Некрополь

Некро́поль (від грец. νεκρός — мертвий та πόλις — місто; букв. — місто мертвих) — багатозначний термін.

Язичницький курганний некрополь на Болдиних горах у м. Чернігові

Некрополь видатних діячів Чехії на Вишеграді у м. Празі

1) Стародавній могильник, кладовище, меморіальний цвинтар для поховання видатних особистостей, з надгробками й пам’ятниками.

Термін походить від назви передмістя (району) Некрополіс (Місто мертвих) в елліністичному (див. Еллінізм) місті Александрії в Єгипті. Там були зосереджені гробниці й заклади для бальзамування померлих. Як науковий термін для позначення комплексів давніх поховань поширений від 19 ст.

Некрополь може міститися як у межах населеного пункту, так і поза ними, але традиційно — на території, прилеглій до храму чи монастиря. Великі й добре досліджені некрополі відомі у Стародавньому Єгипті (Фіванський некрополь — див. Фіви (Теби) стародавні з їхніми некрополями), Давній Греції (Дипілонський некрополь у м. Афінах), Стародавньому Римі (некрополі у м. Помпеях — див. Помпеї, Геркуланум і Торре Аннунціата, археологічні комплекси та уздовж Аппієвої дороги у м. Римі). У Стародавньому Єгипті богом некрополів був Анубіс.

В Україні відомі античні (див. Античність) некрополі в Херсонесі (див. Херсонес Таврійський та його хора, стародавнє місто), Пантікапеї, Ольвії (урочище Сто могил) тощо, а також численні курганні (див. Курган) некрополі на всій території країни (язичницький курганний некрополь на Болдиних горах у м. Чернігові).

2) Зосереджені в одному місці численні поховання правителів (некрополь королів Франції у базиліці Сен-Дені у м. Парижі), духовних осіб (папський некрополь у соборі Святого Петра в м. Римі), видатних людей країни (Некрополь видатних діячів Чехії на Вишеграді у м. Празі, Байкове кладовище у м. Києві).

3) Енциклопедичні, довідкові, краєзнавчі видання, присвячені похованням, кладовищам, цвинтарям певного населеного пункту, регіону, групи осіб, хронологічного періоду тощо. Спеціальну історичну наукову дисципліну, яка зосереджена на комплексному науковому дослідженні поховальних пам’яток усіх історичних епох до сьогодення включно як історичних джерел, називають некрополістикою. Провідною засновницею некрополістики в Україні була Л. Проценко.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 181.
Вечерський В. Проблеми охорони історичних некрополів у сучасному українському містобудуванні // Наукові записки Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. 2002. Т.9: Тематичний випуск: Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки. С. 71–82.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 295.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 13.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Некрополь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Некрополь (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.04.2025