Особняк
Особня́к — комфортабельний малоповерховий багатокімнатний міський будинок, призначений для постійного проживання однієї сім’ї або розміщення окремої компактної установи.
Зазвичай розташований на відокремленій земельній ділянці з відступом від лінії забудови вулиці, від якої відмежований капітальною огорожею з брамою (однією чи кількома). На ділянці може бути сад і двір зі службами (стайня, каретний сарай, гараж, приміщення для обслуги).
Поверховість — 1, 2 і 3 поверхи. В структурі особняка можливі мансарди, вежі, веранди, тераси, балкони, лоджії, зимові сади (оранжереї). Відрізняється як від вілли (яка є заміським сезонним житлом для теплої пори року), так і від палацу (для якого репрезентативна функція є головною).
Особняки виникли й поширилися спершу в Європі, а згодом під європейським впливом і на інших континентах з поч. 19 ст. Будувалися в стилістиці класицизму, романтизму, історизму, модерну, функціоналізму, постмодернізму з будь-яких будівельних матеріалів (дерево, цегла, камінь, залізобетон, метал, скло).
В Україні поширені від 1-ої пол. 19 ст. Унаслідок соціальних змін протягом 20 ст. багато приватних особняків тепер є офісами різних установ та музеями (наприклад, особняк Лібермана на вул. Банковій, 2 у м. Києві, тепер — будинок Національної спілки письменників України; особняк Кочубеїв по вул. Тараса Шевченка, 30 у м. Глухові Сумської обл., тепер — будівля адміністрації Національного державного історико-культурного заповідника «Глухів» та археологічний музей та ін.).
Література
- Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 201.
- Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. Київ : Кий, 2004, 828 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Особняк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Особняк (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2020
