Костирко, Петро Федорович
|
Костирко, Петро Федорович | |
|---|---|
| Народження | 14.02.1897 |
| Місце народження | Лави |
| Смерть | 14.11.1982 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
Кости́рко, Петро́ Фе́дорович (14.02.1897, с. Лави, тепер Корюківського району Чернігівської області — 14.11.1982, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, педагог, співавтор музею-заповідника Тараса Шевченка у м. Каневі.
Життєпис
Народився у сім’ї гусара лейб-гвардії. Походив з козацького роду. Початкову освіту здобув у Сосницькому міському чотирикласному училищі, де здружився з О. Довженком на основі спільного захоплення малюванням. 1913–1918 навчався в Московському середньому політехнічному училищі, де отримав фах техніка-будівельника; 1921–1927 — у Київському архітектурному інституті, який 1924 об’єднано з Київським художнім інститутом (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Учень П. Альошина, О. Вербицького, В. Г. Кричевського. Дипломний проєкт захистив 1930.
Працював як архітектор у різних проєктних установах м. Києва, Криму, Киргизстану, Донбасу. Викладав архітектурні дисципліни: 1930–1941 у Київському інженерно-будівельному інституті (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури); 1937–1941 — у Київському художньому інституті. На початку Радянсько-німецької війни 1941–1945 керував спорудженням оборонних рубежів у м. Києві й області. 1944–1976 працював викладачем архітектурного факультету в Київському державному художньому інституті (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): був доцентом, деканом факультету, завідувачем кафедрою архітектурного проєктування, керівником навчально-творчої майстерні; з 1963 — професор.
Діяльність
Розробив: 1925–1927 — проєкти житлових будинків для індивідуальної забудови у м. Києві; 1932–1933 — реалізовані типові проєкти житлових будинків, дитячих садків і ясел, залізничної поліклініки, малих архітектурних форм тощо. 1930–1938 працював у співавторстві зі своїм учителем В. Г. Кричевським, створивши низку визначних будівель, споруд і комплексів. Під час німецької окупації м. Києва 1941–1943 залишився в місті як уповноважений евакуйованого на схід Київського художного інституту і запобіг розкраданню і знищенню його фондів і майна. У повоєнну добу виконав і реалізував проєкти відбудови визначних громадських споруд.
Твори:
- Перша теплоелектроцентраль (тепер ТЕЦ № 3) у м. Києві (1930–1936); житловий будинок письменників «Роліт» у м. Києві (1930–1933); будинок музею на могилі Т. Шевченка у м. Каневі (1933–1937; усі — у співавторстві з В. Г. Кричевським);
- проєкт внутрішнього оформлення музею на могилі Т. Шевченка у м. Каневі (1936–1938);
- розпланування і благоустрій території заповідника довкола могили Т. Шевченка у м. Каневі (1935–1938);
- проєкт відбудови та реконструкції інтер’єрів будинку музею на могилі Т. Шевченка у м. Каневі (1951–1952);
- проєкт відбудови будинку губернського земства в Полтаві (1960);
- Надгробки Ю. Яновського (1955–1961) та О. Вербицького (1960; обидва — у співавторстві з І. Макогоном).
Література
- Катернога М. Володар студентських дум (До 100-річчя від дня народження П. Ф. Костирка) // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Випуск 4. Київ, 1997. С. 155–159.
- Костирко Петро Федорович // Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917–2007). Київ, 2008. С. 93–94.
- Власенко А., Степанова С. Сад українського модерну. Українська стилістика в архітектурі першої половини ХХ ст. Київ ; Харків : Видавець Олександр Савчук, 2025. 400 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Костирко, Петро Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Костирко, Петро Федорович (дата звернення: 28.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.08.2022
