Едем

«Едемський сад», худ. Т. Коул, 1848

Файл:Mortier, Situation du Paradise Terrestre, 1700 Cornell CUL PJM 1014 01.jpg

«Карта розташування земного раю і країни, населеної патріархами, викладена для кращого розуміння священної історії», укладена М. П'єром Даніелєм Юе, 1700

Еде́м [Еден; від івр. עדן (‛êden)‎ — задоволення, насолода; грец. Εδεμ], Едемський сад
[ івр. גן עדן (Gan Eden)‎ ] — в авраамічних релігіях — місце на землі, де Творець початково поселив перших людей, і де вони мешкали до гріхопадіння. Згідно з іншими уявленнями, сфера в потойбічному божественному світі, куди потрапляють (після смерті тіла) душі праведників.

Зміст

1 Походження назви
2 Біблійна географія Едему
3 Едемський сад
4 Біблійна символіка
- 4.1 Юдейська традиція
- 4.2 Християнська традиція
5 В ісламі
6 Додатково
7 Джерела
8 Література
9 Автор ВУЕ

Походження назви

До кінця 1970-х вважали, що давньоівритське слово עדן (еден) походить від ассирійського edinnu (едіну), а останнє, своєю чергою, від шумерського edin (едін), буквально — степ, рівнина.

1979 у городищі Телль-Фехерія (пров. Ель-Хасеке, Сирія) віднайдено напис 9 ст. до н. е., зроблений аккадською та арамейською мовами, де аккадський прикметник edinnu перекладений як «плодючий», «рясний», «добре зрошений». Значення edinnu в аккадсько-арамейському написі цілком узгоджується з біблійним описом: «Із Едему виходила ріка, щоби зрошувати сад...» (Бут. 2:10).

Прикметно, що за «Епосом про Гільгамеша» з «саду богів» витікала річка, водами якої зрошувались довколишні землі, а ще в ньому зростало «дерево життя». В уявленнях шумерів «сад богів» уособлював місце блаженства, насолоди, безтурботного життя. Це цілком узгоджується з біблійним розумінням Едемського саду. Не виключено, що при укладанні Книги Буття автор користувався сторонніми (й добре відомими у Стародавньому світі) джерелами. Доведено, що перші розділи Книги Буття і шумерські тексти мають чимало подібностей, збігів і змістовних паралелей.

Біблійна географія Едему

За Біблією, Едем був розташовуваний десь на землях Месопотамії. На це вказує такий текст: «Із Едему виходила ріка, щоби зрошувати сад; далі вона ділилася на чотири річки. Назва першої — Пішон. Вона протікає через усю землю Хавіла — там, де є золото… Назва другої ріки — Гіхон. Вона протікає через усю землю Куш. Третя ріка — Тигр, що тече на сході Ашшуру. Четверта ж ріка – Євфрат» (Бут. 2:10-14).

Точне географічне розташування Едему натепер встановити неможливо, оскільки з чотирьох згаданих річок відомі лише дві — Тигр і Євфрат. Річку, що начебто виходила з Едему і була витоком чотирьох інших, у біблійному тексті не названо. Щодо річок Пішон і Гіхон, земель «Хавіла» і «Куш» — існують лише припущення, висловлені у різний час богословами й біблієзнавцями. Питання географічної локації Едему свого часу ускладнила Септуагінта, де єврейське слово «Куш» (כּוּשׁ) було перекладене грецькою як «Ефіопія» (Αἰθιοπία). Це дало привід ототожнювати р. Гіхон з р. Нілом (такої думки дотримувався, зокрема, Йосиф Флавій). Утім, подібні версії суперечать Книзі Буття, яка переказує про спільний витік чотирьох рік.

Низка біблеїстів вважають, що автор Книги Буття подав географічну вказівку на Едем, керуючись допотопними уявленнями про Месопотамію. А це пояснює, чому Пішон і Гіхон відсутні на сучасних географічних картах — ландшафт Месопотамії був змінений всесвітнім потопом.

