Міжнародне гуманітарне право

Міжнаро́дне гуманіта́рне пра́во — галузь міжнародного публічного права, яка застосовується під час збройних конфліктів із метою обмеження засобів та методів ведення воєнних дій; система юридичних норм і принципів, що застосовуються як у міжнародних, так і у внутрішніх збройних конфліктах, встановлюють взаємні права та обов’язки суб’єктів міжнародного права щодо заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту під час цієї боротьби і встановлення відповідальності за порушення даних норм і принципів.

Історична довідка

У правовій літературі, в міжнародних документах ООН використовують терміни «право збройних конфліктів», «право війни». Уперше термін «міжнародне гуманітарне право» було запропоновано у 1950-х юристом Ж. Пікте (1914–2002; Швейцарія) і набув широкого вжитку в юридичній літературі, а згодом увійшов до назви Женевської дипломатичної конференції 1974–1977 із питань підтвердження й розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується у період збройних конфліктів.

Характеристика

Предметом регулювання міжнародного гуманітарного права є полегшення участі жертв збройних конфліктів, хоча Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 і Додаткові протоколи до них 1977 і 2005 суттєво розширили сферу його дії. Порівняно з деякими іншими галузями міжнародного права норми міжнародного гуманітарного права чітко закріплюють обов’язки кожного, хто бере участь у збройному конфлікті.

Основою формування сучасного міжнародного гуманітарного права є взаємодія двох його джерел — гаазького та женевського прав, які все більше переплітаються між собою у процесі їхнього розвитку.

Гаазьке право встановлює обмеження стосовно способів ведення війни, особливо щодо деяких видів зброї та методів ведення воєнних дій. Воно було започатковане під час міжнародних конференцій миру в м. Гаазі (Нідерланди) в 1899 і 1907 (див. Гаазькі конвенції з міжнародного гуманітарного права 1899 і 1907).

Конвенціями, які справили вплив на подальший розвиток цього напряму міжнародного гуманітарного права, були:

Гаазька конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954;
Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1976;
Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію 1980;
Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення 1993;
Конвенція про заборону застосування, нагромадження, виробництва і розповсюдження протипіхотних мін та про їхнє знищення 1997;
Конвенція про касетні боєприпаси 2008.

Женевське право спрямоване на захист осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях. Правовою основою женевського права є:

Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 1949;
Женевська конвенція (ІІ) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі 1949;
Женевська конвенція (ІІІ) про поводження з військовополоненими 1949;
Женевська конвенція (ІV) про захист цивільного населення під час війни 1949;
- Додатковий протокол (І), що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977;
- Додатковий протокол (ІІ), що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру 1977;
- Додатковий протокол (ІІІ), шо стосується прийняття додаткової відмітної емблеми 2005.

Женевські конвенції 1949 становлять систему норм, спрямованих на захист людини під час збройного конфлікту, зокрема поводження з пораненими, хворими, військовополоненими та цивільним населенням, що перебуває на окупованій території. Ці конвенції забороняють щодо зазначених осіб:

насильство над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
захоплення заручників;
наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Конвенції зобов’язують підбирати поранених і хворих, осіб, які зазнали корабельної аварії та надавати їм допомогу.

Додаткові протоколи 1977 та 2005 розширили сферу дії міжнародного гуманітарного права. У них збройна боротьба народів проти колоніалізму, расизму та іноземної окупації визнана міжнародним збройним конфліктом. За учасниками національно-визвольних війн визнається статус комбатантів (учасників бойових дій). У Додатковому протоколі I забороняються напади на об’єкти, життєво необхідні для цивільного населення (ст. 54); напади на установки і споруди, греблі, дамби, атомні електростанції (ст. 56). Визначено перелік незаконних дій ворожої сторони щодо цивільного населення, які визнані воєнними злочинами та злочинами проти людства. До них належать — насильство над життям, здоров’ям і фізичним або психічним станом осіб, наруга над людською гідністю, взяття заручників, колективне покарання, а також погрози вдатися до будь-якої із зазначених дій (ст. 75, п 2).

У міжнародному гуманітарному праві, що регулює правові відносини під час збройних конфліктів, закладено принципи пріоритету людської особистості та гуманізму.

Міжнародні угоди, які обмежують використання окремих видів озброєнь:

Конвенція про заборону або обмеження озброєнь, що завдають надмірних ушкоджень або мають не вибіркову дію (1980) та додаткові протоколи до неї — забороняють чи обмежують використання:
- зброї, що наносить ураження осколками, які непомітні в рентгенівських променях (дерево, скло, пластмаса);
- протипіхотних мін та мін-пасток;
- запалювальної зброї;
- лазерної зброї, що засліплює;
Конвенція про хімічну зброю (1993) — передбачає повну заборону виробництва, застосування та накопичення хімічної зброї, а також ліквідацію її запасів;
Оттавська конвенція про заборону протипіхотних мін (1997) — забороняє їх виробництво, накопичення, використання та передачу.

Джерела

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text
Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_379#Text
Конвенція про захист цивільного населення під час війни // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_151#Text
Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_152#Text

Література

Дмитрієв А. І. Міжнародне гуманітарне право: основи концепції. Київ : Логос ; Фахівець, 1999. 120 с.
Міжнародне гуманітарне право // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3. С. 664.
Калугин В. Ю. Механизм имплементации международного гуманитарного права. Минск : Светоч, 2003. 336 с.
Melzer N. Interpretive Guidance on the Notion of Direct Participation in Hostilities under International Humanitarian Law. Geneva : International Committee of the Red Cross, 2009. 91 p.
Звичаєві норми міжнародного гуманітарного права. Одеса : Фенікс, 2017. 40 с. URL: http://fsfr.org/wp-content/uploads/2017/06/Zvich_Normi.pdf
Мельцер Н. Міжнародне гуманітарне право / Пер. з англ. Київ : Делегація Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні, 2021. 398 с. URL: https://blogs.icrc.org/ua/wp-content/uploads/sites/98/2021/05/Nils-Melzer-Comprehensive-introduction-to-IHL-UKR.pdf

Автор ВУЕ

В. М. Репецький, А. I. Дмитрієв

Покликання на цю статтю: Репецький В. М., Дмитрієв А. І. Міжнародне гуманітарне право // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжнародне гуманітарне право (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2022