Дерево життя
Де́рево життя́ — універсальний міфологічний образ і архетиповий символ, притаманний світоглядній культурі (міфології, релігії, філософії) багатьох народів.
Загальна характеристика
У становленні й розвитку духовної культури людства цей символ суголосний за змістом із такими міфологемами, як-от «світове дерево», «космічне дерево», «дерево пізнання добра і зла», «дерево безсмертя» тощо. Втілює архаїчні космологічні уявлення. Віддзеркалює бажану мету людського життя — оприсутнити містичний зв’язок між небом, землею і підземним світом, минулими, теперішніми та прийдешніми поколіннями, щоби протидіяти хаосу та смерті.
Тричленну структуру універсального і всеохопного символу «дерева життя» (верх — крона, середина — стовбур і низ — корені) розглядають не тільки як модель вертикальної будови Всесвіту, а й таку, що відбивала особливу потребу людини знайти для себе безпечне «райське місце», гарантований шлях («міст») до нього і зреалізувати тим єдність між світом реальним (земним, позірним) і бажаним (небесним, невидимим), перемогу життя над смертю (набуття безсмертя). Вертикальна триєдність основ світового дерева, дерева життя не була випадковою й стала наслідком сакралізації та містифікації числа «три».
Поряд із тим дерево життя поставало як джерело мудрості, вітальної сили, плідності, довговічності.
Сакральний символ «дерева життя» був відомий майже всім цивілізаціям Стародавнього світу: від семітської до мезоамериканської, від скандинавської до давньонідійської. Тяглі традиції його зображення віднаходять у культурі різних народів, у розмаїтті жанрів мистецтва та національних форм.
У давньоруській міфології та українській культурі
У давньослов’янських міфологіях і ранніх релігійних віруваннях символ «дерева життя» був тісно пов’язаний із міфологемою світового дерева, в основі якої закладено архаїчні світоглядні уявлення про першопричини, створення, будову та мету існування навколишнього світу.
У давніх русичів дерево життя символізував передусім могутній дуб. За припущеннями, образ безсмертного Прадуба, який росте попри всі небезпеки (хаос), позначав не тільки рух у просторі й часі, але й розвиток усього живого до небес (зазвичай йшлося про сім або дев’ять небес світу). Кожне з небес мало своїх мешканців: на одному перебували Сонце й Місяць, на іншому — зорі та хмари, на третьому — вітер, птахи тощо. На вищому з небес розміщено райське місце — Вирій (Ирій, Ірій), де жили боги та душі померлих, зимували птахи та змії. Саме тут, у Вирію, перебував першобог (можливо, Род, Сварог). Плоди дерева життя містили насіння всіх інших дерев і трав, а отже, давали початок усім формам життя на землі.
На теренах сучасної України перші символічні зображення дерева життя відносять до трипільської культури. Відтоді візуальні символи дерева життя як артефакти трапляються в орнаментах виробів декоративно-прикладного мистецтва — кераміці, прикрасах, вишиванках, писанках тощо.
Сакральна символіка дерева життя також утілена в образах усної народної творчості — казках, старинах, колядках, піснях; її використання простежують у виконанні обрядодій, наприклад, за купальських чи весільних свят. В українському фольклорі деревом життя, окрім дуба, постають явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна. До наших часів дійшли легенди, казки, в яких змальовано емоційно-насичений, метафоричний образ дерева: «на ньому ростуть золоті яблука» (або ж має листя і плоди від всіх дерев), «з листя капає запашна роса», а «з коріння б’ють джерела» (молоко, мед, 12 джерел); його вершина в небесах, «покриває кроною весь рай», а «віттями сягає долу»; по цьому дереву «бігає з землі на Небо вивірка, що приносить Богові звістки з землі» та ін.
В образотворчому мистецтві, художніх ремеслах при корінні дерева життя зазвичай розміщували змій, жаб, риб, водоплавних птахів і тварин. Середню частину — земний світ — співвідносили із великими тваринами: турами, оленями, конями, ведмедями, вовками та світом людей. У верховітті, яке символізує небесний світ, селили птахів (часто — двох голубів або сивого сокола, з появою яких «починається творення світу», янголів-охоронців) і бджіл, тут же розміщували небесні світила. В українському народному мистецтві поширене зображення дерева життя, що росте із чаші (вазону) та поєднує три рівня — горішнє (небо), середнє (землю) та дольне (підземний світ та підземні води).
Окремою темою етнографічних і мистецтвознавчих досліджень є мотиви дерева життя в тканих виробах, насамперед українському національному вбранні, вишиванках, рушниках. Як складний орнаментальний елемент / композиційний центр вишивки має широке коло символічних значень (космогонічна модель світу, триєдність світів, зв’язок поколінь — померлих, живих, ненароджених, вічність і тяглість роду, Свята Трійця тощо). Набуває, зокрема, антропоморфної інтерпретації — стилізовані зображення жінки-дерева, універсальне вираження жіночого начала (тлумачать як Велику Богиню, Праматір, Берегиню, рожаниць, Оранту тощо). Описано багатогранні орнаментальні мотиви на вишивках Полісся, Поділля, Наддніпрянської України (Полтавщина): «Дерево-розетка», «Безкінечне дерево», «Дерево-вазон», «Дерево на яйці», «Дерево з сонцями», зображення дуба тощо.
