Рожаниці

Рожа́ни́ці (роджаниці, роджениці, родиці; давньорус. рожаница, рожденица, від праслов. *roditi — народжувати) — у давньослов’янській міфології, за припущеннями, супутниці Рода, парні богині або жіночі духи дітонародження, розпорядниці людської долі, покровительки сім’ї, породіль і матерів, родинного вогнища.

Обмаль згадок про рожаниць залишає простір для різних інтерпретацій та реконструкцій міфологічних уявлень. Частіше їх відносять до східнослов’янської демонології. Так, на думку А. Ґейштора, Род і рожаниці перебували на межі перетворення на персоніфіковані образи: вони вже мали власні імена, про них склалися певні системи уявлень, але їхня природа лишалася абстрактною. Лінгвістичні, історичні та релігієзнавчі студії висновують про давність появи як цього образу, так і слова на його позначення.

Давньоруські джерела (зокрема «Слово св. Григорія про ідолопоклонство», 11‒12 ст.) свідчать, що Роду й рожаницям приносили в жертву хліб, сир і мед. Коли стригли дітей, волосся також віддавали рожаницям. Жінки варили для них кашу.

У сучасному російському, українському, білоруському, західнослов’янському та болгарському фольклорі такої назви немає. Натомість вона трапляється у хорватів, сербів і словенців (родженіца, також судичка, суженіца).

Література

Крисаченко В. С. Україна на сторінках Святого Письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. Київ : Наукова думка, 2000. 486 с.
Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з пол. С. Гіріка. Київ : Кліо, 2014. 416 с.