Більшість біблеїстів переконані, що сліди біблійного Едемського саду найімовірніше поховані десь на території сучасного Іраку.

Едемський сад

Файл:Mausoleum of Galla Placidia ceiling mosaics.jpg

Мозаїка «Едемський сад», 5 ст., Італія

Згідно з буквальним прочитанням, Едем — це загальний топонім певної території. За біблійною Книгою Буття (Бут. 2:8, 15), помешканням перших людей Адама та Єви був «сад на сході Едему» (за ін. варіантом перекладу — «сад в Едемі на сході»).

Едемський сад традиційно вважають символом земного раю — місцем, яке було призначене Творцем для щасливого, безтурботного та бездіяльного життя людей. Проте згідно з Біблією, Всевишній оселив людей в Едемському саду з іншою метою — ті мусили «його обробляти та за ним доглядати» (Бут. 2:15).

Оскільки людина, за Книгою Буття, уособлювала Божий «образ» і «подобу» (Бут. 1:26-27), то мала бути вічною та безгрішною істотою, а головне — вільною у своїх вчинках. Утім, вічність людини не була природною (тілесною, фізіологічною) властивістю, її джерелом були плоди «дерева життя», яке росло «посеред саду» (Бут. 2:9). Бог заповів людині: «З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу» (Бут. 2:16), за єдиним винятком — плодів з дерева пізнання добра і зла: «не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!» (Бут. 2:17). Утім Адамове гріхопадіння змінило не лише початкову райську ідилію, а й усе творіння — воно стало занечищене гріхом, а всі люди — смертними. За те, що Адам і Єва скуштували плодів від забороненого дерева, Творець вигнав їх із Едемського саду (Бут. 3:23-24).

Біблійна символіка

Юдейська традиція

У Біблії Едемський сад виступає символом плодючої та зрошеної землі (Бут. 13:10; Йоіл 2:3; Єзек. 36:35). Примітно, що Септуагінта подає івр. עדן (‛êden) транслітеративно — Εδεμ. Однак у словосполученні «Едемський сад» перекладає слово «сад» [івр. גן (gan)] як «парадиз» (грец. παράδεισος). Припускають, що у ході перекладу єврейського тексту грецькою мовою тлумачі відштовхувались від івр. פרדס (pardês) — сад, гай, ліс (див.: Неєм. 2:8; Екл. 2:5; Пісн. 4:13).

Оскільки Біблія описує рай як «сад Ягве» (сад Господній, івр. גַּן־יְהֹוֶה‎) чи «Сад Божий» (івр. גַן־אֱלֹהִים‎), у подальшому основним значенням слова «парадиз» стало «рай»: «А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави; бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість» (3 Езд. 8:51-52; також див. 3 Езд. 3:6; Сир. 40:17, 28). Понад те, за прикладом Септуагінти, низка пізніших перекладів Біблії свідомо передавала словосполучення «Едемський сад» як «рай Господній» (грец. παραδεισος του κυριου).

Пізніша юдейська традиція висвітлює Едемський сад символом небесного раю. У новий час чимало юдеїв взагалі перестали розуміти рай буквально. Подібну позицію обстоює й кабала.

Християнська традиція

У Новому Завіті слово «παραδεισος» вживається винятково у значенні небесного місця Божественної присутності. «Хто має вухо, нехай слухає, що Дух промовляє до Церков: переможцеві дам їсти з дерева життя, що є в Божому раю» (Об. 2:7; також див. Лк. 23:43; 2 Кор. 12:4). У новозавітних текстах відповідником небесного Едемського саду чи Саду Божого є «Лоно Авраамове» (івр. חיק אברהם‎), куди початково за юдейськими, а згодом і християнськими, уявленнями янголи відносять душі померлих праведників. «Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама...» (Лк. 16:22; пор.: Мт. 8:11).

