував замкового бургграфа захищати заамок Карлштейн і цінності, що в ньому зберігалися, всіма засобами до останньої можливості — під страхом смертної кари, безчестя, конфіскації майна та вигнання нащадків із країни.
- Особливо охоронюваним об’єктом була каплиця Святого Хреста у Великій башті, де зберігали найкоштовніші цінності: входити до неї можна було тільки з особистого дозволу короля, імператора. У Великій башті була постійна охорона, але там забороняли будь-кому спати або «лежати з жінкою, навіть якщо це законна дружина».
Література
- Mrusek H. Burgen in Europa. 2 aufl. Leipzig : Leipzig, 1975. P. 132–133.
- Poche E. Cechy Umelecke pamatky. Praha : CTK-Pressfoto, 1982. P. 64.
- Kubů N. Hrad Karlštejn. 3 vyd. Praha : Vega-L, 2001. 32 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 233–234.
- Novák J. A. Tajemný hrad Karlštejn. Frýdek-Místek : Alpress, 2016. 248 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Карлштейн, замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Карлштейн, замок (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2024
