Афоризм

Афори́зм (грец. ἀφορισμός — визначення, вислів) — короткий влучний вислів, що передає узагальнену закінчену думку повчального або пізнавального змісту в лаконічній увиразненій формі.

Особливість афоризму полягає в тому, що це гранично стисле і водночас вичерпне визначення предмета чи ситуації, яке конденсує набутий досвід суспільного життя, реальності, що оточує людину. Афоризми здебільшого впливають на свідомість оригінальністю формулювання думки в своєрідній, несподіваній, часом парадоксальній формі (наприклад: «Я знаю, що я нічого не знаю». — приписано Сократу).

За характером вираження основної думки афоризми поділяють на три групи:

афоризми-закономірності («Вища законність — це вище беззаконня» — Ціцерон);
афоризми-поради («Борітеся — поборете». — Т. Шевченко);
афоризми-передбачення («Ще й посієш, те й пожнеш»; «Хто взяв меч, від меча і загине»).

За походженням афоризми поділяють на народнорозмовні (до цього виду належать короткі народні узагальнювальні висловлювання, зокрема приказки й прислів’я) та літературно-книжні (сюди входять лише авторські висловлювання, зокрема слова крилаті). Це можуть бути як вирази, що виникли в контекстах неафористичного характеру, від якого вони відірвалися, перетворившись у самостійні одиниці («Лиш боротись — значить жить!» — І. Франко), так і вирази, що виникли самостійно як різновид специфічного літературного жанру — афористики («Думки та афоризми Козьми Пруткова», «Роздуми, або Висловлювання і моральні максими» Ф. де Ларошфуко).

Афоризми розвинулися у стародавніх греків з наукових суджень (перші зразки — «Афоризми» Гіппократа). Особливої популярності набули в епоху Відродження. У давньоруській літературі багаті на афоризми «Слово о полку Ігоревім», «Моління Даниїла Заточника». Афоризмами стали чимало висловів із творів українських письменників: І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського та інших. Українська літературна мова збагачується не лише самобутніми, а й запозиченими афоризмами.

Література

Успенский Л. Коротко об афоризмах // Афоризмы. Ленинград : Лениздат, 1964. 214 с.
Гаврин С. Г. Афористическая фразеология как лингвистическая категория // Ученые записки Пермского пединститута. 1971. Т. 87. С. 3–24.
Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. Афоризми. Літературні цитати. Образні вислови. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Вища школа, 1975. 334 с.
Федоренко Н. Т. Меткость слова. Москва : Современник, 1975. 255 с.
Цимбалюк Ю. В., Краковецька Г. О. Крилаті латинські вислови. Київ : Вища школа, 1976. 191 с.
Корж Н. Г., Луцька В. Й. Із скарбниці античної мудрості. Київ : Вища школа, 1988. 306 с.
Лисенко Н. О. Аналіз засобів будови сучасних афоризмів // Англістика та американістика. 2014. Вип. 11. С. 18–21.
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів XI — поч. XIX ст. / Упоряд. В. Шевчук. Київ : Кліо, 2019. 438 с.