Кераміка

Кера́міка (грец. ϰεραμιϰός — глиняний, гончарний, від ϰέραμος — ваза з глини, гончарна глина) — вироби та матеріали, одержані з глини формуванням і подальшим випаленням при високих температурах (майоліка, порцеляна, теракота, фаянс, шамот тощо).

Керамічні піфоси для зберігання продуктів харчування у Кносському палаці

Керамічна труба античного водогону м. Каміроса на острові Родос

Керамічна розетка з фасаду Михайлівської церкви у м. Переяславі.

Історична довідка

Кераміка є найдавнішим штучним матеріалом і виробом, винайденим людиною орієнтовно в 29–25 тисячоліттях до н. е. Вона поширилась в епоху неоліту й відома в усіх стародавніх культурах.

На території України високорозвинене керамічне виробництво характерне для Трипільської культури. У Давній Русі було розвинене виробництво керамічного посуду, цегли (плінфи), голосників, плиток для підлоги, кахлів. Україна Нового часу мала розвинене в усіх регіонах високохудожнє гончарство, значною мірою знищене протягом 20 ст. тоталітарним режимом СРСР.

Різновиди

Керамічні вироби та матеріали отримують спіканням глин з мінеральними добавками та окисами з подальшим охолодженням. Залежно від технології виготовлення керамічні вироби поділяють на щільні (порцеляна) і пористі (фаянс).

Розрізняють кераміку архітектурну, художню і технічну.

Архітектурна кераміка — це вироби, які застосовують для:

• тримальних та огороджувальних конструкцій будинків (цегла, керамічні блоки, черепиця тощо);
• опорядження поверхонь (плитки для підлоги, стін тощо);
• архітектурних деталей (карнизи, фризи, кронштейни, капітелі, балюстради);
• пов’язаних з архітектурною спорудою творів монументального та декоративно-ужиткового мистецтва (панно, рельєфи, розетки тощо);
• малих архітектурних форм.

Художня кераміка включає скульптуру, посуд, кахлі тощо.

Технічна кераміка включає вогнетриви, ізолятори, різальні інструменти, деталі механізмів і приладів, матеріали для стоматології тощо.

Застосування

Кераміку використовують у будівництві (див. Будівельні матеріали і вироби), побуті, техніці, медицині, на транспорті, в образотворчому мистецтві — скульптурі, монументальному та декоративно-ужитковому мистецтві. Найпоширеніші різновиди кераміки включають штучні камені й вироби з них — цеглу, керамічні камені, блоки, труби, черепицю тощо.

Література

1. Кілессо С. Кераміка в архітектурі України. Київ : Будівельник, 1968. 104 с.
2. Саніна Л. Кераміка // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 122.
3. Кераміка в будівництві та мистецтві України : ретроспект. бібліогр. покажч. / [уклад.: С. М. Кайнова, Д. О. Мироненко ; редкол. : Г. А. Войцехівська (відп. ред.) та ін.] ; Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного. Київ : ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2019. 388 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кераміка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кераміка (дата звернення: 24.10.2026).

 

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.01.2023