Гріхопадіння
Гріхопаді́ння — порушення людиною Божих заповідей, богопротивне діяння, боговідступництво. У широкому розумінні — зневага до панівних у соціумі морально-етичних норм, моральна деградація людини. У вузькому — біблійний сюжет про порушення приписів Творця першими людьми — Адамом і Євою. Ідея гріхопадіння притаманна всім авраамічним релігіям, посутньо розуміється однаково — як переступ людиною божественних настанов.
Гріхопадіння Адама та Єви
Історію про гріхопадіння викладає Книга Буття (Бут. 3:1–24).
За Біблією, Творець заборонив Адаму та Єві куштувати плоди райського Дерева пізнання добра і зла, але ті, напоумлені Сатаною в образі змія, ослухались застороги та зʼїли. За цей вчинок вони були вигнані з райського саду, в якому мешкали (Бут. 3:22–24). У такий спосіб, згідно з Біблією, вони стали першими серед людей боговідступниками, оскільки через скоєний гріх відпали від Бога — впали під тягарем гріха, «гріхопали».
Внаслідок гріхопадіння все творіння стало занечищене гріхом, а всі люди — смертними. «А жінці сказав: Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме. Адамові Бог сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, — проклята через тебе земля! В тяжкій праці харчуватимешся з неї в усі дні свого життя. Тернину й будяки родитиме тобі, і будеш їсти польову траву. У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти — порох, і до пороху вернешся» (Бут. 3:16–19).
У дособорному християнстві питання наслідків гріхопадіння Адама та Єви для всього людства, зокрема міра його спадковості та вияви зіпсутої гріхом людської природи, детально не розглядали. З-поміж перших, хто наважився це зʼясовувати, був Аврелій Августин.
Незважаючи на те, що Єва першою зʼїла «заборонений плід», а потім дала куштувати його Адамові, християнство називає гріхопадіння «Адамовим гріхом», однак вину традиційно перекладає на Єву. «І не Адам спокусився, а жінка, будучи спокушена, потрапила в переступ» (1 Тим. 2:14). Християнство констатує Адамове гріхопадіння як первородний гріх.
Оповідь про гріхопадіння Адама та Єви (Хавви) містить Коран, яка загалом суголосна тій, що викладена в Книзі Буття.
У біблійній сотеріології
Гріхопадіння Адама та Єви — відправний пункт біблійної сотеріології. В оповіді про гріхопадіння наявна перша згадка про месіанський час, викладена обітниця Божого спасіння людства. Означено, зокрема, майбутнє протистояння між усіма вірними Богові як «насінням жінки» (пор.: Бут. 17:7, 19) і богоборцями як «насінням змія» (пор.: Ів. 8:44; Дії 13:10), а головне — перемога Месії над злом, визволення людства від гріха. «Тож сказав Господь Бог змієві: За те, що ти таке вчинив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і з-поміж усіх диких звірів. На череві своєму ти повзатимеш, і землю їстимеш по всі дні свого життя. Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:14–15). Більшість християнських коментаторів наголошують, що під «жінкою» належить розуміти християнську Церкву, а під «насінням жінки» — християн, яким «насіння змія» буде завдавати відносно незначної шкоди, постійно «жалячи їх у пʼяту». Водночас фраза, що «насіння жінки» сатані «розчавить голову», тобто остаточно знищить його, переконує, що тут, радше, розуміється Месія (пор.: 2 Сол. 2:8): «Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки...» (Гал. 4:4; пор.: Лк. 2:7; Іс. 7:14); «Бог миру незабаром зітре сатану під ваші ноги» (Рим. 16:20).
Згідно з Біблією, гріхопадіння — найжахливіше діяння, яке може скоїти людина. Ним вона відмежовує, відчужує себе від Творця. Гріхопадіння — повстання проти Бога, але водночас і спонука до каяття, визнання жалю й вини за скоєний гріх. Саме у каятті проявляється вся повнота Божої турботи про людину, його любов до неї. Біблійна сотеріологічна доктрина у своїй основі — це вияв любові Творця до людини як свого найважливішого творива, виклад і реалізація плану з її спасіння та відновлення її у початковому статусі «образу і подоби» Бога.
Згідно з християнством, божий план спасіння людства реалізується в Ісусі Христі — Він як «останній Адам» власною жертвою на хресті звільняє людство від прокляття гріха, вчиненого «першим Адамом» (1 Кор. 15:45; також див.: Рим. 6:17–18, 20–22).
Якщо християнство означує переступ Адама та Єви актом свідомого боговідступництва, то юдаїзм містить дещо інші уявлення. За його віровченням, гріхопадіння перших людей — дія, що певною мірою санкціонована Всевишнім, адже постає необхідною умовою духовного вдосконалення людства.
Джерела
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Miller F., Vandome A., McBrewster J. Fall of Man. Mauritius : Alphascript Publishing, 2011. 252 p.
- Ballmann J. Adam and Eve in the Garden of Eden: A Bible-Based Study Concerning Free Will, Human Nature, and the Fall of Man. [W. p.] : CreateSpace Independent Publishing Platform, 2016. 108 p.
- Хромяк А., свящ. Гріхопадіння: передісторія та наслідки // Волинський Благовісник 2019. № 7. С. 89–98. URL: http://vb.vpba.edu.ua/public/pdf/7_7.pdf
- Мілтон Дж. Утрачений рай: поема / Пер. з англ. О. Жомнір. Київ : Видавництво Жупанського, 2020. 360 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Гріхопадіння // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гріхопадіння (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.03.2024
