Іллінська церква в Чернігові

Іллі́нська це́рква в Черні́гові — пам’ятка архітектури національного значення, Україна.

Іллінська церква в Чернігові. Вигляд з заходу

Аксонометричний розріз станом на початок 13 ст. Реконструкція і кресленик В. Вечерського

Поздовжній розріз

Вигляд з північного заходу

Загальні відомості

Муровані церква з дзвіницею стоять на нижній природній терасі Болдиних гір, які є частиною високого правого берега р. Десни на західній околиці м. Чернігова. Церква — архітектурний акцент у ландшафті та серед прилеглої забудови. Обидві споруди входять до складу Троїцько-Іллінського монастиря, найстародавнішою наземною пам’яткою якого є Іллінська церква. Поряд із нею вхід у підземний комплекс Антонієвих печер.

Історична довідка

Антоній Печерський 1069 викопав на схилі Болдиних гір печеру, в якій мешкав до 1072. Над нею чернігівський князь Святослав Ярославич (1027–1076; тепер Україна) 1069 поставив дерев’яний храм Святого Пророка Іллі, що посприяло виникненню монастиря. Протягом 11–12 ст. печера Антонія перетворилася на підземний комплекс, перед входом в який на терасі у середині 12 ст. збудовано замість дерев’яної невелику муровану Іллінську церкву (точніша дата будівництва дискусійна, у джерелах не зафіксована). Після монголо-татарського погрому Чернігова 1237 монастир занепав, але храм зберігся. Наприкінці 16 ст. його стіни надбудовано й увінчано карнизом, над апсидою і бабинцем споруджено невеликі бані й церква стала трибанною. 1649 монастир відновлено коштом чернігівського сотника, згодом полковника і наказного гетьмана С. Д. Пободайла (Подобайла; 1600–1654; тепер Україна), котрий похований в Іллінській церкві. 1649 стараннями ігумена Зосими (Тишкевича; 17 ст., тепер Україна) церкву відремонтовано.

У 18 ст. замість розібраного західного притвору до церкви прибудовано великий гранчастий об’єм, який значно збільшив площу храму. Розібрано баню над старим бабинцем і зведено нову над прибудовою. Влаштовано багатоярусне завершення над центральним куполом. Унаслідок перебудов пам’ятка набула стильових рис українського бароко. 1774 в інтер’єрі влаштовано новий чотириярусний, зигзагоподібний у плані іконостас у стилі пізнього бароко. Функціонування церкви безпосередньо пов’язане з підземним комплексом Антонієвих печер, що має два входи, одни з яких — через храм, а другий — через його північну прибудову, прилеглу до крутосхилу. На північний захід від Іллінської церкви 1908–1910 споруджено дзвіницю.

З 1967 обидві пам’ятки разом з Антонієвими печерами входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів Стародавній». 1969–1982 Іллінську церкву реставровано за проєктом архітектора М. Говденко. Реставрацію іконостасу виконано 2004-2017.

Характеристика

Спершу невелика церква була тридільною, однобанною і складалася з прямокутних у плані бабинця, нави та напівкруглої апсиди. З заходу до бабинця прилягав невеликий понижений притвор. Підвищену наву увінчував купол на світловому підбаннику, що справся на пристінні підпружні арки та пандативи. У бабинці були дерев’яні хори. Стіни муровано з плінфи на цем’янковому розчині технікою порядового мурування. Зовні фасади були потиньковані (див. Тиньк) з розграфленням на квадри для імітації мурування з великих кам’яних блоків.

Тепер церква тридільна, трибанна, з триярусною середньою банею і двоярусними бічними. Середній підбанник циліндричний, бічні — восьмигранні, з арковими вікнами. Фасади розчленовано масивними пілястрами й увінчано розкріпованим (див. Розкріповка) карнизом. Вікна мають наличники, характерні для стилю українського бароко, і трикутні сандрики. На західному фасаді — портал з хрестоподібним вікном над ним. В інтер’єрі нави домінує висотний принцип розкриття внутрішнього простору. Стіни зовні й усередині потиньковано й побілено. Дахи і бані по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю, маківки й хрести позолочено.

Дзвіниця триярусна, типу «восьмерик на четверику». Нижній двоярусний четверик мурований з цегли, потинькований і побілений, горішній восьмерик з арками — дерев’яний, увінчаний двоярусною банею барокових обрисів, за взірцем бань Іллінської церкви.

Значення

Іллінська церква є найдавнішим і єдиним збереженим храмом Давньої Русі, що належить до типу тридільних однобанних, без внутрішніх опор. Вона стала взірцем, за яким будувалися аналогічні храми в Україні протягом 13-16 ст.

Галерея

Вигляд зі сходу Інтер’єр з іконостасом. Фото початку 20 ст.

Література

1. Асеєв Ю., Логвин Г. Архітектура Іллінської церкви в Чернігові // Питання історії архітектури та будівельної техніки. Київ : Держбужвидав УРСР, 1959. С. 81–94.
2. Холостенко Н. Ильинская церковь в Чернигове по исследованиям 1964–1965 гг. // Древнерусское искусство: художественная культура домонгольской Руси. Москва : Наука, 1972. С. 88–103.
3. Логвин Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. Москва : Искусство, 1980. С. 107.
4. Говденко М. Іллінська церква в Чернігові: історія та реставрація// З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 263–268.
5. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 52–64.
6. Вечерський В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 196–209.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Іллінська церква в Чернігові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іллінська церква в Чернігові (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.12.2021