Аврелій Августин у коментарях на текст Книги Буття (Бут. 2:8) вказував на три найпоширеніші думки щодо раю: а) розуміння раю тільки «в тілесному сенсі»; б) розуміння винятково духовне; в) в обох сенсах — часом у тілесному, часом у духовному. Зізнавався в тому, що найкращою йому видається остання думка (Августин Аврелій. Про книгу Буття буквально. Книга 8, 1).

Більшість християнської спільноти традиційно розуміє Едемський сад двоїсто — і як земне помешкання перших людей до гріхопадіння, і як небесну обитель праведників (Ів. 14:2; Фил. 3:20).

В ісламі

Згідно з Кораном, сади Едему (Едену) [араб. جَنَّاتُ عَدْنٍ (Jannat 'Adn)] є раєм, садами насолод у буквальному розумінні, місцем посмертного вічного відпочинку й радості праведників: «Обіцяв Аллаг віруючим чоловікам і жінкам рай, де течуть ріки, де прекрасні житла в садах Едену. Вони будуть там довіку!» (Коран 9:72); «Сади Едену, де течуть ріки. Для них там буде все, що вони побажають. Так Аллах винагороджує богобоязливих, яких ангели забирають праведними. Говорять вони: «Мир вам! Увійдіть до раю за те, що робили ви!» (Коран 16:31-32). У райських садах Едему правовірні мусульмани не просто будуть удостоєні «прекрасного притулку», але «будуть прикрашені браслетами з золота й перлів, їхнім одягом там буде шовк» (Коран 35:33), увійдуть туди «разом зі своїми праведними батьками, дружинами й нащадками» (Коран 13:23), «там вони лежатимуть на ложах, проситимуть багато фруктів і напоїв. Поряд із ними будуть ті [гурії, райські діви], чий погляд смиренний, однолітки» (Коран 38:49-52).

Детальніше див. у ст. Джаннат.

Додатково

Цікаво, що Йосиф Флавій не лише ідентифікував р. Гіхон як р. Ніл, а й водночас вважав, що р. Пішон — не що інше як р. Ганг: «...Господь Бог влаштував на сході сад і насадив у ньому всіляких рослин... Цей сад був зрошуваний річкою, що обтікає навколо всієї землі й розпадається на чотири рукави: Фісон [Пішон] ... тече у напрямку до Індії та впадає в море, зветься греками Гангом; Євфрат і Тигр течуть у Червоне море, причому Євфрат названо Фором..., а Тигр – Тіглатом... Річка ж Геон [Гіхон], що протікає через Єгипет, означає «що тече до нас зі сходу». Греки називають її Нілом» (Йосиф Флавій. Юдейські старожитності. Книга І, 1, 3).
Біблійний текст, згідно з яким перші люди мусили доглядати та обробляти Едемський сад, став мало не ключовою ідеологемою для «теології праці». Відповідно до неї, праця не тільки є благом, але саме вона поєднує людину з Творцем, понад те — робить творцем і саму людину. Завдяки праці людина виявляє, розкриває себе як «образ» і «подобу» Бога.

Джерела

Saint Augustine. On Genesis / Trans. from lat. E. Hill. New York : New City Press, 2004. 540 p.
Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : ДУМУ «Умма», 2017. 433 с.
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Епос про Гільгамеша / Пер. з аккад. М. Москаленка. Харків : Фоліо, 2024. 112 с.
Flavius Josephus. The Antiquities of the Jews : in 20 book / Trans. from lat. by W. Whiston // Gutenberg Ebook Antiquities of the Jews. URL: https://www.gutenberg.org/files/2848/2848-h/2848-h.htm

Література

Richter S. L. The Epic of Eden: A Christian Entry into the Old Testament. Downers Grove : IVP Academic, 2008. 263 p.
George A., George E. The Mythology of Eden. Falls Village : Hamilton Books, 2014. 409 p.
Теслюк Г. Едемський сад як утрачений сакральний простір // Наукові записки Українського католицького університету. Серія: Богослов’я. 2019. Ч. 12. Вип. 6. С. 9–19. URL: https://nz-theology.ucu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/01/nz_b_vyp6-2019-teslyuk.pdf