Котляревський, Іван Петрович

Іван Котляревськиy.jpg

Котляревський, Іван Петрович (29.08.1769, м. Полтава, Російська імперія — 29.10.1838, м. Полтава, Російська імперія) — письменник, фундатор нової української літератури, просвітник, громадський і культурний діяч.

Котляревський, Іван Петрович

Псевдонім
Рік народження 1769
Місце народження Полтава, Україна
Рік смерті 1838
Місце смерті Полтава, Україна
Місце поховання Полтава, Україна
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, драматургія

Життєпис

29.08.1769 народився І. Котляревський у м. Полтаві (Російська імперія, тепер Україна) в родині канцеляриста міського магістрату. Згодом Котляревським даровано дворянське звання.

1780–1789 — навчався у Катеринославській духовній семінарії (м. Полтава), однак духовної кар’єри не обрав. Під час навчання написав свої перші вірші до сатиричного альманаху «Полтавська муха».

1789–1793 — працював канцеляристом.

1793–1796 — вчителював у поміщицьких родинах; вивчав фольклор, записував народні пісні, прислів’я та приказки, цікавився народними звичаями та обрядами.

1796–1808 — перебував на військовій службі. Є припущення, що війська пішов через нещасливе кохання. І. Котляревський брав участь у задунайському поході російської армії 1806–1807 під час російсько-турецької війни. За виявлену хоробрість у боях, а також уміле виконання дипломатичних доручень отримав чин капітана та орден святої Анни.

1798 — у м. Петербурзі (Російська імперія, тепер Російська Федерація) опублікована бурлескно-травестійна поема «Енеїда» (три частини), яка поклала початок нової української літератури. Твір написаний народною розмовною мовою, став етапним у формуванні української літературної мови. Поема опублікована без дозволу автора.

1810 — зайняв посаду куратора Будинку виховання дітей бідних дворян (м. Полтава).

1812 — сформував 5-й український козацький полк на війну з Наполеоном, за що отримав чин майора.

1818 — став членом масонської ложі «Любов до істини», виконував роль «вітії» (оратора). Основна тема бесід у ложі — реформи царя Олександра І та їхні наслідки для Полтавської губернії.

1818–1821 — був організатором та художнім керівником Полтавського професійного театру. Співпрацював з актором М. Щепкіним, посприяв викупу його з кріпацтва. Також став членом Товариства прихильників вишуканої словесності.

1819 — написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

1821 — став почесним членом петербурзького Вільного товариства любителів російської словесності.

1827–1835 — попечитель Полтавських благодійно-лікувальних закладів, що були притулком для убогих, непрацездатних, старих людей.

29.10.1838 — помер І. Котляревський. Незадовго перед смертю відпустив на волю своїх кріпаків, роздав родичам та знайомим усе своє майно. Похований у Полтаві. Прямих нащадків немає.

Література

  1. Сверстюк Є. Котляревський сміється // Сверстюк Є. Вибране. Мюнхен : Сучасність, 1979. С. 117–149.
  2. Гундорова Т. «Малоросійський маскарад»: колоніальний дискурс в «Енеїді» Котляревського і навколо неї // Українська мова та література. 2004. № 25–28. С. 9–16.
  3. Шевчук В. «Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVI–XVIII століть : у 2 кн. Київ : Либідь, 2005. Кн. 2: Розвинене бароко. Пізнє бароко. С. 649–669.
  4. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті. Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2007. 568 с.
  5. Ткачук М. Творчість Івана Котляревського: антропологічний та естетичний дискурси. Суми : Вид-во СумДУ, 2009. 216 с.
  6. Нахлік Є. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст — інтертекст — контекст. Львів : Національна академія наук України ; Державна установа «Інститут Івана Франка», 2015. 543 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Котляревський, Іван Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Котляревський, Іван Петрович (дата звернення: 7.04.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