Утзон, Йорн

У́тзон, Йорн (данськ. Utzon, Jørn ; 09.04.1918, м. Копенгаген, Данія — 29.11.2008, там само) — архітектор, автор будівлі Сіднейської опери, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури (2003), почесний доктор Сіднейського університету (з 2003).

Утзон, Йорн (Utzon, Jørn)
Народження	09.04.1918
Місце народження	Копенгаген
Смерть	29.11.2008
Місце смерті	Копенгаген
Місце діяльності	Данія, Австралія, Швеція
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	архітектура сучасна

Відзнаки
Ордени	Орден Австралії; орден Почесного легіону
Медалі	Золота медаль Королівського австралійського інституту архітекторів; Золота медаль Королівського інституту британських архітекторів; Велика золота медаль Французької академії архітектури
Премії	премія Соннінга
Лауреат Прітцкерівської премії	2003

Будівля Сіднейської опери

Споруда Національної асамблеї (парламенту) Кувейту

Центр Утзона у м. Ольборзі, Данія

Життєпис

Народився у сім’ї військово-морського інженера А. Утзона (1885–1970; Данія), який проєктував і будував морські судна (переважно яхти). З дитинства Йорн бував на суднобудівних верфях, спостерігав за створенням кораблів і з підліткового віку допомагав батькові виконувати інженерні кресленики та моделі суден. Школу закінчив із найгіршими результатами через дислексію, тому його не прийняли до офіцерської школи. З огляду на такі особливості розвитку, поєднані з феноменальною просторовою уявою, його родич А. Е. Утзон-Франк (1888–1955; Данія) — скульптор, професор Королівської данської академії образотворчого мистецтва, порадив батькам навчати сина, котрий добре малював і креслив, образотворчому мистецтву й архітектурі.

1937–1942 навчався архітектурі у Королівській данській академії образотворчого мистецтва, після закінчення якої переїхав із окупованої Німеччиною Данії до нейтральної Швеції у м. Стокгольм. Там разом із кількома колегами почав працювати як архітектор у дусі сучасної архітектури (функціоналізму, модернізму) під сильним впливом творчості фінського архітектора А. Аалто, якого він відвідав 1946 у м. Гельсінкі. 1947–1949 подорожував Марокко, США, Мексикою, зустрічався з архітекторами Ф. Л. Райтом та Л. Міс ван дер Рое, що визначально вплинуло на формування його власних творчих принципів. Особливо Утзона вразила архітектура цивілізації мая в доіспанському місті Ушмалі й Чичен-Іца. Це він назвав найвизначнішим архітектурним досвідом у своєму житті.

1950 заснував у м. Копенгагені власне архітектурне бюро, що спеціалізувалося на проєктуванні житлових будинків.

1957 подорожував до Китаю, Японії та Індії, вивчаючи принципи тамтешнього зодчества. 1957 несподівано виграв міжнародний архітектурний конкурс на кращий проєкт будівлі Сіднейської опери і до 1966 працював у м. Сіднеї (Австралія). 1971 переїхав на іспанський о. Мальорка (див. Балеарські острови), де жив із дружиною у будинку, збудованому за власним проєктом. Оскільки їх почали турбувати натовпи туристів, охочих побачити будинок видатного зодчого, 1994 вони збудували собі нову садибу в гірському районі острова, недосяжному для сторонніх.

Творчість

Більшість проєктів Утзона створено і реалізовано у Данії. Проте світове визнання він здобув у 1960-х як автор архітектурного шедевра в Австралії. На початку професійної кар’єри у повоєнній Північній Європі переймався проєктуванням раціонального й економічного житла для розселення значної кількості людей, котрі втратили свої помещкання внаслідок війни (проєкти для Нідерландів і Данії). Проєктував як індивідуальні малоповерхові, так і багатоповерхові багатоквартирні житлові будинки. Ця практика підвела його до опрацювання теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо адитивної архітектури (такої, що передбачає можливість безперешкодних доповнень, прибудов до будівлі чи споруди, відповідно до зміни функціональних вимог — приміром, розширення житлового будинку у зв’язку зі збільшенням кількості членів сім’ї). Серед таких його реалізованих проєктів — житловий масив Фреденсборг (1959–1962), житловий масив Кінго в Гельсінгері (1956–1958), церква у Багсверді (1973–1976) та природний центр Скаген (2001) — усі в Данії. Будинки комплексу Кінго — це 63 L-подібні особняки, побудовані рядами. Кожен повторює контури ділянки, забезпечуючи гарні краєвиди, інсоляцію та захист від вітру. Це унікальне поєднання простоти та винахідливості.

