Домініканський монастир у Тернополі
Домініка́нський монасти́р у Терно́полі — пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, Україна.
Історична довідка
Монастир домініканців заснував 1746 Великий коронний гетьман Й. Потоцький (1673–1751; тепер Україна). Костел Святого Вінсента і корпус келій збудовано 1749–1779 за проєктом архітектора А. Ф. К. Мошинського (1731–1786; тепер Польща). Монументальний живопис в інтер’єрі виконали художники С. Строїнський (1719–1802; тепер Україна) та його учень Й. Хойницький (1745–1812; тепер Україна), скульптурні композиції — С. Фесінгер (початок 18 ст.; тепер Німеччина — 1768; тепер Україна). 1820–1848 належав ордену єзуїтів. 1908–1910 костел реставровано (див. Реставрація) за проєктом архітектора В. Садловського (1869–1940; тепер Україна).
Зруйнований під час боїв за м. Тернопіль 1944, реставрований 1953–1959, після чого перетворений на склад. 1978–1988 — Тернопільська картинна галерея. З 1989 костел є кафедральним собором Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви. У корпусі келій розміщено Державний архів Тернопільської області.
Характеристика
Міститься в історичному центрі міста поряд з головним майданом (площа Волі). Монастирський костел є головною архітектурною домінантою м. Тернополя. Перед фасадом костелу 2004 встановлено пам’ятник Йосифу Сліпому.
Монастир складається з двох мурованих споруд — костелу та корпусу келій у його тилу зі сходу. Костел тринавовий; середня нава, ширша і вища за бічні, у плані має еліптичний обрис. Вона перекрита циліндричним склепінням з розпалубками й увінчана масивною глухою банею з ліхтарем. Симетричну композицію підкреслюють дві вежі, що фланкують головний західний фасад, а також вибагливої форми фронтон по його центру. Вежі увінчують високі наметові шпилі з чотирма перехватами й люкарнами. Споруда декорована у стилі пізнього бароко: застосовано спарені пілястри композитного ордера, лучкові й трикутні фронтони та сандрики, наличники, розкріповані (див. Розкріповка) антаблементи. В інтер’єрі домінує простір середньої нави, відділеної від бічних пілонами, масивність яких пом’якшують ніші-екседри й тонко модельовані пілястри композитного ордера, що несуть масивний антаблемент. Бічні пави розчленовано на секції, перекриті почергово циліндричними й хрещатими склепіннями. Костел має прямокутний у плані, дуже видовжений пресбітерій, до якого прилягає двоповерхове каре корпусу келій коридорної системи розпланування з однобічним розташуванням келій. Коридори перекрито хрещатими склепіннями. Декор у стилі пізнього бароко, з застосуванням пілястрового портика, балюстради, колон, гірлянд та іншого декоративного ліплення. Під костелом є підземелля, розкриття і дослідження яких не завершено.
Значення
Комплекс Домініканського монастиря в Тернополі — унікальна пам’ятка католицького сакрального будівництва в Україні. Костел має рідкісну для України композицію, що розвиває творчі знахідки архітектора П. Фонтана (1696; Італія — 1765; тепер Польща), застосовані ним у костелах у містах Любартові та Холмі (обидва — Польща), причому останній є безпосереднім взірцем для тернопільського. Водночас споруда має ще кілька прототипів, зокрема — костел Святого Петра у м. Відні та деякі сакральні споруди архітектора К. Дінценгофера.
Література
- Вечерський В. Домініканський монастир // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 231–232.
- Betlej A. Kościół Dominikanów w Tarnopolu // Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. Kraków : Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego «Societas Vistulana», 2003. S. 151–152.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Домініканський монастир у Тернополі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Домініканський монастир у Тернополі (дата звернення: 24.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.05.2022
