День Святої Трійці

Зішестя Святого Духа на апостолів, 1885. Художник М. Врубель,
Кирилівська церква у м. Києві

День Свято́ї Трі́йці (П’ятидесятниця, тиждень Святої П’ятидесятниці, день Зіслання Святого Духа, Зелена неділя; грец. Πεντηκοστή, лат. Pentecost — п’ятдесятий день) — у християнстві — одне з головних свят, встановлене на честь новозавітного переказу про зіслання Святого Духа на апостолів Христа на 50-й день після Пасхи. У православ’ї входить до кола дванадесятих свят, у католицизмі — до торжеств (найвищий статус церковних свят).

Історична довідка

П’ятидесятниця (див. Шавуот) належала до найбільших свят у давньому Ізраїлі. Свято мало аграрні витоки, відзначалося як день Жнив і вдячності Богові. Припадало на завершення весняного сільськогосподарського циклу — закінчення жнив і збирання плодів з першого врожаю. У цей день найкращі перші плоди та хліб, випечений з борошна нового врожаю, складали у жертву в Єрусалимському храмі. З часом набуло нового сакрального змісту в юдаїзмі.

Шавуот відзначали на 50-й день після свята Песах (див. у ст. Пасха) на честь дарування євреям Тори на горі Синай. Синайська подія — символ укладеного через Мойсея завіту між Богом та обраним народом (Вих. 24) — припала, за рабинським ученням, на 50-й день після Виходу євреїв з Єгипту. У цей день численні паломники з Ізраїлю та діаспори збиралися у м. Єрусалимі.

За новозавітним переказом зіслання Святого Духа сталося саме в день, коли апостоли зібралися разом для відзначення П’ятидесятниці (й на 50-й день після воскресіння Ісуса Христа) — звідси витоки залучення свята до християнського культу (і початково саме під цією ж назвою).

У Новому Завіті

У новозавітній книзі Дій святих апостолів переказано, шо на початок дня П’ятидесятниці апостоли «однодушно знаходилися вкупі» (в оселі на Сіонській горі у м. Єрусалимі). Диво зішестя Святого Духа описано так: «І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії 2:1-4). Згідно з християнським віровченням, Святий Дух наділив апостолів умінням розмовляти різними мовами [«Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, … крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими» (Дії 2:9-11)]; дарами пророцтва, зцілення тощо.

Цей день у церковній історії вважається віховим — початком місіонерської діяльності апостолів серед різних народів та становлення Апостольської церкви як первинно-інституційної основи вселенського християнства.

Апостольські правила вказували на обов’язковість відзначення П’ятидесятниці, свято згадано серед днів, коли рабів мусять звільнити від роботи. У ранній Церкві утвердився звичай здійснювати у цей день таїнство хрещення над оглашенними.

Згадки про свято П’ятидесятниці містяться у творах церковних істориків, Отців Церкви 4 ст. — Августина Аврелія, Євсевія Кесарійського, Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Ніського, Іоанна Золотоустого та ін.

Як уславлення Трійці (Бога–Отця, Бога–Сина, Бога–Духа Святого) набуло поширення з 4 ст. після схвалення на Другому Вселенському соборі (381) відповідного догмата про триєдність Бога. У 8 ст. Іоанн Дамаскін та Кузьма Маюмський склали на честь свята піснеспіви.

Наступний за релігійним календарем день присвячений уславленню Святого Духа (див. Духів день).

Традиції святкування

Свято, так само як і Пасха, до дати якої воно прив’язане за релігійним календарем, є перехідним, завжди припадає на неділю. Православні церкви відзначають День Св. Трійці та Зіслання Святого Духа (П’ятидесятницю) одночасно — на 50-й день після Пасхи. У Католицькій церкві та лютеранстві ці свята розведені за часом: День Св. Трійці відзначають у наступну неділю за П’ятидесятницею (тобто на 57-й день після Пасхи).

