Культова споруда
.jpg)
Ку́льтова спору́да, культова будівля (сакральна споруда, релігійна споруда та ін.) — споруда, зокрема будівля, спеціально призначена для проведення богослужінь, виконання релігійних обрядів і ритуалів, задоволення релігійних потреб вірян.
Загальна характеристика
Початково колективні релігійні практики здійснювали просто неба. Згідно з археологічними даними, давні святилища, капища, вівтарі часто розташовували на підвищених ділянках ландшафту — пагорбах, високих берегах річок, гірських узвишшях. З бігом часу зводять спеціальні споруди — храми. Спершу храми вважали помешканнями богів (у Стародавніх Вавилоні, Греції, Єгипті, Ізраїлі тощо), згодом стали місцем зібрання вірян і колективних релігійних відправ.
У кожній релігії (конфесії) культові споруди мають особливе найменування: так, у християнстві — церква, собор, костел, кірха, дзвіниця, баптистерій, в ісламі — мечеть із мінаретами, в юдаїзмі — синагога, в караїзмі — кенаса, в буддизмі — дацан, ступа та ін.
Культову споруду зводили як домінанту всієї прилеглої території. Кожну важливу деталь архітектурного рішення (зовнішній вигляд, пропорції, інтер’єри, оздоблення), а також організації сакрального простору, культового начиння таких споруд або їхніх комплексів регламентовано канонами даної релігії. Поширеною була орієнтація культових споруд на схід Сонця. У християнстві, буддизмі храм — це модель Всесвіту, тому орієнтований за сторонами світу; фасад синагоги звернений до м. Єрусалима, сакральний простір мусульманської мечеті зорієнтований на Каабу та ін.
Значна кількість культових споруд є визначними об’єктами культурної спадщини, зокрема віднесені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визнані винятковими свідоцтвами людського генія, архітектурної майстерності, монументального мистецтва, культурної традиції, цивілізаційних надбань. В Україні це: Софійський собор у Києві, комплекс Києво-Печерської лаври, церква Спаса на Берестові в Києві, ансамбль собору Святого Юра у Львові, Святодухівська церква із дзвіницею в Потеличі, церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові, Троїцька церква в Жовкві тощо.
Культові споруди, як і інші сакральні об’єкти, перебувають під спеціальним захистом міжнародного гуманітарного права.
В Україні
Українським законодавством встановлено, що культові споруди (культові будівлі — законодавець вживає обидва терміни) і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування релігійним організаціям або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим — Уряду Республіки Крим (ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). Культові будівлі та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, релігійні організації мусять використовувати з додержанням установлених правил охорони і використання пам’яток історії та культури.
Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших споруд і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна заборонено.
Згідно з роз’ясненням Вищого арбітражного суду № 02-5/467 від 18.04.2001 не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, «якщо вони не є невід’ємною частиною культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди». У разі виникнення сумнівів щодо належності будівлі або майна до категорії культових, господарські суди повинні призначати відповідну експертизу.
У перші роки після здобуття Україною незалежності забезпеченість релігійних громад культовими спорудами становила бл. 66 % (1996, статистика). Нестача культових споруд була однією з вагомих причин міжконфесійних конфліктів. До 2000 громадам було повернуто понад 3 тис. споруд, на етапі будівництва перебувало ще близько 2 тис. З огляду на те, що практика (принаймні, тимчасова) почергового використання різними конфесіями приміщення для богослужіння могла б знизити рівень напруги, законодавець ухвалив рішення: культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їхньою взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган самостійно визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Верховний Суд України у постанові від 06.11.2019 (справа № 817/1950/16) вказав, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі та майно, які надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Нова хвиля міжконфесійних конфліктів за культові споруди була пов’язана з конституюванням автокефальної Православної церкви України (2019) та переходом значної кількості релігійних громад від церковної структури в юрисдикції Московського патріархату під юрисдикцію помісної церкви.
За даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), станом на 01.01.2022 обліковано 20 369 культових споруд і приміщень, частина із яких мала статус пам’яток культури. З них понад 38 % (7 780) знаходилися у власності або користуванні Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. Від першого дня широкомасштабної агресії Росії релігійні об’єкти стали мішенню ворога, а часом — навіть не випадковими, а преферентними цілями (поряд із культурними, освітніми, медичними об’єктами), бо їх ушкодження, сплюндрування або нищення ставало для агресора символом руйнації українського духовного й культурного простору, складником політики геноциду українства.
За даними ДЕСС, у період від 24.02.2022 (тобто від початку вторгнення Росії в Україну) до 26.01.2023 в Україні було зруйновано або пошкоджено щонайменше 307 релігійних об’єктів у 15 областях. Згідно з проміжними даними проєкту «Релігія в огні», що здійснює моніторинг воєнних злочинів Росії проти релігійних громад в Україні, станом на січень 2024 ворогом зруйновано або пошкоджено бл. 530 культових споруд різних конфесій, зокрема 9 % знищені вщент, 16 % не підлягають відновленню. Найбільше пошкоджених релігійних споруд у Донецькій (102), Київській (81), Луганській (62), Харківській (61), Херсонській (56) областях. Близько половини від усіх пошкоджених — храми Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом.
Згідно зі звітом ДЕСС, на 01.01.2024 на обліку перебуває сукупно 27 592 об’єктів: культових будівель (понад 18, 3 тис.) та приміщень, пристосованих під молитовні (понад 9,2 тис.). З-поміж культових споруд 14 487 перебували у власності релігійних організацій, 3 761 — у користуванні. 3 895 культових споруд визнано пам’ятками архітектури.
Джерела
- Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-XII від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 25. С. 283. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text
- Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/109 від 29 лютого 1996 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_109800-96#Text
- Релігія в огні. Звіт за результатами моніторингу фактів пошкодження та руйнування релігійних споруд внаслідок широкомасштабного російського воєнного вторгнення в Україну. 24 лютого 2022 року — 24 лютого 2023 року. Київ : [б. в.], 2023. 32 с. URL: https://www.mar.in.ua/wp-content/uploads/2023/04/Religion-on-Fire-report-2023-UKR.pdf
- Almost 500 Religious Sites Were Destroyed in Ukraine as a Result of Russian Aggression // Institute of Religious Freedom. 2023. URL: https://irf.in.ua/p/105
- Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/religion
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Культова споруда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Культова споруда (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.07.2024
