Гері, Френк

Гері, Френк (Gehry, Frank)
Справжнє ім’я	Ефраїм Оуен
Справжнє прізвище	Гольдберг
Народження	28.02.1929
Місце народження	Торонто
Смерть	05.12.2025
Місце смерті	Санта Моніка, Каліфорнія (штат)
Alma mater	Гарвардський університет
Місце діяльності	США, Франція
Напрями діяльності	архітектура

Гері, Френк. Графічна композиція

Танцюючий будинок у Празі

Комплекс трьох житлових будинків у м. Дюссельдорфі

Концертний зал імені В. Діснея у м. Лос-Анджелесі

Прітцкерівський павільйон у м. Чикаго

Ге́рі, Френк (англ. Gehry, Frank; справжні прізвище та ім'я — Гольдберг, Ефраїм Оуен; англ. Goldberg, Ephraim Owen, 28.02.1929, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада — 05.12.2025, м. Санта Моніка, штат Каліфорнія, США) — архітектор, представник деконструктивізму, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури (1989).

Життєпис

Народився в єврейській сім’ї емігрантів із Польщі. Помітивши ранній потяг до творчості, його бабуся Л. Каплан заохотила хлопчика до малювання і створення з підручних матеріалів макетів футуристичних споруд, комплексів їх і цілих міст. 1947 переїхав із сім’єю до США у м. Лос-Анджелес і там 1949–1954 навчався архітектурі в Університеті Південної Каліфорнії (бакалаврат). 1956–1957 навчався в магістратурі за спеціальністю «міське планування» у Вищій школі дизайну Гарвардського університету. Навчання оплачував сам, працюючи водієм вантажівки. 1954 за порадою дружини взяв собі псевдонім Френк Гері, нібито для уникнення проявів антисемітизму щодо себе (до цієї версії, поширеної у ЗМІ, ставиться іронічно). 1957–1961 працював у різних архітектурних бюро у США, 1961–1962 — у Франції, де вивчав твори архітектури романського стилю та творчість Ле Корбюзьє. 1962 відкрив у м. Лос-Анджелесі своє архітектурне бюро «Френк О. Гері і партнери», що стало одним із провідних у світі і в якому 2014 працювало до 200 архітекторів.

Творчість

На початковому етапі професійної діяльності перебував під впливом творчості архітектора Ф. Л. Райта, а від початку 1970-х епізодично звернувся до постмодернізму; після нього — до деконструктивізму, ставши знаковою постаттю цього архітектурного напряму. Проєктуючи музеї, концертні зали, адміністративні й житлові будинки, прагнув максимальної експресивності й неповторності архітектурної форми, яка стала для нього самодостатньою. Його споруди виглядають як колажі, складені з гнутих твердих тіл із поверхнями, виготовленими з різних матеріалів, поєднання яких вважали несумісним у традиційній архітектурі: титан, залізобетон, камінь, штукатурка, дротяна сітка тощо. Це доповнено нахиленими стінами, хвилястими поверхнями, нетрадиційними поєднаннями кольорів. Такі складні архітектурні форми неможливо запроєктувати без застосування комп’ютерних технологій, у чому Гері та співробітники його архітектурного бюро були одними з піонерів. Ця архітектура орієнтована переважно на зовнішній ефект, свідомо викликаючи шок унаслідок контрасту із традиційним міським середовищем (так званий вау-ефект). При цьому функціональні й технологічні вирішення будівель і споруд можуть бути цілком банальними і навіть недосконалими (дахи споруд протікають, у приміщеннях вогкість і грибок на стінах, взимку на пожильців падають крижані брили, титанові фасадні поверхні концентрують сонячну енергію до температури плавлення металу тощо).

Найбільшою заслугою Гері вважають так званий ефект Більбао, коли завдяки появі одного неординарного об'єкта архітектури економічно й соціально депресивне колишнє промислове місто і його регіон отримали потужний поштовх для розвитку за рахунок перетворення на всесвітній культурний і туристичний центр, як це сталося в Іспанії після 1997 завдяки будівлі Музею Соломона Гуггенгайма в Більбао.

1969–1972 розробив серію картонних меблів «Easy Edges». Від 1990 компанія Knoll International (США) виготовляє стільці його дизайну з гнутого шести-дев'ятишарового білого клена. Частиною цеєї серії є крісло Cross Check. 2005 Гері розробив для компанії Belux серію освітлювальних приладів «Cloud». 2004 розробив дизайн кубка, який вручають переможцю чемпіонату світу з хокею.

Твори:

будівля Музею Соломона Гуггенгайма в Більбао 1992–1997;
Художній музей Вайсмана Університету Міннесоти у м. Міннеаполісі (США) 1993;
Танцюючий будинок у Празі 1994–1996 (у співавторстві);
комплекс трьох житлових будинків у м. Дюссельдорфі (Німеччина) 1997–1999;
концертна зала імені В. Діснея у м. Лос-Анджелесі (США) 1999–2003;
Прітцкерівський павільйон у м. Чикаго (США) 1999–2004;
офісна споруда «Вежа Гері» у м. Ганновері (Німеччина) 2000–2001;
споруда DZ Bank у м. Берліні (Німеччина) 2001;
Медичний центр ментального здоров’я Лу Руво у м. Лас-Вегасі (США) 2007–2010;
хмарочос Бекмана на Нижньому Мангеттені у м. Нью-Йорку (США) 2006–2011.

