Альберт Великий


Альберт Великий, фреска Томи Моденського з 1352 року, Тревізо, Італія

Альберт Великий, Святий Альберт (лат. Albertus Magnus; при нар. Альберт фон Больштедт (нім. Albert von Bollstadt); бл. 1193, м. Лауїнген, Німеччина — 15.11.1280, м. Кельн, Німеччина) — середньовічний німецький католицький теолог, чернець-домініканець, реформатор католицького богословʼя, природознавець, алхімік та астролог, філософ, наставник Томи Аквінського.


Альберт Великий

Справжнє ім’я Альберт фон Больштедт
Рік народження 1193
Місце народження Лауїнген, Німеччина
Рік смерті 1280
Місце смерті Кельн, Німеччина
Alma mater Падуанський університет, Падуя
Напрями діяльності богослов'я, освіта, наука


Життєпис

Святий Альберт народився бл. 1193 у родині графів Больштедт в м. Лауїнген (Німеччина, Швабія). Змалку зростав у заможності; здобув виховання, належне нащадку знатного роду.

Освіту отримав у Падуанському університеті (Італія). У Падуя 1223 вступив до ордену домініканців. Завершивши навчання та склавши чернечі обітниці, отримав призначення стати професором в Кельні. У 1245 — у Парижі, де отримав ступінь магістра теології та очолив кафедру богослов’я. Згодом здобув ступінь доктора теології у Паризькому університеті.

У 1260–1260 — єпископ Регенсбурга. Надаючи священикам та прихожанам приклад духовного служіння, поступово відновив порядок в єпархії, що занепадала.

Наприкінці життя повернувся до монастиря в Кельні. Останні літа провів у молитві та духовному наставництві, працюючи над науковими й теологічними творами.

Діяльність

Альберт Великий відомий як богослов-реформатор, освітянин, різносторонній учений, винахідник.

Викладав у навчальних закладах Німеччини та Франції. Знався на математиці, фізиці, хімії, механіці, логіці, етиці, метафізиці, теології. Винайшов логарифми. Засновник кібернетики Норберт Вінер вважав Альберта Великого одним із прабатьків сучасної кібернетики.

Альберт Великий одним із перших поцінував духовну спадщину арабської та давньогрецької культури. Тлумачив і коментував тексти Аристотеля. Реформував католицьке богословʼя на основі аристотелізму.

У 1259 на генеральному капітулі ордену у м. Валансьєнні Альберт Великий наполіг, щоб філософія та природничі дисципліни ввійшли до навчального плану орденських шкіл, що посприяло розвитку середньовічної освіти.

Праці

Альберт Великий написав численні праці. Найвідоміші з-поміж них:

  • «Сума теології» ("Summa Theologiae");
  • «Книга про причини і про властивості елементів» ("Liber de causis proprietatum elementorum");
  • «Про алхімію» ("De alchimia") та ін.

Альберт Великий обстоював постулати віри, спираючись на вчення Аристотеля, наукові знання. Використовуючи емпіричні, раціональні докази, у вигляді силогізмів аргументував існування Бога. Відтак доводив, що саме християнство несе істинне знання про Бога.

Альберт Великий мислив космос як єдину живу систему, на що спирався в своїх передбаченнях майбутнього людства.

Визнання

За всеосяжні знання сучасники назвали його Великим і присвоїли титул doctor universalis (доктор універсальний).

Праці Альберта Великого мали великий вплив також на нащадків. У пізньосередньовічному богослов’ї виникла течія альбертистів — послідовників Альберта Великого.

Канонізований католицькою церквою в 1931 та зарахований до вчителів Церкви Папою Пієм XI. День пам’яті святого — 15 листопада.

Цитата

«Вся мудрість походить від Господа нашого… Він є найвища висота і глибока глибина всякого знання. Він є скарбниця всякого знання, Він є скарбниця всієї мудрості»
— Альберт Великий, «Малий алхімічний звід» (Libellus de Alchimia).

Література

  1. Вертеловский А. Средневековая мистика и отношение её к католичеству. Харьков : Типография Окружного штаба, 1888. 274 c.
  2. Соколов В. В. Средневековая философия. Москва : Высшая школа, 1979. 448 с.
  3. Поло де Бонье М.-А. Средневековая Франция. Москва : Мысль, 2014. 231 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:

Остапчук Г. О. Альберт Великий // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Альберт Великий (дата звернення: 16.12.2018).