Котляревський, Іван Петрович

Іван Котляревськиy.jpg

Котляревський, Іван Петрович (29.08.1769, м. Полтава, Російська імперія — 29.10.1838, м. Полтава, Російська імперія) — письменник, фундатор нової української літератури, просвітник, громадський і культурний діяч.

Котляревський, Іван Петрович

Народження 1769
Місце народження Полтава
Смерть 1838
Місце смерті Полтава
Місце поховання Полтава
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, драматургія

Життєпис

29.08.1769 народився І. Котляревський у м. Полтаві (Російська імперія, тепер Україна) в родині канцеляриста міського магістрату. Згодом Котляревським даровано дворянське звання.

1780–1789 — навчався у Катеринославській духовній семінарії (м. Полтава), однак духовної кар’єри не обрав. Під час навчання написав свої перші вірші до сатиричного альманаху «Полтавська муха».

1789–1793 — працював канцеляристом.

1793–1796 — вчителював у поміщицьких родинах; вивчав фольклор, записував народні пісні, прислів’я та приказки, цікавився народними звичаями та обрядами.

1796–1808 — перебував на військовій службі. Є припущення, що війська пішов через нещасливе кохання. І. Котляревський брав участь у задунайському поході російської армії 1806–1807 під час російсько-турецької війни. За виявлену хоробрість у боях, а також уміле виконання дипломатичних доручень отримав чин капітана та орден святої Анни.

1798 — у м. Петербурзі (Російська імперія, тепер Російська Федерація) опублікована бурлескно-травестійна поема «Енеїда» (три частини), яка поклала початок нової української літератури. Твір написаний народною розмовною мовою, став етапним у формуванні української літературної мови. Поема опублікована без дозволу автора.

1810 — зайняв посаду куратора Будинку виховання дітей бідних дворян (м. Полтава).

1812 — сформував 5-й український козацький полк на війну з Наполеоном, за що отримав чин майора.

1818 — став членом масонської ложі «Любов до істини», виконував роль «вітії» (оратора). Основна тема бесід у ложі — реформи царя Олександра І та їхні наслідки для Полтавської губернії.

1818–1821 — був організатором та художнім керівником Полтавського професійного театру. Співпрацював з актором М. Щепкіним, посприяв викупу його з кріпацтва. Також став членом Товариства прихильників вишуканої словесності.

1819 — написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

1821 — став почесним членом петербурзького Вільного товариства любителів російської словесності.

1827–1835 — попечитель Полтавських благодійно-лікувальних закладів, що були притулком для убогих, непрацездатних, старих людей.

29.10.1838 — помер І. Котляревський. Незадовго перед смертю відпустив на волю своїх кріпаків, роздав родичам та знайомим усе своє майно. Похований у Полтаві. Прямих нащадків немає.

Література

  1. Сверстюк Є. Котляревський сміється // Сверстюк Є. Вибране. Мюнхен : Сучасність, 1979. С. 117–149.
  2. Гундорова Т. «Малоросійський маскарад»: колоніальний дискурс в «Енеїді» Котляревського і навколо неї // Українська мова та література. 2004. № 25–28. С. 9–16.
  3. Шевчук В. «Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVI–XVIII століть : у 2 кн. Київ : Либідь, 2005. Кн. 2: Розвинене бароко. Пізнє бароко. С. 649–669.
  4. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті. Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2007. 568 с.
  5. Ткачук М. Творчість Івана Котляревського: антропологічний та естетичний дискурси. Суми : Вид-во СумДУ, 2009. 216 с.
  6. Нахлік Є. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст — інтертекст — контекст. Львів : Національна академія наук України ; Державна установа «Інститут Івана Франка», 2015. 543 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Котляревський, Іван Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Котляревський, Іван Петрович (дата звернення: 27.01.2022).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