Визнання

Має визнання, безпрецедентне серед архітекторів 20–21 ст., отримавши найвищі нагороди кількох країн (Канади, США, Франції, Японії). Протягом 1987–2019 отримав 20 почесних докторатів закладів вищої освіти різних країн світу, зокрема університетів: Торонтського (1998), Гарвардського (2000), Единбурзького (2000), Єльського (2000), Прінстонського (2013), Оксфордського (2017).

Нагороди

Медаль Томаса Джефферсона з архітектури (США, 1994);
Національна медаль мистецтв (США, 1998);
Золота медаль Королівського архітектурного інституту Канади (1998);
Золота медаль Американського інституту архітекторів (США, 1999);
Орден Канади (2002);
Орден Почесного легіону (Франція; 2014);
Медаль Пола Гетті (США, 2015);
Гарвардська медаль мистецтв (США, 2016);
Президентська медаль свободи (найвища нагорода США, 2016);
Премія Американського інституту архітекторів (1986);
Прітцкерівська премія з архітектури (1989);
Імператорська премія (Японія, 1992);
Премія Вудро Вільсона за службу державі (США, 2004).

Член Американського інституту архітекторів (з 1974), Американської академії мистецтва і літератури (з 1987), Національної академії дизайну (з 1988; усі — США).

Галерея

Офісна споруда «Вежа Гері» у м. Ганновері
Споруда DZ Bank у м. Берліні
Медичний центр ментального здоров’я Лу Руво у м. Лас-Вегасі
Дизайн стільця

Додатково

За словами Гері, замолоду він працював водієм-далекобійником, диктором на радіо, інженером-хіміком і жодне з тих занять було йому не в радість. Тоді він замислився над тим, що йому справді подобалось у житті. Як виявилося, то були музеї, образотворче мистецтво і музика. Згадавши про ігри з макетуванням, якими в дитинстві займався з бабусею, вирішив відвідати в університеті кілька пробних занять з архітектури і там зрозумів, що це — його покликання. Зацікавленню архітектурою сприяло також відвідання лекції архітектора А. Аалто.

Цитата

Рішення журі Прітцкерівської премії з архітектури 1989: Переклад:
«У мистецькому кліматі, що зазвичай спрямовує скоріше у минуле, ніж у майбутнє, де ретроспективи переважають над ризиком, важливо вшанувати архітектуру Френка О. Гері.
Свіжі, оригінальні й цілком американські роботи Гері відзначаються надзвичайно вишуканою, витонченою та авантюрною естетикою, яка підкреслює архітектуру як мистецтво.
Його роботи, часом суперечливі, але такі, що завжди викликають захват, оціновали по-різному: як іконоборчі, буйні та непостійні; але журі, присуджуючи цю нагороду, відзначає цей неспокійний дух, який зробив його будівлі унікальним оприявненням сучасного суспільства та його амбівалентних цінностей.
Завжди відкритий до експериментів, він також має внутрішню впевненість та зрілість, що не дозволяють піддаватися, як це було і з П. Пікассо, ні зовнішній критиці, ані власним успіхам. Його будівлі — це поєднання колажів з просторів та матеріалів, які змушують користувачів оцінити як театр, так і його закулісся, розкриті одночасно.
Хоча премію присуджують за досягнення протягом усього життя, журі сподівається, що пан Гері розцінить її як заохочення до продовження його надзвичайної «незавершеної роботи», а також як оцінку його значного внеску в архітектуру 20 сторіччя.»
Оригінал:
«In an artistic climate that too often looks backward rather than toward the future, where retrospectives are more prevalent than risk-taking, it is important to honor the architecture of Frank O. Gehry.
Refreshingly original and totally American, Gehry's work is a highly refined, sophisticated and adventurous aesthetic that emphasizes the art of architecture.
His sometimes controversial, but always arresting body of work, has been variously described as iconoclastic, rambunctious and impermanent, but the jury, in making this award, commends this restless spirit that has made his buildings a unique expression of contemporary society and its ambivalent values.
Always open to experimentation, he has as well a sureness and maturity that resists, in the same way that Picasso did, being bound either by critical acceptance or his successes. His buildings are juxtaposed collages of spaces and materials that make users appreciative of both the theatre and the back-stage, simultaneously revealed.
Although the prize is for a lifetime of achievement, the jury hopes Mr. Gehry will view it as encouragement for continuing an extraordinary "work in progress," as well as for his significant contributions thus far to the architecture of the twentieth century.»
Цит. за: The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/1989#laureate-page-123 Переклад В. В. Вечерського.

Джерело

The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/1989#laureate-page-123

Література

Johnson P., Wigley M. Deconstructivist Architecture: The Museum of Modern Art. New York : Little Brown and Company, 1988. 104 p.
Colomina B., Friedman M., Mitchell W. et al. Frank Gehry, Architect. New York : Hatje Cantz, 2001. 390 p.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 368–369.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 232–234.
Isenberg B. Conversations with Frank Gehry. New York : Alfred A. Knopf, 2009. 292 p.
Goldberger P. Building Art: The Life and Work of Frank Gehry. New York : Alfred A. Knopf, 2015. 513 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гері, Френк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гері, Френк (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2025