У християнстві
У християнській культурі символ дерева життя також набув сакрально-містичного значення. Першу згадку про творення дерева життя містять тексти Святого Письма: «Господь Бог виростив із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, а також дерево життя посеред саду та дерево Пізнання добра і зла» (Бут. 2:9). Згідно з Книгою Буття, плоди дерева життя були доступні першим людям — Адаму та Єві. Проте через гріхопадіння прабатьків, які скуштували заборонені плоди з дерева пізнання добра і зла та були позбавлені райського саду (див. Едем), можливість користуватися плодами дерева життя була втрачена, а люди стали смертними: «Тож вигнав Бог людину і поставив на сході Едемського саду херувимів та полум’яного меча, що обертався у всі сторони, аби стерегти дорогу до дерева життя» (Бут. 3:24). В інших текстах Старого Завіту, які містять згадки про дерево життя, йдеться про його властивості, прирівняні до цінностей мудрості, бо «вона — дерево життя для всіх, хто її придбав, і хто зберігає її (мудрість) — щасливий» (Пр. 3:18), праведності, бо «плід праведного — дерево життя, і мудрий привертає до себе людей» (Пр. 11:30), здійсненого бажання, бо «здійснене бажання — як дерево життя» (Пр. 13:12).
В Об’явленні Івана Богослова з’являються нові змісти в тлумаченні поняття «дерево життя», що мотивують дії та вчинки людини: перемігши гріх, вона отримує нову можливість користуватися плодами дерева життя з райського саду: «переможцеві дам їсти з дерева життя, що є в Божому раю» (Об. 2:7). Водночас і ті, хто дотримується заповідей Божих, також отримують право на плоди дерева життя: «Блаженні ті, хто випере свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста» (Об. 22:14), де «серед його вулиць — і з одного, і з другого боку ріки — дерево життя, що приносить дванадцять плодів, щомісяця приносить свій плід. А листя дерева — для оздоровлення народів» (Об. 22:2).
Образ дерева життя привертав увагу Отців церкви, теологів. Так, Аврелій Августин у коментарях на Книгу Буття роз’яснював, що дерево життя для перших людей було матеріальним втіленням духовних таїнств, премудрості. За Альбертом Великим, плодом дерева життя є Євхаристія, Тіло і Кров Христа. Схожим чином Бонавентура називав самого Христа «цілющим плодом» дерева життя. Папа Бенедикт XVI вказував на хрест як на «правдиве дерево життя».
Сакральний образ «дерева життя» відчитують і в християнській обрядово-культовій діяльності, зокрема встановленні дерев’яного хреста на місці поховання вірного християнина. У цьому вбачають аналогію до життя і смерті Ісуса Христа, який завершив своє земне життя на дерев’яному хресті, що ніби гарантував перетворення стражденного життя Христа на блаженство у вічності й безконечності у Царстві Небеснім. а
Опосередкований спосіб вшанування «дерева життя» вбачають у використанні зеленого гілля під час святкування Трійці (народна назва — «зелені свята»).
Цитати
«Поділ Космосу на три частини або ототожнення світу з деревом, у якому виділяється верх (крона), середина (стовбур) і низ (корені), є універсальним для всього людського суспільства. Рівнозначними універсальними образами упорядкованого на три частини світу є гора і стовп».
Попович М. В. Нарис історії культури України. 2-ге вид., випр. Київ : «АртЕк», 2001. С. 15.
З трактату Аврелія Августина «Про буквальне значення Книги Буття»: «Усі ці речі [тобто образи Книги Буття. — Прим. перекл.] мали інакше значення, ніж те, чим вони посутньо були; та менше з тим вони існували й тілесно. І оповідь переказувача це не тільки (і не так) метафорична мова, але точне передання про реальні предмети. Існувало, отже, й дерево життя, як існував і камінь-Христос; Богові вгодно було, щоби людина жила в раю не без духовних таїнств, хай вбраних у тілесну форму. Тому інші дерева давали їй поживу, тоді як дерево життя — таїнство…»
Цит. за: Aurelius Augustinus. Da genesi ad litteram // Vikifons. URL: https://la.wikisource.org/wiki/De_Genesi_ad_Litteram/VIII (переклад з лат. А. Арістової)
Додатково
- Окремі дослідники вбачають у символіці триєдиної структури світового дерева прообраз тризуба як символу незламності і боротьби українців за життя проти зовнішніх ворогів.
- Натепер цикл святкування Різдвяних і новорічних свят об’єднує чи не найголовніший атрибут, пов’язаний з ушануванням «дерева життя», — символ життя, який перемагає смерть, надії на райське життя, дароване праведним вірянам, — вічнозелена ялинка.
- У 2015 біологи з Університету Дюка (м. Дарем, шт. Північна Кароліна, США) представили проєкт «Дерево життя» — опис еволюційних зв’язків 2,3 млн біологічних видів (тварин, рослин, грибів та мікроорганізмів), який є першим етапом створення величезного каталогу для дослідження 3,5 млрд років еволюції життя на Землі.
Джерело
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Попович М. В. Нарис історії культури України. 2-ге вид., випр. Київ : АртЕк, 2001. С. 13‒16; 32‒38.
- Федіна О. Я. Образ «дерева життя» в ансамблі українського народного костюма кінця XIX — початку XX ст. // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2006. Вип. 16 (4). С. 149–153.
- Міщенко А. Уявлення українців про світове дерево у порівняльному контексті // Етнічна історія народів Європи. 2010. Вип. 31. С. 47–54. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eine_2010_31_8
- Лозко Г. С. Українське народознавство. 5-те вид., зі змін. та допов. Тернопіль : Мандрівець, 2014. С. 358‒362.
- Гамалія К., Безугла К. Контемпоральність образу дерева життя в рушниках Полтавщини ХІХ–ХХ ст. // Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну. 2024. Т. 7. № 1. С. 151‒163. URL: http://demiurge.knukim.edu.ua/article/view/300936/293331
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Дерево життя // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дерево життя (дата звернення: 12.11.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.01.2025