І в західній і в східній Церквах богослужіння здійснюються в суботу увечері та у неділю вдень. Східна святкова літургія є однією з найурочистіших служб року, супроводжується піснеспівами стихир, канонів; серед її особливостей — тричі здійснюване колінопреклоніння мирян і священників. Кольори священницьких шат у східній традиції — зелені (як символ відродження, духовного оновлення), білі й золоті; у західній — червоні в день П’ятидесятниці (символ вогняних язиків, зісланих на апостолів), білі у день Святої Трійці.

За давніми народними звичаями храми та оселі на честь свята прикрашають зеленим гіллям (в українській традиції — березовим), свіжою травою (осокою, любистком, чабрецем, м’ятою тощо), квітами, що зберігає відгомін дохристиянських аграрних культів. Збереглися численні обряди й традиції, пов’язані з передоднями і післяднями свята: семик, поминання предків, освячення і оплакування пучків трави, русалчин тиждень, дівочі гуляння й ворожіння, святкові трапези тощо.

Іконографія

Початки іконографії відносять до 6 ст. Традиційним для фресок, мозаїк, книжкових мініатюр стало зображення Сіонської світлиці, де зібрані купно 12 апостолів (але місто Юди Іскаріота займає Павло). Часом поряд з ними зображена й Богоматір, хоча пряма вказівка на її присутність при цій події у Новому Завіті відсутня. Порожнє місце між апостолами Павлом і Петром є символом незримої присутності Ісуса Христа й алюзією на «другу» Таємну вечерю. У верхній частині зображення — промені світла чи вогню, які сходять на апостолів; у західній іконографії поширений і образ білого голуба (символ Святого Духа), який спускається згори. Внизу нерідко подане символічне зображення різноетнічного натовпу, свідків дива.

Додатково

  • Святкування П’ятидесятниці увібрало давні дохристиянські ритуально-обрядові дії на честь закінчення весняного природного і аграрного циклу й настання літа. Напередодні неділі, у «клечану» суботу, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали зеленими гілками (клечанням), які встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, ласкавцями, лепехою. Звідси й народна назва — Зелені свята.
  • Наступний понеділок після П’ятидесятниці є державним святом і вихідним днем в Австрії, Бельгії, Данії, Ісландії, Іспанії, Латвії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Румунії, Угорщині, Україні, Франції та низці ін. країн.
  • В Італії, особливо на Сицилії, на спомин про диво сходження вогняних «пелюсток» на апостолів народилася традиція розкидати червоні трояндові пелюстки з-під куполів соборів і церков, звідки назва свята — «Пасха троянд» (Pasqua rosatum). У Франції — як нагадування про вчинений з неба сильний вітер і шум — при богослужінні лунали звуки труб.

Джерела

  • Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / пер. І. Огієнко. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.

Література

  1. Скабалланович М. Христианские праздники: Всестороннее освещение каждого из великих праздников со всем его богослужением  : в 6 кн. Киев : Изд. журн. «Проповеднический листок», 1915–1916. Кн. 5: Пятидесятница. 189 с.
  2. Словарь библейского богословия / Под ред. Ксавье Л.-Д. Брюссель; пер. с франц. Брюссель : Жизнь с Богом, 1990. 1230 с.
  3. Левинская И. А. Деяния апостолов. Главы I–VIII. Историко-филологический комментарий. Москва : Библейско-Богословский Институт, 1999. 312 с.
  4. Катовіч А., Крук Я. Летнія святы : у 2 кн. Мінск : Адукацыя i выхаванне, 2009. Кн. 1. 368 с.

Мень О. Перші апостоли / Пер. з рос. Л. Хмельковський. Львів : Свічадо, 2015. 232 с.

  1. Рудейко В. «Христос посеред нас» : впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2015. 284 с.

Автор ВУЕ

Арістова А. В.


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. День Святої Трійці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/День Святої Трійці (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