Унаслідок збігу сприятливих обставин Утзон 1957 отримав першу премію на міжнародному конкурсі на проєкт оперного театру у м. Сіднеї. У програмі конкурсу була амбітна вимога — створити одну з найвизначніших архітектурних споруд світу. В основі проєкту Утзона — образ легких корабельних вітрил, що ширяють над горизонтальною поверхнею. Він трактував театр як багатофункціональний культурний центр із кількома залами. Покриття — залізобетонні оболонки заввишки 67 м. Найкращі у тодішньому світі британські інженери-будівельники витратили 9 років праці на інженерні розрахунки споруди. Будівництво тривало 1959–1973, у темпі спорудження середньовічних соборів (як писали тоді критики). Кошторисна вартість об’єкта зросла у 14 разів. Проєкт зазнав нищівної критики за «неправильну конструктивну концепцію», зокрема й від П. Л. Нерві. Проте не менш авторитетний у світі архітектор Л. Кан (Іцхак-Лейб Шмуйловський, 1901; тепер Естонія — 1974; США) похвалив цей твір архітектури, поетично зазначивши, що Сонце не знало, наскільки прекрасне його світло, доки воно не відбилося від цієї будівлі. Через постійні конфлікти з некомпетентними австралійськими урядовцями під час будівництва Утзона увільнили від керівництва проєктом 1966. Його не було на урочистому відкритті театру. Від 1966 Утзон в Австралії не бував, попри пізніші численні й наполегливі запрошення звідти: йому навіть присудили, як нагороду, символічні ключі від м. Сіднея. Тож свій шедевр у завершеному вигляді наживо він не бачив. Проте ще 1966 фахова спільнота високо оцінила витвір Утзона за те, що тут «дух створює матерію» (а це власне й вирізняє найвищі досягнення зодчества серед звичайного будівництва). Зрештою будівля стала символом Австралії. Так архітектура завоювала право на нову образність, коли форму жорстко не прив’язано ні до функції, ні до конструкції, ані до тимчасово панівної політичної ідеології.

Попри дислексію, що значно ускладнює роботу з текстами, Утзон є автором багатьох друкованих праць — книжок і журнальних статей, серед яких найзначніші (1995–2008) присвячено осмисленню досвіду проєктування і спорудження його власних архітектурних творів (Сіднейська опера; Кувейтська національна асамблея, церква у Багсверді), а також проблематиці будинків із внутрішнім двором та так званій адитивній архітектурі.

Т в о р и:

власний будинок у м. Гелленбеку, Данія 1952 (тепер пам’ятка культурної спадщини);
водонапірна вежа на о. Борнхольм, Данія 1952 (тепер пам’ятка архітектури);
житловий будинок Елінеберг у м. Гельсінгборзі, Швеція 1954–1966;
будівля Сіднейської опери, Австралія 1957–1973;
споруда Національної асамблеї (парламенту) Кувейту 1973–1982;
церква у Багсверді, районі м. Копенгагена, Данія 1973–1976;
Музей сучасного мистецтва Туструплунд у м. Френеднсборзі, Данія 1988;
Музей Натурама на о. Борнхольм, Данія 1988;
природний центр Скаген-Одде у м. Скагені, Данія 1989–2001;
Центр Утзона у м. Ольборзі, Данія 2008.

Серед д и з а й н е р с ь к и х р о б і т Утзона найзначнішими є:

склянка «Весна», створена 1949 (виробляють дотепер);
крісло-шезлонг 1965;
дизайн кількох комплектів меблів 1968;
підвіска «Опера» 2005 (виготовляють дотепер);
концертний кулон 2005 (виготовляють дотепер).

Нагороди та відзнаки

Ордени й медалі:

Золота медаль Королівського австралійського інституту архітекторів (1973);
Золота медаль Королівського інституту британських архітекторів (1978);
Орден Австралії (1985);
Велика золота медаль Французької академії архітектури;
орден Почесного легіону (Франція).

Премії:

премія Соннінга (Данія, 1998);
Прітцкерівська премія з архітектури (2003).

Почесний член Американського інституту архітекторів (з 1970), Асоціації німецьких архітекторів (з 1983), Королівської академії мистецтв (Велика Британія, з 1985).

Визнання

Утзон — єдиний данський архітектор (недооцінений на своїй батьківщині), творчість якого визначально вплинула на розвиток світової архітектури. За твори він отримав найвище визнання, можливе в сучасній цивілізації: ще за життя, ставши 2003 лауреатом Прітцкерівської премії, він дізнався, що його головний твір — будівлю Сіднейської опери — визнано 2007 пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «шедевр людського генія». Це сталося вдруге у світовій історії за життя автора. Австралійці вважають цю споруду найкрасивішою у світі.

Вшанування пам’яті

Австралійський інститут архітекторів 2007 заснував щорічну Міжнародну премію Йорна Утзона. Після смерті архітектора у залі Сіднейської опери 25.03.2009 відбулася державна поминальна церемонія та меморіальний концерт на вшанування автора споруди.

Цитата

Переклад:
Ф. Гері з приводу смерті Утзона:
«Утзон створив будівлю, яка значно випередила свій час, далеко випередила доступні технології; і він наполегливо прагнув, попри надзвичайно злісне пащекування та негативну критику, збудувати таку споруду, яка змінила образ цілої країни.»
Оригінал:
«Utzon made a building well ahead of its time, far ahead of available technology, and he persevered through extraordinarily malicious publicity and negative criticism to build a building that changed the image of an entire country.»
(Цит. за: Hawthorne Ch. Jorn Utzon dies at 90; Danish architect of Sydney Opera House // Los Angeles Times. 30 November 2008. Переклад Вечерського В. В.)

Додатково

Сини зодчого також стали відомими архітекторами: Кім Утзон (нар. 1957; Данія) та Ян Утзон (нар. 1944; Швеція) працювали разом з батьком. Донька Лін Утзон (нар. 1946; Данія) — дизайнер, дружина австралійського архітектора Олександра Попова (нар. 1942; Китай).

Праці

Sydney Opera House. London : Phaidon Press, 1995 (у співавт.).
The Courtyard Houses: Logbook Vol. I. Copenhagen : Edition Bløndal, 2004.
Bagsværd Church: Logbook Vol. II. Copenhagen: Edition Bløndal, 2005.
Kuwait National Assembly: Logbook Vol. IV. Copenhagen : Edition Bløndal, 2008, 312 p.
Additive Architecture: Logbook Vol. V. Copenhagen : Edition Bløndal, 2009.

Джерела

The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/2003
UNESCO World Heritage Centre: Sydney Opera House. URL: https://whc.unesco.org/en/list/166
Jørn Utzon. Drawings and Buildings. New York : Princeton Architectural Press, 2014.

Література

Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика. Київ : Спалах, 1998. 208 с.
Ghirardo D. Architektura po modernizmie. Toruń; Wrocław, 1999. 240 s.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 358–359.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 264–265.
Keiding M., Dirckinck-Holmfeld K. Utzon and the new tradition. Copenhagen : Utzon Library, Danish Architectural Press, 2005. 262 p.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 231–232.
Andersen M. A. Jørn Utzon. Arkitekturens tilblivelse og virke. Copenhagen : Nyt Nordisk Forlag Arnold Busck, 2011. 312 p.
Dellora D. Jørn Utzon and the Sydney Opera House. Melbourne : Penguin, 2013. 72 p.
Watson A. Building a Masterpiece — The Sydney Opera House — Lessons in Space and Environment. Sydney : Powerhouse Publishing, 2013. 192 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Утзон, Йорн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Утзон, Йорн (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2025